1. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо
забезпечення стягнення в дохід держави необґрунтованих активів»
1. Обґрунтування необхідності прийняття акта
Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів
України щодо забезпечення стягнення в дохід держави необґрунтованих
активів» (далі – проект Закону), розроблено з метою удосконалення положень
законодавства щодо звернення в дохід держави необґрунтованих активів, які
виявлені під час кримінального провадження корупційних злочинів стосовно
особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого
самоврядування.
2. Цілі і завдання прийняття акта
Проектом Закону пропонується імплементувати у законодавство України
інститут стягнення в дохід держави необґрунтованих активів до закінчення
кримінального провадження, під час якого й були виявлені такі активи,
правомірність походження яких не доведена, в той час як підозрюваний у
кримінальному провадженні корупційних злочинів фактично може ними
користуватись та розпоряджатись, який у світовій практиці правозастосування
має усталену назву «Non-Conviction Based Asset Forfeiture», або «цивільної
конфіскації».
3. Загальна характеристика і основні положення проекту акта
3.1. Інститут стягнення в дохід держави необґрунтованих активів (надалі –
Стягнення необґрунтованих активів) є окремим інструментом примусового
припинення права власності поряд з конфіскацією та спеціальною конфіскацією
у кримінальному праві, не слугує альтернативою їм та не може застосовуватись
паралельно.
На відміну від об’єктів спеціальної конфіскації, об’єктами cтягнення
необґрунтованих активів є майно, яке не має безпосереднього зв’язку зі
злочином, в ході розслідування якого воно виявлено.
При цьому, на відміну від конфіскації, стягнення необґрунтованих активів
не є санкцією за вчинення правопорушення.
Крім того, відповідно до положень проекту стягнення необґрунтованих
активів у дохід держави відбуватиметься незалежно від гарантованих
законодавством їх власнику імунітету чи будь-яких інших особливостей його
правового статусу.
3.2. Законопроектом пропонується застосування інституту виключно до
майна, яке виявлено в ході розслідування корупційних злочинів щодо особи,
уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування з
метою звуження фокусу його дії на найбільш розповсюджені випадки
відповідних протиправних дій та попередження зловживань при його
застосуванні.
3.3. При цьому, пропонується застосування інституту лише до коштів у
готівковій та безготівковій формі в національній та іноземних валютах, цінних
2. 2
паперів та інших платіжних документів, банківських металів та дорогоцінного
каміння з огляду на можливість швидкого відчуження чи перетворення цих
видів майна на практиці з застосуванням сучасних інструментів у банківському
та фінансовому секторі, а також їх переміщення у просторі з застосуванням цих
саме інструментів і, як наслідок, підвищений ризик їх приховання
підозрюваним.
3.4. Умовою застосування інституту також є арешт відповідного майна у
кримінальному провадженні за правилами арешту, встановленими
Кримінальним процесуальним кодексом України, а також доведення позивачем
існування розумного сумніву щодо обґрунтованості підстав виникнення у
підозрюваного в такому провадженні щодо таких активів майнових прав чи
можливостей вчиняти дії, тотожні правомочностям власника відповідного
майна (якщо підозрюваний не є власником).
3.5. Процедуру стягнення необґрунтованих активів проектом пропонується
встановити у Цивільному процесуальному кодексі України з застосуванням
загальних засад цивільного судочинства та особливостей, передбачених
окремою главою цього кодексу.
3.6. З метою реалізації механізму стягнення в дохід держави
необґрунтованих активів до закінчення кримінального провадження, під час
якого були виявлені такі активи, проектом Закону пропонується внести зміни до
Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), якими
передбачається можливість накладення судом арешту на такі активи з метою
забезпечення стягнення необґрунтованих активів.
Це дозволить забезпечити дотримання закріпленого у статті 16 КПК
принципу недоторканності права власності, згідно з яким позбавлення або
обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється
лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку,
передбаченому КПК.
3.7. За наявності вказаних вище умов, Генеральний прокурор України, його
перший заступник, заступник Генерального прокурора України – керівник
Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі – прокурор) матимуть
право звернутися до суду з позовом до власника активів:
1) щодо якого існують обґрунтовані доводи вважати, що власник активів є
номінальним власником, оскільки підозрюваний у кримінальному провадженні,
у якому виявлені вказані активи, може прямо чи опосередковано (через інших
фізичних або юридичних осіб) вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за
змістом здійсненню прав власника на розпорядження чи користування ними,
та/або має щодо таких активів будь-яке право, зміст якого є ширшим змісту
правомочностей власника;
2) який є підозрюваним у кримінальному провадженні, у якому виявлені
вказані активи.
Незалежно від характеру відповідача, стягнення необґрунтованих активів
буде можливим, якщо підозрюваний у кримінальному провадженні, у якому
виявлені вказані активи, переховується від органів слідства та суду та
знаходиться у розшуку не менше двох місяців з дня його оголошення, при
3. 3
цьому у провадженні здійснюється спеціальне досудове розслідування або ж
слідчим суддею відмовлено у задоволенні клопотання про здійснення
спеціального досудового розслідування.
3.8. Проектом Закону пропонується передбачити дві стадії розгляду справи
про стягнення необґрунтованих активів в дохід держави: попереднє судове
засідання та розгляд справи по суті. На кожній з цих стадій судом будуть
вирішуватися різні питання, від яких буде залежати хід судового розгляду
справи.
Окрім цього, різниця між стадіями полягає у різному характері обов’язку
доказування: у попередньому судовому засіданні доказуванню підлягає
існування розумних підстав вважати відповідні обставини наявними, а той час
як при розгляді справи по суті доказуванню підлягає існування обґрунтованих
доводів вважати відповідні обставини наявними.
3.8.1. Під час розгляду питання щодо порушення провадження у справі суд
повинен з’ясувати, чи належать активи, вказані у позовній заяві прокурора,
Голови бюро до видів активів, до яких може бути застосовано стягнення в дохід
держави; чи такі активи виявлено у ході розслідування корупційних злочинів
щодо особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого
самоврядування; чи накладено на такі активи арешт у кримінальному
провадженні; чи додані до позовної заяви прокурора докази в підтвердження
вказаних вище обставин. При цьому на цій стадії суд не оцінює такі докази.
У разі дотримання прокурором зазначених вимог суд відкриває
провадження у справі та призначає попереднє судове засідання, в яке
викликаються прокурор та відповідач.
Відомості про відкриття провадження підлягають оприлюдненню, зокрема,
на офіційних веб-сайтах Генеральної прокуратури України та судової влади
України, а також у друкованому засобі масової інформації, встановленому
Кабінетом Міністрів України.
3.8.2. Під час попереднього судового засідання, у разі пред’явлення позову
до номінального власника активів, прокурор повинен довести, а відповідач
спростувати існування розумних підстав вважати, що підозрюваний у
кримінальному провадженні, у якому виявлені відповідні активи, може прямо
чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти щодо
таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню прав власника на
розпорядження чи користування ними, та/або має щодо таких активів будь-яке
право, зміст якого є ширшим змісту правомочностей власника.
У свою чергу в разі пред’явлення позову до власника активів, який є
підозрюваним у кримінальному провадженні, в якому виявлені такі активи,
прокурор під час попереднього судового засідання повинен довести існування
розумних підстав вважати, а відповідач спростувати, що володіння активами не
відповідає розміру доходів підозрюваного, про що відомо з офіційних джерел.
Доведення прокурором зазначених обставин та відповідно неспростування
їх відповідачем є підставою для винесення судом ухвали про закінчення
попереднього судового засідання та призначення справи до судового розгляду.
При цьому з моменту винесення ухвали про закінчення попереднього судового
4. 4
засідання у справі вважається, що зазначені у заяві прокурора активи мають
ознаки необґрунтованості.
3.8.3. На стадії розгляду справи по суті прокурор буде зобов’язаний
довести суду обставини, викладені у його позовній заяві. Відповідачі у справі
також будуть зобов’язані довести суду відповідні обставини. Зокрема,
відповідач, який є підозрюваним у кримінальному провадженні, має довести
наявність у нього права власності на активи, зазначені у позовній заяві
прокурора, правомірність підстав виникнення права власності на такі активи у
відповідача, а також правомірність походження майнових прав відповідача на
блага, зокрема, грошові кошти, за рахунок яких відповідачем були набуті
активи, зазначені у позовній заяві прокурора.
У свою чергу відповідач у справі – власник активів, щодо якого є
обґрунтовані доводи вважати, що він є номінальним власником, зобов’язаний
довести суду наявність у нього права власності на активи, зазначені у позовній
заяві прокурора, та відсутність у підозрюваного у кримінальному провадженні,
в якому виявлено такі активи, будь-якого права прямо чи опосередковано (через
інших фізичних чи юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню
прав власника на користування або розпорядження такими активами, а також
відсутність у підозрюваного щодо таких активів будь-якого іншого права, зміст
якого є ширшим змісту правомочностей власника таких активів.
Якщо відповідач не доведе зазначених обставин або не надасть суду
відповідних доказів, суд ухвалює рішення про стягнення необґрунтованих
активів в дохід держави до закінчення кримінального провадження, що може
бути оскаржене в апеляційному порядку до Вищого спеціалізованого суду
України з розгляду цивільних і кримінальних справ, рішення якого буде
остаточним.
3.9. Проектом Закону вносяться зміни до Закону України «Про Національне
агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами,
одержаними від корупційних та інших злочинів», якими пропонується наділити
Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління
активами, одержаними від корупційних та інших злочинів повноваженнями
щодо управління активами, на які накладено арешт з метою забезпечення їх
стягнення у дохід держави як необґрунтованих в порядку цивільного
судочинства до закінчення кримінального провадження, а також
повноваженнями щодо реалізації активів, які стягнені в дохід держави за
рішенням суду у справах про стягнення необґрунтованих активів в дохід
держави до закінчення кримінального провадження.
3.10. Також проектом Закону вноситься зміна до переліку випадків
застосування спеціальної конфіскації у кримінальному провадженні, а саме, цей
перелік доповнюється випадками смерті обвинуваченого і підозрюваного.
Таким чином усувається прогалина у обсязі застосування цього правового
інституту, яка існує наразі.
3.11. Крім того, проектом Закону пропонується звільнити органи
прокуратури від сплати судового збору при поданні позову до суду про
стягнення необґрунтованих активів в дохід держави до закінчення
5. 5
кримінального провадження, оскільки даний інститут є новим, а відповідно
таке звільнення від сплати судового збору не відобразиться на попередніх
розрахунках щодо надходжень судового збору у 2016 році, які проводились з
метою оцінки можливостей виконання відповідних зобов’язань держави перед
Міжнародним валютним фондом.
4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового
регулювання
У цій сфері правового регулювання діють Цивільний кодекс України,
Цивільний процесуальний кодекс України, Кримінальний кодекс України,
Кримінальний процесуальний кодекс України, Закони України «Про
Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління
активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», «Про судовий збір»
та «Про безоплатну правову допомогу» .
5. Фінансово-економічне обґрунтування
Реалізація проекту Закону не потребує додаткових видатків державного
бюджету.
6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття акта
Прийняття проекту Закону забезпечить можливість звернення активів,
одержаних від злочинів, в рамках цивільного судочинства.
_________________
«___»__________ 2016 року
