Усний журнал. Захід підготувала учениця 11 класу Андрущенко Валерія

3. «Він належав до тих талановитих
людей, котрі, сковані ланцюгами
соціальної неволі, не змогли
прикласти до діла те знання, яке
вони в життя здобули, ані ту щиру
любов, котрою душа їх горіла в
найкращі хвилини життя».
(І.Франко)

4. В потоці
українського
літературного
життя кінця 60-х
років XIX століття
яскраво виділяється
творча
індивідуальність
Анатолія
Свидницького —
українського
письменника-
просвітителя,
громадського діяча.

5. Анатолій Свидницький народився 13
вересня 1834 року в селі Маньківці, на
Поділлі, в патріархальній родині
сільського священика. Дитинство
письменника минуло серед простих
людей, було осяяне красою народних
звичаїв та обрядів. Блискавично
пролетіло-проминуло безжурне
дитинство у батьківській хаті.

7. 1843 року вступає до
Крутянського духовного
училища

8. Потім вступає до Кам'янець-
Подільської духовної
семінарія,але не закінчує її

9. 1856 року поступає в Київський
університет на медичний
факультет. Але згодом, за станом
здоров'я, переводиться на історико-
філологічний факультет, але
вчитися довелося за власний кошт.
За несплату за навчання, йому
загрожує виключення з
університету. І щоб уникнути цього
випадку, він достроково складає
іспит на звання вчителя російської
словесності.
Екзаменаційна комісія визнала за
можливе присвоїти Анатолію
Свидницькому звання вчителя
російської словесності в повітових
школах. Рада Київського
університету на своєму засіданні від
9 грудня 1860 року ухвалила видати
Анатолію Свидницькому відповідне
свідоцтво. Йому запропонували
посаду вчителя в Миргородському
повітовому училищі, куди він одразу й
приїхав.

10. Миргородський період Анатолія Свидницького був
нетривалим, з грудня 1860 р. по червень 1862 р.
Всього лише півтора року провів у нашому краї
талановитий учений і письменник, та своєю працею
він прославив і себе і Миргородщину .
Приїхавши в Миргород, Анатолій Свидницький
поселився в будинку козака Коробки. Йому
сподобалася чимала родина старого козака (в
нього було три сини Іван, Панас, Микола).
Свидницький уже знав, який куточок містечка
звався Пожежна, де був Острів, де Прилипка, знав,
чиї олійні, в якій крамниці найдешевші та
найсмачніші медяники або бублики.

12. Період перебування Анатолія Свидницького на Миргородщині
збігся з важливою подією суспільно-політичного значення —
ліквідацією кріпацтва.
Недільні школи були безплатні навчальні заклади для народу, у
яких навчалися письма, читання, арифметики, природничих та
суспільних наук. Склад учнів був різноманітним як за віком, так і за
соціальною та матеріальною належністю. Переважно це був
трудовий народ, який не мав коштів на здобуття освіти від держави.
Одним із перших заходів, за реалізацію якого взявся Анатолій
Свидницький у Миргороді, була організація недільної школи для
неписьменних селян.
Її діяльність базувалася на таких організаційних засадах, як
відсутність суворих внутрішніх регламентацій, громадський підхід
до управління та планування педагогічного Такі принципи
використовував Анатолій Свидницький у навчальному процесі
Миргородської недільної школи.

13. Пам'ятаючи про досвід київської громади щодо
організації недільних шкіл у Києві, Свидницький
згуртував навколо себе однодумців з метою
створення такої школи в Миргороді.
10 квітня 1861 року педагогічна рада
Миргородського повітового училища приймає
постанову.
28 травня 1861 року керуючий дирекцією
училищ Полтавської губернії звернувся до
керуючого Київським учбовим округом з
відношенням, в якому прохав підтримати
постанову ради Миргородського повітового
училища. Оскільки на той час царський уряд не
розпочав широкого наступу на недільні школи,
то й керуючий дирекцією училищ з свого боку
також підтримав прохання миргородців.

14. Робота в недільній школі забирала в А. Свидницького чимало часу
та енергії. Багато клопоту завдавало саме вишукування коштів для
підтримки цієї школи.
Недільна школа за короткий час набула популярності. Але
заняттям в ній відчутно дошкуляла відсутність спеціальних
підручників та посібників. Тому молодий вчитель збирався за
прикладом інших громадських діячів докласти рук і до цієї справи.
Уже працюючи на посаді вчителя повітового училища, Анатолій
Свидницький увів звуковий метод навчання граматики, завдяки
чому, добився неабияких наслідків. Слід зазначити, що успішне
відвідування недільної школи немалою мірою залежало від того,
що викладання велося українською мовою, так і від того, що тут
була створена проста, справді демократична обстановка. Кожний,
хто сюди з'являвся, відчував до себе уважне, людяне ставлення.
Про будь які покарання чи стягнення тут не було й мови.
Сюди приходили, незважаючи на люту зиму й хуртовину, верств
чотири від міста, навіть сивоголові діди послухати читання й
розносили добру славу про недільну школу, та й про вчителя в
ній — Свидницького.

15. У невеликому містечку
Анатолій Свидницький з
поміж інших вчителів
відрізнявся ерудицією,
інтелектуальністю, а також
лагідністю у ставленні до
своїх учнів. Часто
запрошував їх до себе
додому і не лише пригощав
чаєм з бубликами, а й
розповідав про недільні
школи для дорослих, що
відкривалися в Києві та
Харкові, про гуртки молоді,
яка навчала людей по всій
Україні.

16. Свидницький-педагог — постійно
радив своїм коллегам поповнювати
свої знання, готуватися до кожного
уроку, жваво, емоційно, цікаво його
проводити, щоб процес навчання
був приємним для учнів і збуджував
потяг до знань. Він застерігав
учителів від поспішних і
непродуманих і невмотивованих
висновків нездібності окремих дітей
до навчання. Інколи учень не може
відповісти на запитання через
занадто розвинене почуття
сором'язливості, невміння швидко
відшукати потрібне слово, на яке
вчитель повинен зачекати.
Свидницький застосовував різні
методи викладання, завдяки чому
зажив слави талановитого вчителя-
методиста.

17. Десь з середини 1860-х років по губерніях та
багатьох повітових містечках почалось відкриття
публічних бібліотек.
За організацію громадської бібліотеки взявся і
Анатолій Свидницький. В цьому йому
допомагають і миргородські дворяни, особливо
Н.Кашинський, адже саме його бібліотека і
власна бібліотека А. Свидницького склали
основу книжкового фонду новоствореної
книгозбірні.
Про новостворену бібліотеку пішла добра слава.
Міщани, ремісники, селяни потяглися на той
вогник, приходили люди із сіл.

18. Колишній будинок Н.Кашинського
в якому знаходилась громадська
бібліотека

19. Після від'їзду Анатолія Свидницького з
Миргорода у червні 1862 р. справу створеної
ним громадської бібліотеки продовжив його
друг Н.Кашинський. Саме в його будинку по
вулиці Гоголя знайшла притулок ця
багатостраждальна бібліотека.
Кашинський,був знайомий з багатьма
поміщиками Миргородщини й тому мав змогу
залучати їх до благодійництва на користь
громадської книгозбірні.

20. В Миргороді, поряд з практичною
культурно-освітньою діяльністю,
займався Анатолій Свидницький
творчою працею. Просвітницькі ідеї 60-
х років XIX століття в Україні знайшли
своє відображення в творчості
письменника: у фольклорно-
етнографічних нарисах та статтях,
оповіданнях, художніх творах. Не
залишив письменник наукових пошуків і
в царині етнографії. Ще з юнацьких літ
він виніс любов до пісні і музики,
записує народні пісні та приказки,
легенди, приглядається до селянських
обрядів, цікавиться демонологією,
виявляє інтереси до природничої
літератури.

21. Значну увагу приділяє
Анатолій Свидницький
вивченню
Миргородських звичаїв
та обрядів. Становить
інтерес і його
публіцистична стаття
«Из Миргорода», що
з'явилася в одному із
номерів «Основи»
(жовтень 1861 року).

23. А.Свидницький писав вірші
у зв'язку з тим чи іншим
настроєм або подією. Він не
замикався у вузькі рамки
особистих інтересів, не
плекав принципів «чистого
мистецтва», а виступав як
поет-реаліст, відгукуючи на
болючі питання того часу.
Деякі його поезії мають
сатиричний характер, інші
відносяться до
революційного пафосу, до
одвертого заклику повстати
проти гнобителів.

24. Найповніше обдарування
А.Свидницького, його «орлине
перо», як писав Іван Франко,
розкрилося в романі
«Люборацькі», першу частину
якого було написано в
Миргороді (січень 1861 р.) Не
більш як через півроку Анатолій
Свидницький закінчив роботу і
над другою частиною (розпочав
в Миргороді, а закінчив в м.
Козельці).В основу роману лягло
життя і побут провінціального
духовенства.
Найперше повне, уточнене за
списком видання «Анатолій
Свидницький Люборацькі»
(Сімейна хроніка) з'явилося 1901
року у київському видавництві
«Вік» з передмовою
О.Конинського.

25. Передчасно, на 37-му році, обірвалося
життя Анатолія Свидницького. Йому
довелося працювати в нестерпних
умовах. І тому викликає подив
здійснене письменником, педагогом,
етнографом, громадським діячем. Він
прагнув іти своїми стежками в
художній творчості, педагогічній та
науковій діяльності. Справжнє
новаторство, зумовлене високою
обдарованістю, визначило місце
А.Свидницького в історії вітчизняної
культури.
Незважаючи на те, що Анатолій
Свидницький був відомим українським
письменником, мав широкі зв'язки з
видатними людьми і настільки його
ім'я було забуте на той час.

26. Олена Пчілка писала: «Ми не
знаємо де той клаптик
землі, на якому упокоїлася ця
кипуча, талановита і
нещасна людина». Довгий
час на його малій
батьківщині, де народився і
певний час проживав
письменник, не було
встановлено пам'ятного
знака. Натомість в нашому
місті Миргороді, ім'я
Анатолія Свидницького було
вшановане.

27. У 1918 році Іван
Зубковський, який тоді
був міським гласним та
міським головою, домігся
того, щоб Миргородська
дума перейменувала
вулицю Дворянську
(сьогодні вул.
Незалежності) на вулицю
Свидницького. Потім її
адреса декілька разів
змінювалася, сьогодні вона
знаходиться на південній
околиці нашого міста.

28. 19 травня 2011 року
відбулася велика подія
в історії культурного
життя не тільки
Миргородщини, але і
всієї України. В
урочистій обстановці
громада міста
Миргорода відзначила
150-річний ювілей
Миргородської міської
публічної бібліотеки
імені Д.Гурамішвілі.

29. З цієї нагоди було встановлено і
відкрито на приміщенні книгозбірні
меморіальну дошку Анатолію
Свидницькому, фундатору громадської
бібліотеки

30. Також у фойє красується
фотопортрет

31. На цьому уроці було розкрито Миргородський
період життя і творчості українського
письменника — просвітителя, етнографа,
громадського діяча Анатолія Свидницького,
організатора недільної школи для
неписьменних та громадської бібліотеки.
Значне місце приділяється творчій діяльності
письменника, адже на Миргородський період
його життя припадає більшість написаних
ним літературних творів.

32. Спалахнула і згасла яскрава зірка
Анатолія Свидницького, прорізавши
темряву навколо себе, запаливши в
душах людей вогонь любові до
рідної землі, до пісні, мови,
культури рідного народу.
Тож запалимо і ми свічку пам'яті
на честь славного сина України,
який своєю натхненною працею
творив фундамент нашого
духовного дому, нашого
відродження.