1. МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Головне управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації
Золотоніська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат
Черкаської обласної ради
Розділ виставки
Інноваційні підходи до навчання
дітей з особливими потребами.
Гавриленко Олена Прохорівна
вихователь,
«спеціаліст вищої категорії».
Проблема, над якою працює:
«Формування загальнолюдських духовно – моральних
цінностей у дітей з вадами фізичного
та (або) розумового розвитку».
Обсяг матеріалу - 46ст.
Схвалено на засіданні методичної ради школи.
Протокол №15 від 04.01.2011 р.
Золотоноша, 2011
1

2. ЗМІСТ
Анотація……………………………………………………………………………………………………………..2
1.Вступна частина………………………………………………………………………………………………3
Національно – родинне та громадянське виховання розумово відсталої
дитини…………………………………………………………………………………………………………………3
1.1.Поняття національної освіти………………………………………………………………4
1.2.Завдання національної освіти…………………………………………………………….5
1.3.Єдність національного і родинного виховання…………………………………7
1.4.Завдання громадянського виховання в школах – інтернатах……………7
1.5. Актуальність громадянського виховання в школах – інтернатах……..8
2.Основна частина…………………………………………………………………………………………...12
Система національного, родинного та громадянського виховання………………12
2.1. Цінності Української родини……………………………………………………………12
2.2. Віра та світогляд Українців……………………………………………………………….14
2.3. Визначальна роль сім’ї у збереженні родинних традицій та їх
осучасненні………………………………………………………………………………………16
2.4. Збереження передання традицій національно – родинного та
громадянського виховання від покоління до покоління………………..16
2.5.Практична частина…………………………………………………………………………….19
3. Заключна частина.Висновок…………………………………………………………………..…..43
2

3. Анотація
В даній праці висвітлена актуальність та значимість національно-
родинного та громадянського виховання розумово відсталих дітей в рамках
виховної роботи в спеціальній школі – інтернаті.
В роботі підкреслена роль сім’ї в аспекті родинного виховання учнів та
її недостатній вплив на розумово відсталих дітей.
В праці піднімається проблема відродження українських народних
традицій, що йдуть від прадідів до сьогодення під кутом зору цілісної
картини родинного виховання.
Автор висвітлює тему громадянського виховання учнів , як такого, що
формує моральні якості дитини-майбутнього громадянина нашої країни,
акцентується увага на завданнях для педагогів, які повинні виховати
справжніх громадян нашої держави.
У роботі знаходять відображення основні принципи та ідеали моралі,
роль виховної діяльності школи, сім'ї для формування особистості.
Виховуючи позитивні соціальні якості особистості в учнів з вадами розвитку
треба враховувати особливості їхньої психіки , що обумовлені органічним
пошкодженням центральної нервової системи.
Тематика виховних заходів, які проводять нині в школах, свідчать про
те, що виховання повертається до національних джерел.
Як додатком до теми в даній праці є підготовлені та проведені відкриті
виховні заходи, що підкреслюють значимість даної теми для педагогічних
працівників спеціальних шкіл – інтернатів.
3

4. «Від правильного
виховання дітей залежить
добробут усього народу»
Джон Локк.
1. ВСТУПНА ЧАСТИНА
Методи виховання – це шляхи і способи спільної діяльності вихователів і
колективу вихованців для виконання виховних заходів. Виховні завдання
мають розв’язуватися через комплекс методів, прийомів і засобів. Обов’язок
педагога – розвивати здібності дітей, а не зводити все до того, щоб дитина
виконувала лише те, що їй сказано або наказано. «Вправи, відірвані від
роботи з розвитку самосвідомості, не вдосконалюють дитину морально».
Один з найважливіших моментів виховання є особистий досвід
вихователя чи вчителя. Щоб правильно організувати свою роботу по
вихованню розумово відсталих дітей, я зверталася до різних джерел.
Працюючи вихователем у школі – інтернаті, спостерігала за розумово
відсталими дітьми,вивчала їх.
Звичайно вони відрізняються своїм фізичним та розумовим розвитком
від звичайних дітей,тому родинне виховання для них є один з
найнеобхідніших. Майже всі діти – це діти з неблагополучних сімей,деякі
зовсім не пам’ятають своїх батьків. Тому ми в своїй роботі намагаємось
створити родинний затишок, родинну атмосферу.Вихователі і вчителі для
таких дітей є і матерями і батьками. Від того, наскільки правильно ми
виховуємо дітей, залежить їх майбутнє до себе, своєї сім’ї, до оточуючих, до
держави. Великих зусиль докладаю я і для громадського виховання дітей.
В своїй роботі з дітьми я систематично розширюю тему національно –
родинного та громадянського виховання. В кожному режимному моменті, в
4

5. кожній виховній бесіді та в виховному заході використовую елементи
родинного та громадянського виховання.
1.1. Поняття національної освіти.
«Від правильного виховання дітей залежить добробут усього народу –
ці слова англійського філософа і педагога Джона Лоока підтверджувались
усім історичним розвитком суспільного процесу. Чітко окреслились і суб’єкти
виховання. Це всі люди,речі, явища,але найперше і найбільше - люди. З них
на першому місці - батьки і педагоги (А.С.Макаренко).
Сім’я і школа - основні соціальні інститути виховання особистості. Ще
донедавна лише їм надавалися пріоритети. Однак соціально психологічні
дослідження останніх років засвідчили про значний вплив на формування
особистості своєї системи соціальних інститутів. Це пов’язано,найперше,з
об’єднаними частинками,що виникли в результаті соціальних зміну
суспільстві.
Ознак з найголовніших проблем пов’язаних зі створенням і
пробудовою самостійної демократичної держави. Україна, освітня суть
розбудови національної освіти полягає у відношенні форм і способу втілення
у життя реальних здобутків сучасної цивілізації у своєрідних суспільно –
історичних і національних умовах творення української державності.
Зрозуміло що шлях до національної освіти і відносної їй культурі
складний і,як свідчить наша дійсність,неоднозначний.
Хоча за час незалежності з’явилися певні умови, нові суспільні
механізми,про те ще немає непохитної рішучості освітян, батьків,соціальних
інститутів і організацій,об’єднань і рухів створити нову систему національної
освіти. У нашій державі «стимулювання розвитку та забезпечення всебічного
захисту освітнього і культурного потенціалу країни» введено в основні
напрямки «Концепції національної безпеки України». За роки розбудови
самостійної держави створено «закон про освіту», програму Міністерства
5

6. Освіти «Освіта» України XXIстоліття, удосконалено предметні програми та
програми з проблем гуманізації,демократизації, виховання тощо, які
відкривають шлях до оновлення освіти.
Щоб осягнути суть національної освіти,яку ми маємо
створити,необхідно по – новому осмислити не лише освітні процеси в
Україні,Європі,світі,а й суспільно – історичні,економічні ,технологічні процеси.
Розбудовуючи нашу національну школу,необхідно враховувати
надбання освіти інших країн і насамперед наш великий національний скарб
– етнопедагогіку,досвід січових,братських,монастирських,земських та інших
шкіл України,Києво – Могилянської Академії,Києво – Печерського та
Острозького колегіумів, педагогічну спадщину Г.Сковороди, Т.Шевченка,
М.Грушевського,Т.Ващенка,С.Єфремова та ін.
Певні надії щодо добудови національної освіти покладаються на
концекцію «Система національної освіти» професора Т.Кононенка. В ній
освіта в Україні за змістом і формою розглядається як національна
гуманістична,демократична,інтелектуальна,високопрофесійна,цілісна без
перервна.
Зібрати всі цінні надбання народу,проаналізувати і виконувати їх у
школі,на добро дітям – важлива освітня проблема. Ще Н.Ушинський
твердив,що школа має бути схожою більше на родину,а ніж на установу.
Особливо це стосується шкіл – інтернатів,де діти проживають цілодобово і це
їх домівка,родина.
1.2.Завдання національної освіти.
Нині важливо підготувати людину до розуміння завдань і проблем, які
стоять перед світовим співтовариством, перед країною, регіоном, містом,
конкретною людиною і навчитися розв’язувати їх.
І надважливо – вчити вирішувати конкретні проблеми конкретної
людини,як дорослої, так і дитини, школяра. Науковою і багатовіковою
6

7. практикою переконливо доведено,що Українська школа – справді
національна тоді, коли грунтується на українській етнопедагогіці, українській
національній системі впливу на формування особисості та за орієнтаційним
еталоном, має народні частини,норми християнської моралі,гарантію
родинно – громадянського шкільного виховання.
В інтернатних навчальних закладах проблема національно – родинного
громадського виховання ще гостріша,а ніж у звичайних навчальних закладах.
У практиці шкіл – інтернатів є випадок коли протягом року,а то й багатьох
років батьки мало цікавляться,або й зовсім не цікавляться життям і
навчанням своїх дітей,уникають зустрічі з педагогами. Один з найважливіших
шляхів запобігання таких негараздів – родинне та громадянське виховання
через школу – клас родину.
Виховання - проблема вічна. Відколи існує людство на Землі,відтоді й
дбає вона про потомство й продовження свого роду. Від батьків передається
генетичний код і рідна мова, виробничий та побутовий досвід,матеріальна й
духовна культура,що й забезпечує прогрес суспільства,наступність і
спадкоємність поколінь. Динамізм повсякденного життя вносить корективи в
підготовку до нього. На кожному історичному етапі вихователям доводиться
поряд із ними розв’язувати такі проблеми, що мають пряме відношення до
сьогодення.
Виховання українця – патріота,який живе не тільки для себе і своєї
сім’ї,але й бачить своє щастя у вірній службі Україні і з повагою ставиться до
інших народів,без застосовування Української педагогіки неможливе.
Зденаціоналізована педагогіка,позбавлена власних національних рис і
самобутності, - змарноване виховання.
Свого повного довершення родинне виховання добуває тоді коли воно
нерозривно поєднане з педагогічним впливом громадськості і школи.
7

8. Отже, національно - родинне – громадське виховання – основний зміст
формування особистості.
1.3.Єдність національного і родинного виховання.
Ні батьки, ні громадськість,ні школа,одне без одного обійтися не
можуть. Ідеальний варіант – гармонія виховної взаємодії через широке
застосування Української народної педагогіки. «Виховання,створене самим
народом і побудоване на народних основах,- писав К.Д.Ушинський, - має ту
виховну силу,якої нема в найкращих проектах,побудованих на абстрактних
ідеях або запозичених в іншого народу.
Під соціалізацією розуміємо процес перетворення людської істоти на
суспільний індивід,утвердження її, як особистості,що живе активним
суспільним життя. Інакше кажучи, - це найвищий щабель розвитку біологічної
і психологічної адаптації людини до навколишнього середовища.
Система національно – родинного,громадянсько – шкільного
виховання об’єднує в собі такі провідні напрямки: фізичний та
інтелектуальний розвиток,охорона здоров’я дітей; прищеплення любові до
праці й працьовитості,високих духовно – моральних та естетичних якостей
народних чеснот,глибоких національно – патріотичних почуттів,формування
рис культурної поведінки в школі,вдома,в громадських місцях, на
виробництві,утвердження наполегливості та життєвого оптимізму.
Поряд із вирішенням загальноосвітніх завдань у спеціальній школі –
інтернаті здійснюється процес виховання учнів відповідно до вимог
суспільства,держави,які у свою чергу планомірно створюють
правові,організаційні,матеріальні і духовні умови для розвитку дітей.
1.4. Завдання громадянського виховання.
Виховання громадянина означає підготувати дорослу особистість до
самостійного життя в конкретному суспільстві:до участі у вирішенні
8

9. повсякденних життєвих проблем,до виконання функцій трудівника,члена
сім’ї,колективу,суспільства.
Таким чином,метою громадянського виховання дітей з особливостями
психофізичного розвитку має стати формування у них комплексу
громадянських якостей і рис характеру,які б стали основою повсякденних
дій,вчинків,поведінки,усвідомлення приналежності до Українського
народу,своєї Батьківщини.
Йдеться про необхідність набуття вихованцями соціальних знань,вмінь
і навичок,які мають стати їм у пригоді в дорослому житті. Ось чому для
визначення сутності громадянського виховання слід виходити з розуміння
його,як такого,що поєднує всі інші цілі та завдання будь – якого напрямку
виховної роботи.
1.5. Актуальність громадянського виховання в школах – інтернатах.
Вітчизняна теорія виховання розглядає розвиток людини не лише,як
процес засвоєння соціального досвіду простого накопичення знань,навичок і
вмінь. Розвиток полягає, насамперед,в якісних змінах психологічної
діяльності людини,у формуванні нових якостей та рис характеру. Цей процес
часто сповнений конфліктів і протиріч,адже виховні впливи по – різному
відбиваються у свідомості та особистому досвіді людини, ставлення її до
об’єктів і явищ довкілля,до інших людей. Часто ці впливи діють у
зворотньому напрямі і непередбачених результатів. Звідси й випливає
суперечність виховного процесу. Так,у практиці виховної роботи спеціальної
школи-інтернату іноді виникають протиріччя між шкільним і сімейним
вихованням,між громадянською думкою та особистими інтересами
виховання,між зовнішніми вимогами і внутрішніми потребами та прагнення
самого учня тощо. Подання цих протиріч посідає значне місце у складному
процесі формування особистості і суттєво залежить від педагогічної мудрості
– та майстерності вчителів.
9

10. Процес громадянського виховання учнів необхідно спрямовувати на
формування у них моральної свідомості,розвиток моральних почуттів і
вироблення навичок і звичок соціальної поведінки. Це дає змогу забезпечити
формування і закріплення у вихованців необхідних моральних якостей та рис
характеру,а також підготовку до самостійного життя. При цьому неможна
забувати про жодну зі сторін розвитку особистості школяра,важливо
забезпечити реалізацію всіх виховних завдань,адже виховання – це цілісний
процес. Відповідно,людину слід виховувати,як цілісну особистість. Неможна
спочатку формувати моральні якості,а потім привчати до праці, спочатку
займатися естетичним вихованням,а потім переходити до фізичного. Все це
необхідно здійснювати одночасно,з урахуванням того,що характер виховних
завдань,обсяг і глибина змісту виховання,співвідношення його видів і
напрямів на різних етапах розвитку учнів неоднакові:оскільки громадськість є
найсуттєвішою психологічною характеристикою особистості,що поєднує
результати впливів багатьох напрямів,то проблема виховання громадянина
має вирішуватися комплексно, засобами
морального,трудового,екологічного, естетичного та інших аспектів виховної
роботи. Керуючи основними положеннями «Концепції громадського
виховання особистості в умовах розвитку Української державності»,можна
визначити основні завдання громадського виховання у спеціальній
загальноосвітній школі – інтернаті:
- Визнання й забезпечення в реальному житті прав дитини як
гуманістичної цінності;всіх людей без будь – яких дискримінацій,на
чому будується відкрите,демократичне,громадянське суспільство;
- Забезпечення знання та вільного володіння державною мовою;
- Формування в учнів національної свідомості,відчуття приналежності
до рідної землі,народу;
10

11. - Виховання почуття патріотизму,відданості Батьківщині (поваги до
батьків,свого роду,до традицій та історії рідного народу,до рідної
землі;
- Прищеплення шанобливого ставлення до культури звичаїв,традицій
Українського народу;
- Формування толерантного ставлення до і інших культур і традицій;
- Формування соціальної активності та професійної компетентності
особистості на основі соціальних умінь;
- Здатності до співпраці у громадянському суспільстві,здатності до
самостійного життєвого вибору на основі гуманістичних цінностей;
- Формування працелюбності,відповідальності за свої дії;
- Забезпечення елементарних знань про державну владу на всіх
рівнях суспільного життя,про закони країни,її
Конституцію,дотримання законів Української держави,чинних
правових норм;
- Формування та розвиток уміння визначати форми та способи своєї
участі в житті сім’ї,колективу,суспільства,спілкуватися з
демократичними інститутами,органами влади;обізнаності щодо
способів соціального захисту;
- Виховання моральних чеснот і настанов,які єднають людей і
гарантують цивілізовану взаємодію в демократичному суспільстві;
- Вироблення негативного ставлення до будь – яких форм
насильства. Всі ці завдання необхідно розв’язувати з урахуванням
реальних можливостей тієї чи іншої категорії школярів,вікових
особливостей,а також тих труднощів,які об’єктивно виникатимуть у
роботі з ними.
11

12. Підчас планування та реалізації відповідної роботи з дітьми в школі –
інтернаті слід враховувати,що молодший шкільний вік характеризується
значними змінами в соціальному житті дитини:вона стає школярем.
В цьому віці відбувається процес усвідомлення свого «Я»,і не лише
власної шкільної організації,статі,прізвища,імені,а й того,хто чим займається і
хто ким є. Організоване дорослими довкілля має поєднуватись з позитивним
емоційним підкріпленням,а також з образом громадського «Я»,який
поступово в неї формувати. Зважаючи на те,що підстави для поведінкових
порушень у підлітковому віці створюються в попередньому віковому
періоді,саме в молодому шкільному віці,необхідно створити всі умови для
належного формування особистості школяра.
Зазначимо,що процес виховання школярів із психофізичними вадами
потребує поєднання наполегливої праці щодо формування у них соціально
цінних особистісних якостей із специфічною корекційною
роботою,виправленням тих недоліків їх характеру й поведінки,що виникли
внаслідок недосконалого неповноцінного життєвого досвіду.
Під час проведення навчально – виховних знань,у процесі яких
формуються громадянські якості,я як вихователь дотримуюсь певних вимог а
саме: На заняттях громадського змісту логічно продовжую роботу,
розпочату на уроках;
- Спираюся на знання,здобуті учнями на уроках,поглиблюю та
розширюю їх основні стійкі переконання і відповідні стереотипи як
окремих дій,так і поведінки в цілому.
- Планую заняття у певній системі,дотримуючись принципу
послідовності,наступності,концентричності;
- Враховую первинні та вторинні розклади кожного з учнів,вікові та
індивідуальні особливості,їх інтереси та бажання.
12

13. Таким чином,застосування різноманітних форм і методів
громадського виховання покликане (як зазначається в «Концепції
громадського виховання особистості в умовах розвитку Української
державності») формувати в особистості нормативні та поведінкові
норми,що включають в себе вироблення умінь
міркувати,аналізувати,ставити запитання,шукати власні
висновки,брати участь у громадському житті,самореалізуватись.
2. ОСНОВНА ЧАСТИНА.
Система національного,родинного та громадського виховання.
2.1. Цінності Української родини.
Бурхливі зміни та перетворення в державі та суспільстві збудили
свідомість та самосвідомість. Людина відчула потребу в духовному
відродженні тієї спадщини,яка нам дісталась від минулих поколінь. Це
родинні традиції,мамина колискова,бабусина казка,дідусевий гумор.
Розбудова системи виховання потребує відновити родинну
етнопедагогіку,моральні,трудові,мистецькі та інші традиції. Це сприяє
формуванню й розвитку у дітей найглибших почуттів:любові до матері й
батька,бабусі й дідуся,пам’яті про померлих предків. Готуючи і проводячи з
дітьми тиждень родинного виховання звертаю увагу, що українське коріння,
українські народні традиції ідуть до нас з глибини віків,щоце культурне
надбання наших пращурів,яке відображене в віруванні,вірі,їх світогляді.
Звертаючись до минувщини,викликаю в дітей почуття вдячності за той
неоціненний скарб. Багато традицій передавалось з покоління в покоління.
Деякі,які не виправдали себе,відмирали. Але багатство та розмаїття
українських народних традицій свідчать про духовну культуру народу,його
світогляд та віру – найважливіші чинники буття людини.
Звичайно складно відновити знищену культуру,донести її до свідомості
дітей,а особливо до дітей розумово відсталих. Тому на нинішньому етапі на
13

14. нас – педагогів спеціальних шкіл – інтернатів покладаються великі
завдання,які ми повинні виконати,щоб виховати справжніх громадян своєї
Вітчизни,які добре знатимуть своє минуле,свій рід,своє коріння,традиції.
1986рік,Чорнобиль. Земля здригнулась від страшної трагедії.
Проводячи з дітьми відкриту виховну бесіду на тему «Пам’ятаєм. Пам’ятаєм»
доношу учням інформацію про страшне екологічне лихо,що сталося навесні
1986року. Але після розповіді заставляю замислитись над суттю людського
буття,спонукаю думати над глибокою мудрістю наших предків,які жили в
гармонії з Природою, які не спричиняли шкоди природі,бо людина і природа
– це єдине ціле. Вірування наших предків були спрямовані на єдність
Душі,Тіла й Космосу. Тому сплеск відродження духовності і пов’язаної з нею
віри закономірні. Відколи нагромаджені звичаї,обряди,традиції,були
вийнятково впливовим засобом виховання дітей в сім’ї та суспільстві. Варті
відновлення вони є неоціненним виховним засобом у сучасних умовах. Знати
своє коріння, Дерево роду важливо з дитинства,з раннього віку. Інакше нам
не виховати особистості з почуттям гідності самодостатності,яка б поважала
себе і інших. Залишити в пам’яті дітей все те,краще,на що здатне людство,
- це чи ненайбільш складне й відповідальне завдання,яке стоїть перед
батьками та педагогами.
Проводячи св’ято матері,звертаю увагу дітей на цінності української
родини,на визначальну роль сім’ї у збереженні родинних традицій та їх
осучасненні,на збереженніта передачі традицій від покоління до покоління.
Тлумачення звичаю,обряду,традицій по – різному зустрічаємо в
художній,хрестоматійній літературі. Звичаї і обряди сягають своїм корінням
ще в дохристиянські часи і мають релегійне підгрунтя. Визначати точно час і
місце винайдення того або іншого обряду,звичаю неможливе за його
давністю та різним тлумаченням як у літературі, так і у житті. Звичаї,як і мова
14

15. – це ті найміцніші елементи, що об’єднують окремих людей в один
народ,одну націю.
Готуючи відкритий виховний захід «Ми – козацького роду
нащадки»,звертаю увагу дітей на традиції славних козаків,на народну усну
творчість,пов’язану з козацтвом,залучаю дітей до вивчення історії козацтва.
Виховний захід проводиться в ігровій формі:у грі беруть участь дві
команди,що змагаються у знаннях про славне козацтво,його звичаї та
традиції,гетьманів,битви та війни,що уславили козаків. Виховний захід має
неабияке значення у вихованні учнів в славних традиціях наших
предків,виховання сміливості,мужності,винахідливості.
2.2. Віра та світогляд укваїнців.
Дослідження української звичаєвості проводяться загалом у двох
напрямках:дохристиянських часів і ухристиянську добу. Дослідник
дохристиянського вірування українського народу МетрополитІларіон (1965р.)
пояснює виникнення звичаєвості у наших пращурів їх наближенням до
природи. Давня людина хотіла жити у злагоді з природою. Тому вона по –
Божому ставилася до природних багатств: сонця,води,землі,дерев і особливо
до звірів. Первісна віра була практичною. Вона потрібна була людині на
кожному кроці,бо була пов’язана з її працею на землі. Зростаючий світогляд
підказував людині вихід – вірити у творця Всесвіту. Бачачи неймовірну
велич,силу,мудрість природи,людина шукала пояснення всього оточення і
вірила в різних Богів. Такі вірування називалися язичество. Пізніше людина
повірила в єдиного Творця світу. Така поступовість була природною для
зростання свідомості і самосвідомості людини. Це був поступальний крок
уперед. Народні вірування українців розкривали повною мірою їх світогляд,їх
достеменні знання природи. Народна звичаєвість та обрядовість вибудувана
на вірі у слово Боже,що дістали ми його від предків у спадок. То і є істинні
15

16. знання. Тому так важливо не спотворити звичаю,обряду,традиції,бо в них все
прдумане, мудре, цілеспрямоване.
Проводячи з дітьми відкритий виховний захід «У глиб народної
мудрості» знайомлю дітей з віруваннями наших пращурів,їх світоглядом та
значенням цього для сьгодення. В ігровій формі діти знайомляться з усім
багатсвом усної народної творчості в жанрах
приказки,прислів’я,поглиблюють знання з рідноїмови. Таким чином
виховується любов до українського фолькльору,бажання більше знати про
наших пращурів,їхню мову,вірування,звичаї та традиції.
Сьогодні кожна людина досить обізнана із зодіакальними знаками,до одного
з яких належить кожен з нас. Тому переднами стоїть завдання пояснити ці
знаки дітям. Крім цьго діти на виховних заняттях знайомляться з святковими
днями. Велику роль у національно – родинному вихованні мають ігри. Ігри,
особливо інтелектуальні,сприяють розвитку моральних якостей,сприяють
посиленню національної свідомості,єдності гравців. Тому в своїх виховних
заходах (як у відкритих та і у повсякденних) дуже поширено застосовую
елементи гри,а деякі виховні заходи,такі,як «У глибину народної мудрості»,
«Ми козацького роду нащадки» взагалі проводились у формі змагань команд
(КВК).
Говорячи про давні традиції важливо відзначити такий обряд, як ім’я –
наречення. Про ім’я можна розповідати дуже багато (його походження
,значення,всі можливі ласкаві імена). Діти дуже люблять ці теми,адже кожна
дитина повинна пишатися своїм іменем. Довожу до свідомості дітей, що
споконвіку ім’я уявлялось як своєрідний кодовий ключ,засобом якого
розкривається накреслення людської долі.
Наші предки інтуітивно відчували свою належність до Космосу.
Сформовані тисячоліттями світоглядні уявлення давали можливість їм жити
16

17. відповідно до Сонячного календаря. На власному досвіді люди
переконувалися,що нехтування законами природиніколи не минали марно.
2.3.Визначальна роль сім’ї у збереженні родинних традицій національно –
родинного та громадського виховання від покоління до покоління.
З плином часу змінювалося життя,звичаї,традиції,змінювалося
суспільство,змінювалася свідомість людей. На зміну
недосконалому,примітивному суспільству приходило дедалі
динамічніше,обладане технікою,згодом електронікою,озброєне наукою.
Динаміка життя ставила інші вимоги перед людиною,перед сім’єю.
Одні традиції зникали,інші залишалися,ще інші
видозмінювались,транформувалися відповідно до нових умов. Ця
трансформація відбувається постійно,незалежно від бажання чи небажання
когось. Раз «перетягує» хвиля сучасності,два – повернення до минувщини і
так постійно,ритмічно,час від часу.
Добираючи матеріал до роботи з дітьми,завжди користуюсь
історичними матеріалами про наше минуле,прислів’ями, приказками,
крилатими виразами,які склалися у народі. Це своєрідна форма звичаєвих
правил,якими час від часу користувалися у народі. Вони характеризують
ментальність українців, їх кмітливість,дотепність,емоційність,почуття гумору,
тощо.
Вивчаючи проблему відродження українських народних традицій у
школі – інтернаті разом із сім’єю,я розглядаю її під кутом зору цілісної
17

18. картини родинного виховання. Але всі ми розуміємо,яке родинне виховання
мають наші діти. Основна маса дітей – це діти – напівсироти та діти з
неблагополучних сімей. Для цих дітей родина – це школа,клас,група,а батьки
– це вчителі та вихователі. Лише в деяких дітей є нормальні сім’ї,але і тут
прикрі факти – діти знаходяться в сім’ях дуже мало часу. Водночас проведена
робота з батьками засвідчує,що в сім’ях вихованців бракує не лише
часу,здоров’я,бажання,але й спеціальних знань щодо родинного виховання
дітей. Батьки інтуітивно виховують своїх дітей. Тому основне завдання в
національно – родинному та громадському вихованню відводиться
педагогам школи – інтернату. В педагогіці один секрет – любити дітей,і все
буде в повному порядку. Особлива,тепла сімейна атмосфера в
групі,любов,прихильність один до одного,злагода між вихователями і
вихованцями, взаєморозуміння створює той особливий мікроклімат,який і
називається сімейним затишком. Як не вистачає його сьогодні,
завтра,завжди,скільки б років не минуло з часу дитинства. Покладання на
педагогів зобовязує нас прагнути до якомога вищих результатів у виховному
процесі дітей, бути митцями,віртуозами своєї нелегкої справи.
Тривала,систематична робота з дітьми моєї групи:відвідування
св’ят,перегляд слайдів,телефільмів,беспосередня участь у підготовці до цих
дійств засвідчують,що у дітей складалося досить позитивне ставлення до
ознайомлення з минувщиною,українськими народними традиціями. В школі
відзначаються,як календарні тік і родинні св’ята. Діти з задоволенням беруть
участь у цих дійствах, бо вони насичені фолькльорними
піснями,віршами,колядками,щедрівками,лічилками,загадками,потішками,ігр
ами та іншими народними надбаннями. Щодо вибору св’ят для дітей,то тут
достатньо виявити творчість,обізнаністьу них. Так, Святвечір,або кутю можна
проводити як свято Родини, бо це справді родинне свято. Новий рік,або
свято Василя,найчарівніше свято з веселою Маланкою. Інші свята: Свято імені
18

19. – ім’янаречення, свято дитячих забав,свято Масниці,яке не несе в собі
релігійного змісту,свято Писанки має безмежні можливості для пізнання
української минувщини,бо писанка – це символ,гордість української нації.
Однією з найважливіших ланок всього процесу виховання в спеціальній
школі – інтернаті є громадянське виховання. Виховна робота в групі
будується з урахуванням тих календарних свят,що несуть в собі патріотичне
забарвлення.
Це і день Пам’яті жертв Голодомору, день Захисників Вітчизни, 1 травня -
день Миру,9 травня - День Перемоги над фашистськими загарбниками. В
школі проводяться тижні родинного виховання,правового
виховання,тиждень захисту природи. Через відкриті виховні заходи та
систематичну роботу в групі кожного дня в дітей – старшокласників
формується громадянське самоусвідомлення,виховується шанобливе
ставлення до державних символів України,їх розуміння,ненависть до
тоталитаризму (тема Голодомору),до ворогів нашого народу,почуття гордості
за свою державу. Періодичні зустрічі старшокласників з представниками
кримінальної міліції дають усвідомлення важливості чесного способу
життя,впливають на правильний вибір професії,дають усвідомлення того,як
легко піти по «кривій стежці»,і що за все в житті прийдеться платити,і
немалою ціною.
Однією з прогалин у виховній роботі з старшокласниками є недостатня
робота з дітьми в сім’ї, і обов’язок вихователя якомога наполегливіше
залучати батьків до виховного процесу. Лише систематично спільна робота
сім’ї та всього педколективу школи – інтернату з виховання у дітей духовних
чеснот може привести до бажаних успіхів у національно-родинному та
громадянському вихованні розумово відсталої дитини.
19

20. 3.ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА.
ВІДКРИТІ ВИХОВНІ ЗАХОДИ.
20

21. Золотоніська спеціальна загальноосвітня школа – інтернат
ВІДКРИТА
ВИХОВНА
ГОДИНА
ЧОРНОБИЛЬСЬКА ТРАГЕДІЯ
21

22. ПІДГОТУВАЛА
і провела
вихователь
Гавриленко О.П.
Мета: Поглибити знання про Чорнобильську трагедію та
охарактеризували її, як трагедію українського народу і надію планетарного
масштабу. Виховувати особистість кожного за все, що відбувається навколо,
вчитись сприймати чужу біду, чужий біль, як свої власні. Сприяти
осмисленню ролі людини в історії та її відповідальності за свої вчинки перед
майбутніми поколіннями.
Музичне оформлення: фонограма пісні «Чорнобиль», «Реквієм»
Моцарта.
Наочність: 26 квітня 1986року (плакат), фотографії героїв –
ліквідаторів аварії на ЧАЕС, свічки. Плакат з рядками:
«Бідою переповнилася чаша.
За що караєш? Боже, нам скажи!
О, Господи, гріхи помилуй нам
І Україну неньку збережи!»
22

23. В історії кожного народу є світлі дати. В історії українського народу
сумних печальних дат більше: це голодомор 1932 – 1933рр., це війна з
фашистами 1941 – 1945рр.. Це і Чорнобильська трагедія, що сталася в
1986р..Все більше років віддаляють нас від того страшного дня, але й
сьогодні дикою пусткою лежить чорнобильська земля, квітнуть і родять сади,
але ніхто не споживає тих плодів. В лісах повно ягід і грибів, але вони
отруйні. Що ж сталося того страшного квітня 1986року?
Є різні електростанції:теплові – в яких спалюють вугілля, мазут і від
цього згорання вода стає паром, пар рухає машини (турбіни), і вони дають
електрику. Є гідроелектростанції, які будуються на річках – там турбіни
приводяться в рух силою води. І є атомні електростанції (АЕС). Атомна
електростанція – це підприємство, яке виробляє електроенергію,
використовуючи ядерне паливо – уран. В маленьких частинках урану –
атомах, міститься величезна сила, яку можна використовувати для вибухів
(наприклад, в атомних бомбах) або в мирних цілях для потреб людей, а саме
для виробництва електроенергії. В цьому випадку атом не вибухає, а
23

24. поступово віддає свою енергію для того, щоб крутилися турбіни. Але це дуже
небезпечно. Якщо недостатньо уважно стежити за роботою атомів, вони
можуть від сповільненої дії моментально переходити у вибух.
От тоді й приходить велике лихо.
Таке лихо сталося 26квітня 1986року. О 1годині 23хвилині вночі, коли всі
безтурботно спали, і тільки собаки, які завжди чують біду, вили, скавчали і
дзявкотіли. Над Чорнобильською атомною станцією ніч розірвало полум’я.
Мирна весна для України закінчилася.
Подивимось на карту. Перед нами карта України. Навіть столицю
України. На північ від Києва за 130км знаходиться Чорнобиль. Назва ця
походить від назви гіркого полину – чорнобилки. Спочатку так іменувалось
поселення, потім місто, а згодом і електростанція. Електростанція мала 4
відділення – блоки. Загорівся 4блок, стався страшенної сили вибух.
Він викинув у небо велику кількість смертельних небезпечних речовин. У
вигляді хмари вони стали поширюватись на значну територію України,
Білорусії, Росії. З хмари на землю випадали радіоактивні речовини – нукліди,
які становлять небезпеку для всього живого.
Як тільки стався вибух і запалав вогонь нічна зміна чергових кинулася
гасити пожежу. Прибула допомога. Вогонь зупинили о 5 годині ранку, але
надто високою була ціна.
З Чорнобиля несеться чорний вітер,
І чорний біль торкається сердець.
І поросли на схилах чорні квіти
І чорним став на цвинтарі чебрець.
Куди ж поділось росяне світання?
Чому безсила батьківська земля?
Усі мовчать. Кругом одне мовчання.
Померлих предків голос промовля.
За що страждаєм, рідна Україно?
24

25. За що прокляття на оцій землі?
Тут вже не може вижити дитина,
І не курличуть в небі журавлі,
Бідою переповнилася чаша.
За що караєш,Боже, нам скажи!
О, господи, гріхи помилуй наші
І Україну неньку збережи!
Катастрофа на Чорнобильській АЕС була найбільшою і відбулася вона
в умовах, коли необхідні засоби захисту у нас створені не були. Вони
сколихнули весь світ.
Постало питання про закриття Чорнобильської АЕС. 15 грудня
2000року станція була закрита, але проблеми, які породила ця катастрофа,
зосталися. Це нехватка електроенергії , проблема працевлаштування
фахівців, необхідність добудови Рівенської та Хмельницької АЕС. Кошти для
цього, які обіцяли держави світу, так і не виплачені. Від тої страшної миті в
1986році пройшло багато років. Це сумна дата. Я запалюю цю свічку в
пам’ять про всіх загиблих в ті страшні дні. Згадаємо тих перших, що
кинулися в вогонь, що затулили собою всіх нас, поіменно: Володимир
Правик, Микола Ващук, Василь Гнатенко, Віктор Кибенок, Микола
Титаренко. Вічна їм пам'ять. Вічна пам'ять всім тим, хто помер пізніше від
опіків, ран, понівеченого здоров’я.
Я прошу вшанувати цих людей хвилиною мовчання!
Не дивлячись на нашу скруту в Україні зроблено і робиться для
надання допомоги чорнобильцям. Збудоване нове місто Славутич, багато
житлових будинків, куди переселені люди після аварії. Чорнобильцям
надаються пільги в оплаті комунальних послуг, існує доплата до пенсії. Дітей
оздоровлюють в таборах, також і за кордоном. Все це важливо але ніщо не
поверне цим людям здоров’я. Тому не проходьте повз них, не будьте
байдужими, приходьте на допомогу цим людям.
25

26. Скоро 1 травня – Міжнародний день Миру. І знову в цей день ми
будемо вітати один одного з тим, що ми живі! Тож будьте здорові любі діти і
всі присутні!Радійте життю, цінуйте кожен прожитий день, бо життя таке
коротке і не забудьте 26 квітня кожного року поставити свічку за всіх тих,
хто відвів від нас цю катастрофу, хто врятував нам життя.
26

27. 27

28. Золотоніська спеціальна загальноосвітня школа – інтернат
ВІДКРИТИЙ
ВИХОВНИЙ
ЗАХІД
28

29. ПІДГОТУВАЛА
і провела
вихователь
Гавриленко О.П.
Мета: Ознайомити учнів з їхніми правами та обов’язками, з поняттям –
злочин. Вчити правильно реалізовувати свої права, виконувати обов’язки.
Виховувати учнів поважне ставлення до власної особистості та оточуючих.
Обладнання: плакат «календар правових дат».
2001 – 2010р – міжнародне десятиріччя миру і не насилля в інтересах дітей.
1 – червня міжнародний день захисту дітей.
28 – червня день Конституції України.
10 – грудня день прав людини.
Конституція України кримінальний кодекс.
2 аркуші «вікові сходинки».
29

30. Дуже давно в стародавні часи люди якось намагалися відстояти свої
права. Спочатку це робили силою. Тривалий час діяв неписаний закон «хто
сильний, той і правий». Але коли виникли перші держави, правителі цих
держав намагалися встановити такий порядок, який би захищав і сильного, і
слабкого, і багатого, і бідного. Головним мірилом права стала не сила, а
справедливість. З того часу минуло багато століть. Держави створювались,
розростались, процвітали або гинули. Чому? Як свідчить історія – правителі
не завжди піклувались про свій народ. Так, оголошуючи сусідній державі
війну, правитель прагнув задовольнити лише свої інтереси і зовсім не
замислювався над долею простих людей. Тому людству треба було знайти
такого захисника, який би міг примусити державу забути про свої інтереси
заради інтересів своїх громадян і постійно піклуватися про них.Роль такого
захисника взяла на себе міжнародна організація ООН.
30

31. Учень: В 1945році після закінчення другої світової війни народи
багатьох країн, що для збереження миру їм треба об’єднатися.
Учень: Об’єднатися щоб будь які конфлікти та суперечки між країнами
в майбутньому вирішувалися не воєнним шляхом, а мирним.
Учень: саме з цією метою в 1945році була створена Організація
Об’єднаних Націй.
Ведуча: А в 1948році держави, що увійшли до ООН підписали Загальну
декларацію прав людини – документ, у якому вони пообіцяли одна одній і
своїм народам забезпечити права і свободи рівність усіх перед законом,
особисту недоторканність, свободу совісті.
Загальна декларація прав людини – важливий і корисний документ, але
в ньому говориться про людей взагалі – і жодного слова про дітей. Але діти
потребують особливої уваги і захисту з боку держави.
Учень: Саме тому в1989році ООН прийняла окремий документ під
назвою «Конвенція про права дитини».
Ведуча: В цьому документі держави беруть зобов’язання
дотримуватись прав кожної дитини. Наша держава також підписалася під
цим документом, а значить пообіцяла світові піклуватися про своїх
маленьких громадян.
Учень: Найбільше я хочу
Щоб мир був на світі.
Як небо у зорях
А сад наш у цвіті.
Учень:Найбільше я хочу
Щоб сонце щоранку.
Зі мною віталось
Присівши на ганку.
Учень: Найбільше я хочу
Щоб рідна матуся
Всміхнулась мені
31

32. Коли я усміхнуся.
Ведуча: Пригадаємо – про які права дітей йдеться в Конвенції.
Учень: Кожна людина вважається дитиною до 18років.
Учень: Кожна дитина має право на життя.
Учень: Дитині має належати від її народження право на ім’я і
громадянство.
Учень:Дитина не повинна піддаватися насильству.
Учень: Дитина повинна зростати під опікою батьків чи опікунів.
Учень: Дитина має право на відпочинок, дозвілля, право займатися
мистецтвом.
Учень: Дитина має право на здобуття освіти.
Учень: Дитина повинна першою отримувати захист і допомогу.
Учень: Дитина повинна бути захищена від недбалого ставлення,
жорстокості та експлуатації.
Ведуча: Ви добре розказали статті Конвенції.
Але коли ви станете дорослими у вас з’являться нові права. Їх дуже багато і
ви їх повинні знати. Права дорослих людей містяться в цьому документі під
назвою Конституція України. А що таке Конституція?
Згідно цього документу
- кожна людина має право на повагу до його гідності;
- кожному гарантується недоторканність життя;
- кожен має право на свободу думки, висловлювань на свободу мирних
зібрань;
- кожен має право на свободу віри, свободу об’єднуватись в різні партії,
організації;
- кожен має право збиратися і проводити збори;
- кожен має право володіти і розпоряджатися своєю власністю;
- кожен має право на працю;
- кожен має право на відпочинок;
32

33. - кожен має право на достатній життєвий рівень;
- кожен має право на соціальний захист;
- кожен має право на охорону здоров’я;
- кожен має право на безпечне довкілля;
- кожен має право на освіту.
Ведуча: А зараз ми подивимось чи добре ви розумієте свої права. І чи вмієте
ними користуватися. Для цього буде проведена казкова правова вікторина.
Ситуація 1: Мачуха з ранку до вечора примушує Попелюшку
працювати. Бідній Попелюшці заборонено брати участь у забавах сестер. Яке
право порушено стосовно Попелюшки?(право дитини на відпочинок і
розваги).
Ситуація 2: Баба Яга викрадає Івасика Телесика і відносить його за три
– дев’ять земель у три – десяте царство. Яке право дитини порушила баба
Яга?(згідно Конвенції дитина має право розлучатися з батьками).
Ведуча: Я маю право! А ви не маєте права! – ці слова часто звучать у
дітей в ситуаціях, коли треба виправити власні лінощі, коли хочеться щось
отримати, не даючи нічого в замін.
Ведуча: Зараз перед вами будуть розіграні невеличкі ситуації, в яких
діти заявляють про свої права. Ваше завдання: визначити, чи праві наші
герої.
1 сцена
Мати: Скільки можна казати тобі – після 11години ти маєш провести
своїх гостей! Ваша жахлива музика усіх дратує!
Син: Але ж – Мамо! Ти все одно не спиш у цей час! А я маю право на
свободу мирних зібрань! (??????????)
2 сцена
Учитель: Скажи, будь ласка, чому ти не готовий до уроку?
Учень: Я вирішив зовсім не ходити на ваші уроки фізики! Вони мені не
цікаві!
Учитель: Але ж шкільну програму ти повинен знати!
33

34. Учень: А мені ваша фізика не потрібна!
Учитель: Ти поводишся зневажливо і грубо!
Учень: Це не грубість, а моя думка! Я маю на неї право?
(???????????)
3 сцена
Мати: Доню, я йду на роботу, будь ласка прибери у своїй кімнаті,
помий після себе посуд, Сходи у магазин.
Доня: Але ж, мамо, у мене завтра контрольна!
Мати: Якщо поспішиш – встигнеш і хатню роботу зробити, і до
контрольної підготуватися.
Доня: Між іншим, Конвенція про права дитини захищає мене від будь –
якої роботи, бо це експлуатація!! (???????????)
Ведуча: Я думаю - що ви всі добре усвідомили свої права! Але, крім
прав, у вас є ще й обов’язки. Які обов’язки школярів?
Учень: Добре вчитися! Поважати вчителів! Не псувати шкільне майно,
шкодити природі! Користуватися речами гігієни. Вчасно являтися на уроки
та самопідготовку! Не порушувати дисципліну! Тримати в чистоті клас та
шкільне подвір’я.
Ведуча: Правильно! Але ж ці обов’язки діють поки ви – в школі. Коли
ви станете дорослими, на вас розповсюдяться обов’язки дорослих людей, які
записані в Конституції України. Які ж це обов’язки?
Учень: Кожна людина повинна захищати свою державу, шанувати
державні символи.
Учень: Кожна людина повинна берегти природу, культурну спадщину!
Учень: Кожна людина повинна сплачувати податки.
Учень: Кожна людина повинна дотримуватись Конституції та законів
України, не посягати на права, честь і гідність!
Ведуча: А як ви вважаєте – чи всі люди у нас виконують свої
обов’язки? Чи всі люди поважають права інших людей? (???????????)
34

35. Так, у нас є ще люди, які не хочуть жити ні за нормами моралі, ні
законом. Як називають цих людей?
Ведуча: Злочини є тяжкі і особливо тяжкі. Це вбивство, це нанесення
тяжких тілесних ушкоджень, це зґвалтування, це грабіж чи розбій, що несуть
жертви. Покарання від8 – до 15 років.
Злочини є середньої тяжкості – це в основному крадіжки.
Покарання від 2 – до 5 років
Злочин є невеликої тяжкості (це міні крадіжки, хуліганство)
Покарання – не більше 2 років.
Сьогодні чи мало злочинів вчиняють неповнолітні. Багато хто з вас
вважає, що неповнолітнім нічого не загрожує – це не так! Кримінальна
відповідальність налягає з 16років! За найтяжчий злочин кримінальна
відповідальність настає з 14 років (……..) Найбільше поранення
неповнолітнього – це 15років.
А які найбільш розповсюджені злочини серед неповнолітніх у нашій
школі?
Це дрібне хуліганство!!Дрібні крадіжки!!
А зараз ми перевіримо – як ви засвоїли свої права і обов’язки. Проводиться
конкурс.
Таблиця.
№ Вікові сходинки З якого часу?
1. Право на життя.
2. Права та обов’язки школяра
3. Право взяти шлюб
4. Право бути виборцем
5. Право піти на заслужений відпочинок
А зараз проводиться конкурс
«Розплутай справу»
35

36. 1.Розбійника, який вбив чимало людей своїм свистом, перемогла особа, яка
тільки – но навчилася ходити. Хто ця особа? (Ілля Муромець).
2.Подружня пара похилого віку отримала коштовну річ з дорогоцінного
металу. Раптом з’являється маленька незнайомка і незграбним рухом
розбиває скарб. Назвіть цю незнайомку і назву твору. (мишеня, «Курочка
Ряба»)
3. В одній державі для того, щоб встановити особу дівчинки, вдалися до
вимірювання ніг спеціальною міркою. Кого ж шукали в цій країні:
(Попелюшка)
4.Один досвідчений фермер виростив на городі небачений урожай. До
збирання цього врожаю були залучені всі родичі фермера і навіть домашні
тварини. А вирішальну роль у цій події відіграв шкідник. Яка це казка?
(Ріпка).
5. Під загрозою фізичної розправи гість виганяє господаря із хати, друзі
господаря намагаються встановити справедливість, але марно. Допомагає
лише загроза «поставити знак». (казка «Коза Дереза»).
6. В якій казці йдеться про втечу, три замахи на життя та одне вбивство?
(казка «Колобок»).
ЗАДАЧА
14річний Микола запросив до себе додому друзів. Йому захотілося
похвастатися татковою рушницею. Знімаючи рушницю зі стіни, Микола
випадково натиснув на курок і рушниця вистрелила. Одного з друзів Миколи
було поранено, по дорозі в лікарню він помер. Чи було здійснено злочин?
(????????)
Хто нестиме за нього відповідальність?
ПІДСУМОК
36

37. Наша зустріч підходить до кінця. Хочеться надіятись , що вона не
пройшла для вас марно: ви дізнались про ваші обов’язки та права, про
відповідальність , яка наступає за порушення цих прав. Я бажаю всім успіхів
у добрих справах, і щоб ваше знайомство з кримінальними справами та
відповідальністю за них залишилось тільки, в цьому залі! Хай вам щастить!
Золотоніська спеціальна загальноосвітня школа – інтернат
ВІДКРИТИЙ
ВИХОВНИЙ
ЗАХІД
37

38. до дня пам’яті
жертвам голодомору
1932 – 1933 років
ПІДГОТУВАЛА
і провела
вихователь
Гавриленко О.П.
Тема:
Україна, пам’ятає(до дня пам’яті жертвам голодомору 1932 – 1933 років)
Мета:
Збагачувати знання дітей про страшні року голодомору, виховувати
співчуття до загиблих від голоду людей,
Ненависть до ворогів.
Обладнання: плакат (1932 – 1933 роки) реквієм Моцарта. Свічки.
38

39. Учень:Пекельні цифри та слова
У серце б’ють неначе молот,
Немов прокляття ожива,
Рік 33? Голод? Голод?
Ведучий: Пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все: і життя
людини, і життя країни. Та багато сторінок у нашу історію вписано кривавим
і чорним. Це голод 32 – 33років, це війна з фашистами 41 – 45рр., нарешті
Чорнобильська трагедія. Сьогодні – 23 листопада – день, колими згадуємо
про загиблих у час голодомору.
1933рік. Найчорніший час в історії України. І досі не віриться, що на
нашій благословенній квітучій українській землі раптово зник хліб, люди
залишилися без зернинки. Чому так сталося? Сталін надумав впроваджувати
колективізацію.
У селян було відібрано землю, коней, худобу, реманент. Вони
перестали бути господарями на своїй землі. Хліборобів перетворили у
безправних колгоспників, які вже не розпоряджалися зібраним урожаєм,
його можна було вільно вивозити з України. Було запроваджено масовий
терор проти заможного селянства - куркулів, як їх називали. Сотні тисяч
українських селян виселено з рідного краю на далеку північ, у Сибір.
Селянство відповідало на більшовицький терор протестом. Цілі сільські
райони були охоплені повстаннями.
39

40. Щоб остаточно зламати опір українських хліборобів, більшовицькі вожді
в Москві вирішили організувати в Україні штучний голод. Не підлягає
сумніву, що до загибелі мільйонів селян призвело холоднокровне рішення
Сталіна вилучити в українських селян усе зерно, а відтак заборонити будь -
яку допомогу їм з боку міжнародної громадськості. У селян працівники ДПУ
відбирали не тільки залишки зерна, а й інші харчові запаси - сухарі, карто-
плю, буряки, сало, соління тощо, а те, що було придбане з великими трудно-
щами і втратами в інших районах, конфіскувалося на станціях та в ешелонах.
Фактично це була дія, свідомо спрямована на повільне фізичне
винищенняселянського населення. Лиха доля українського селянства була
оповита завісою мовчання. Намагаючись врятуватися, тисячі селян йшли в
міста, де навесні скасували хлібні карточки і можна було купити хліб. Але
сільським жителям нічого не продавали. Дороги, що вели до міста, були
блоковані. Усе ж тисячі селян пробиралися туди, та не знаходили порятунку,
вмирали просто на вулицях.
Доведені до відчаю люди їли жаб, мишей, щурів, горобців, земляних
хробаків і слимаків, мололи кістки на борошно, варили шкіру із взуття,
уживали в їжу кульбабу, реп'яхи, проліски, липу, акацію, щавель, кропиву. А
законом від 7 серпня 1932 року заборонялося збирати колоски на полі навіть
перед їх заорюванням. За збирання колосків звинувачений карався не нижче
п'яти років ув'язнення в далеких таборах з конфіскацією майна
обвинувачуваного і вище, аж до найвищої міри покарання (розстрілу).
У людей розпухали обличчя, ноги, животи. Померлих, а часто й ще
живих звозили й скидали в ями й закопували. Прагнучи врятувати від го-
лодної смерті хоча б дітей, селяни везли їх у міста й залишали в установах,
лікарнях, на вулицях. Голод охопив усю Україну, але небачених розмірів
набув на півдні, сході та в центрі України.
Це остання хлібина, остання?
Очі горем налиті вщент?
Батько й діти не їли зрання,
40

41. Це остання хлібина, остання? Після неї
голодна смерть.
Зерно у крупах пріло під дощем;
Кудись, у безвість, в море, за границю,
щоб насадити скрізь цей наш едем,
Немов витріскуючи золотим вогнем
Текло струмками золото пшениці.
Ми тільки бачили той блиск,
На горлі ж ми відчули смерті тиск.
Учень
Тоді дурні Грицьки та Опанаси
Вмирали, як у зливу комарі,
Тоді ж по селах їлось людське м'ясо,
І хліб пекли з розтертої кори.
Дивилися голодні діти ласо
На спухле тіло вмерлої сестри.
Так ми, хоч і покинули печери,
В 20-м віці стали людожери.
Учень
Напруживши останні рештки сил.
Викопували потай із могил,
Одежу з них, грабуючи, здирали.
Чи ж не складали падло до барил
І не витоплювали з мертвих сало?
Тоді по хліб до міста йшов селюк
41

42. І там вмирав, лягаючи на брук.
В той рік познищувано всі собаки
І повиловлювано всіх котів.
Та це пусте...
А хліб був. Він був на території районів, де голод косив людей. Кукурудзу
переробляли на технічні потреби. Заводи переганяли зерно на спирт.
Тисячі тон вивозили за кордон і продавали за валюту. Хліб був і люди
бачили це. Плаче за своїми дітьми Україна мати. Плаче і не може втішитись,
бо їх немає. Підносить молитву церква христова, щоб Господь упокоїв їхні
душі праведні. Навіть до Шевченка люди звертались у цей трагічний час.
Учень
Встань, Тарасе, з домовини,
Глянь на горе України,
Пухнуть люди, мруть, конають
Та Сталіна проклинають.
Ведуча
Мушу сказати, що наша Україна – то велика могила, в якої немає ні кінця ні
краю. Ніхто не спроможний виміряти її глибину, і копають протягом століть і
чужі, і свої. Копають і закопують нас мільйонами, серед них і 8млн.
заморених голодом. Хай земля їм буде пухом а пам’ять про них залишиться
серед живих. Запалимо ці свічки і пом’янемо всіх померлих від голоду
хвилиною мовчання.
Хвилина мовчання.
Ведуча
Пройдуть роки, десятиліття, століття, а трагедія 1933 року все одно
хвилюватиме серця людей. Нехай світло цих свічок буде нашою даниною
тим, хто навічно пішов від нас в той далекий 1933 рік. Ми, нині живі,
просимо вибачення дитинчат, які сиділи біля мертвих матерів, у матерів , які
скорботно дивилися на мертвих дітей не маючи сил плакати, у ненароджених
42