1. Міністерство аграрної політики та продовольства України
Миколаївський національний аграрний університет
Лекція № 3
Тема:
ПЕДАГОГІЧНІ ПРИНЦИПИ
ФОРМУВАННЯ ВИХОВНИХ
ВІДНОСИН В ПРОФТЕХУЧИЛИЩІ

2. План лекції:
 1. Загальні поняття про педагогічні
принципи.
 2. Характеристика системи педагогічних
принципів.
 3. Механізми реалізації педагогічних
принципів.
 4.Особливості реалізації принципів в
системі профтехосвіти.
Висновки

3. 1. Загальні поняття про педагогічні принципи.
Поняття «принцип» дуже широке. Воно прийшло в педагогіку з філософії й стало позначати
досить широке коло явищ. Вдумайтеся в найрізноманітніші визначення педагогічних принципів,
що даються різними педагогами-вченими:
 принципи — переконання, погляди на речі, відносини, явища, факти;
 принципи — ідеї, що керують, основні правила поведінки;
 принципи — логічний початок якої-небудь системи наукових знань;
 принципи — вимоги, пропоновані до всіх компонентів педагогічного процесу;
 принципи — це нормативна основа процесу. Крім цих досить узагальнених і більш менш
цілісних визначень, у педагогічній літературі зустрічається маса інших, неповних:
 принципи — засіб реалізації ідеї;
 принципи — це вираження мети в критеріях;
 принципи — вихідні положення для організації практики.
Педагогічні принципи мають нормативний характер, а отже, мають практичне,
прикладне значення.

4. Як бачимо, принципи виконують у педагогічному процесі функцію сполучної ланки між метою й
засобами її досягнення. Принципи — «перекладачі», механізми взаємодії структурних
компонентів педагогічного процесу. Зв'язки компонентів здійснюються за допомогою реалізації
певних принципів.
Розглянемо такий приклад:
Допустимо, що майстер поставив метою уроку виробничого навчання слюсарним
роботам ознайомлення учнів із загальним пристроєм верстата. Серед безлічі
відомих йому принципів навчання він зупинився на принципі наочності навчання
розв'язав, що його реалізація на уроці полегшить йому досягнення поставленої
мети. Керуючись потім цим принципом, він прямо на уроці розглядає з учнями
верстат, креслить схему його пристрою на дошці, показує окремі деталі верстата т.д.
Інший приклад:
Перед майстром стоїть мета: ознайомлення з життєвими умовами своїх учнів.
Для її реалізації треба відвідати родини учнів, поговорити з батьками. Знову майстер
звертається до принципів і ухвалює розв'язок використовувати принцип, що передбачає опору
на позитивні якості особистості вихованця. Відповідно до цього принципу він аналізує характер і
поведінка, виділяючи кращі сторони учня, і прагне підкреслити їх у розмові з батьками й
учнями в родині.
Отже, в основі будь-яких дій педагога, будь-яких заходів з учнями лежать ті або інші принципи.
Саме принципи зв'язують мета з усіма іншими компонентами педагогічного процесу.

5. Класичну структуру педагогічного процесу можна представити в
такий спосіб (рис.1).
Педагогічний зміст → Педагогічні методи →
→ Педагогічні засоби → Педагогічні форми
Рис. 1. Структура педагогічного процесу
Які конкретні функції виконують принципи в педагогічному процесі – мало вивчене питання.
Однак вже з наведених визначень ясно, що вони є нормативною основою вибору змісту,
форм, методів, засобів для побудови виховних відносин у педагогічному процесі.
Узагальнюючи все сказане, давайте спробуємо дати робоче визначення педагогічних
принципів. Педагогічні принципи як обов'язковий компонент педагогічного процесу є
критерієм якості поставлених цілей і механізм їх взаємозв'язки із засобами виховання й
навчання (змістом, методами й формами). За формою вони виражені як
загальноприйняті нормативні вимоги, запропоновані до педагогічного процесу.

6. 2. Характеристика системи педагогічних
принципів.
На сьогоднішній день у педагогіці існує досить велика кількість принципів. Число їх в цілому
коливається від 25 до 40. В основному в будь-якій літературі по педагогіці вони підрозділені
на дві групи:
 принципи виховання
 принципи навчання (дидактичні).
Залежно від об'єкта реалізації принципи можна розділити на три групи:
До першої групи ставляться принципи, що визначають відношення педагога до особистості
вихованця, місце вихованця в педагогічному процесі. Це принципи природовідповідності,
гуманізації, єдності індивідуальних і колективних початків у вихованні й навчанні. Зупинимося
на них.
Принцип природовідповідності — один з найбільш старих педагогічних принципів. Ще
Квинтиліан вимагав вивчати душу учня, визначати й враховувати його сили. Найбільш чітко
цей принцип сформулював Я.А. Коменський, що вимагав вибирати природній шлях розвитку
людину.
Принцип гуманізації виховних відносин і педагогічного процесу може бути розглянутий як
принцип соціального захисту зростаючої людини. Це теж один з найбільш старих
педагогічних принципів, вузько інтерпретованих у радянській педагогіці до періоду соціально
економічної перебудови.

7. Принцип єдності індивідуальних і колективних початків у побудові виховних відносин. Цей
принцип ставиться до позиції особистості в педагогічному процесі. Історія цього принципу
охоплює тільки період радянської педагогіки. Спочатку він був виведений теоретиками з
унікального досвіду А.С. Макаренко й формулювався надзвичайно односторонньо як
«виховання особистості в колективі, через колектив і для колективу».
Друга група принципів визначає якості педагогічного процесу в цілому. Ці якості визначаються
такими принципами, як науковість, системно-комплексний характер, демократичність.
Принцип науковості педагогічного процесу реалізується:
 у науково обґрунтованому змісті навчання й виховання, у науково обґрунтованому їхньому
відборі;
 в озброєнні учнів науковими методами пізнання, постановки й вирішення проблем;
 у вихованні свідомості учнів, готовності їх до самостійної пізнавальної діяльності, до
критичного осмислення досягнутого;
 у науковій побудові самого педагогічного процесу відповідно прийнятій педагогічній теорії.
Принцип системно-комплексності педагогічного процесу є не що інше, як принцип його
цілісності. Цей принцип означає:
 побудова процесу на базі фізіологічних, психологічних, соціальних, економічних факторів
можливо з повним обліком цих факторів;
 цілісність процесу в єдності всіх його компонентів;
 єдність теорії й практики як у змістовному, так і в організаційному аспектах формування
педагогічного процесу;
 єдність особистісного й діяльнісного компонентів;
 єдність виховання й навчання, навчальної, поза навчальної, виховної, суспільної й трудової
діяльності учнів.

8. Принцип демократичності педагогічного процесу теж один з тих, що з'явилися ще в
буржуазній системі утвору. Сьогодні він найбільш злободенний. Він проголошений і починає
реалізовуватися у всіх концепціях розвитку шкіл, ПТНЗ, вузів, технікумів.
Виражається цей принцип у ряді наступних проявів педагогічного процесу:
 у достатньому матеріально-технічному й економічному його забезпеченні;
 у наявності відкритого соціального контролю, допомоги з боку громадськості й батьків;
 у досить високій правовій забезпеченості й захисту учнів і педагогів;
 у високому інформаційному забезпеченні; у наявності розвиненого самоврядування,
самоорганізації, самоосвіти як учнів, так і педагогів;
 у стилі відносин учнів і педагогів у педагогічному колективі, побудованих на взаємоповага
прав.
Третя група принципів, що характеризує відносини педагогічного процесу й середовища його
протікання. Тут ми знайшли достатнім виділити теж три принципи: культуровідповідності;
єдності виховання й продуктивної праці учнів; взаємозв'язки діяльності родини, навчального
закладу, виробництва, позашкільних установ і установ культури у вихованні підростаючого
людини.
Принцип культуровідповідності розроблений А. Дистервегом, І. Гербартом. По суті він
вимагає максимального використання для виховання культури середовища й свого часу.
Забуття цього принципу протягом практично всієї історії радянської педагогіки породило
сьогодні таку ситуацію, що виховання виявилося відірване від історичного й національного
кореню.
Принцип єдності виховання й продуктивної праці учнів (з'єднання навчання із
продуктивною працею) теж належить до прадавніх. Виник як ідея в XVII ст., він потім був
розвинений К. Марксом, Ф. Энгельсом і В.І. Леніним. Під продуктивною працею мається на увазі
суспільно корисна діяльність учнів по створенню матеріальних цінностей, тобто продуктів, що
мають певну споживчу вартість.

9. Принцип взаємозв'язку діяльності родини, навчальних закладів (школи, ПТУ),
виробництва, позашкільних установ і установ культури. Принцип взаємозв'язку визначає
необхідність організації комплексного педагогічного процесу.
По суті своєї він спрямований:
 на встановлення певних зв'язків між усіма установами, що володіють виховним потенціалом;
 забезпечення взаємної компенсації економічних, соціальних і педагогічних можливостей;
 створення умов для взаємодопомоги у вихованні підростаючої людини;
 взаємну поінформованість і корекцію виховних відносин;
 створення стилю взаємної відповідальності за результати виховання й формування
виховного середовища.
Кожна група принципів має, як ми відзначали, свої застосування, тобто свій об'єкт. У той же час
усі групи між собою зв'язані: кожна створює умови для успішної реалізації іншої.
В межах своїх границь кожна із груп принципів має великий вплив, охоплює основне число явищ і
функціонує як закономірність їх розвитку, тобто розвитку об'єкта.

10. 3. Механізми реалізації педагогічних
принципів.
Принципів дуже багато, і кожний з них, як тільки що ми побачили, досить складний по своєму
складу. Керуватися одночасно всіма принципами при підготовці уроку, зборів, індивідуальної
бесіди й інших заходів не тільки неможливо, але й недоцільно.
М.Н. Скаткін, академік АПН СРСР, вважав, що для визначення принципів важливо знати:
 цілі навчання, обумовлені потребами суспільного розвитку;
 об'єктивні закономірності навчання як взаємозалежної діяльності викладання й
навчання;
 способи використання цих об'єктивних закономірностей для здійснення цілей навчання;
 конкретні умови, в яких здійснюється навчання.
При творчій самостійній розробці принципів своєї діяльності, щоб уникнути
делетанства й непрофесіоналізму, ми рекомендуємо використовувати наступні
критерії оцінки знову сформульованих принципів:
 інструментальність, тобто придатність для орієнтації;
 універсальність, тобто віднесеність до всього процесу;
 самостійність, тобто незамінність і непроникливість іншими принципами;
 необхідність принципу, тобто привнесення кожним того, що іншими не передбачається й
без чого процес навчання неможливий або неповноцінний.

11. Правила реалізації принципів
 Правило перше. Максимальне використання психофізіологічних особливостей
вихованця при побудові педагогічного процесу.
 Правило друге. Створення постійне педагогічного процесу, що розбудовується, на базі
безперервного поступового розширення й ускладнення його змісту, методів і форм.
 Правило третє. Створення педагогічного процесу, що розбудовується, як забезпечення
розвитку учня.
В свою чергу, сам учень як центральна ланка педагогічного процесу дотримується певних
правил:
 він здійснює самопізнання, самодіагностику, проводить самоаналіз, самоконтроль і
самооцінку;
 прагне бути щирим з педагогом, виражаючи відкрита своя думка й відношення до
навчальної й позанавчальної діяльності, до взаємодії і т.д.;
 прагне до саморозвитку, ставить мети своєї діяльності й використовує для цього
рекомендації й ради педагога.
От поки все, що можна сказати про механізми реалізації педагогічних принципів. На жаль, це
небагато. Питання ці чекають своїх дослідників.

12. 4.Особливості реалізації принципів в системі
профтехосвіти.
Принципи професійної спрямованості й широкої опори на загальноосвітні знання й
інтелектуальні вміння породжені саме й насамперед специфікою двох циклів навчання в
середньому ПТНЗ.
Принципи політехнізму й профполітехнізму також неминуче властиві навчанню в ПТНЗ,
виходячи з його структури.
Професійна політехнізація професійної підготовки пов'язана з наявністю в професійно
технічних знаннях інваріантної основи й спрямована на підготовку робітників широкого
профілю. Принцип профполітехнізму сприяє підняттю політехнізації загальноосвітньої
підготовки учнів на новий, більш високий рівень.
Принцип наступності й випереджального формування професійно значимих знань,
умінь і особистісних якостей майбутнього робітника. До останнього часу трактування
наступності в навчанні зводилася лише до розуміння зв'язків і залежностей між
справжнім етапом підготовки учнів і їх розвитку й минулими етапами. Тим часом
професійна підготовка по суті своєї спрямована в майбутнє. Саме тому для неї,
тобто для здійснення другого виду утвору, наступності мало, оскільки загальна
освіта без його професіоналізації із професійною освітою зв'язане мало.

13. Висновки
Сьогодні в середньому ПТНЗ насамперед повинна йти мова про зв'язок
сьогодення й майбутнього. Принцип випереджального формування професійно
значимих знань, умінь і особистісних якостей майбутніх робітників саме й
спрямований на це.
Його реалізація буде сприяти більш глибокому прогностичному продумуванню й
вибору цілей навчання й виховання учнів, створенню максимально сприятливих
умов для формування тих знань і особистісних якостей, які даному виробництву
потрібні будуть завтра. Саме на це направленні пошуки колективних форм
навчання в ПТНЗ і їх наближення до умов прогресивних форм організації праці на
виробництві в умовах госпрозрахунку.
Професійно-технічні навчальні заклади — це непрості навчальні заклади.
Успішна реалізація того або іншого принципу тут багато в чому залежить від
підготовленості педагогів, їх ерудиції.

14. Дякую за увагу!!!