1. НАДІЇ
ГОЛОСГазета Західної конференції
Церкви адвентистів сьомого дня
Футбольний турнір
на Закарпатті с.4
Другий
всеукраїнський
фестиваль духових
оркестрів с.2
Забута
Євангелія с.10
Сторінка
слідопита с.6
Чи може
жінка служити
в церкві? с.8
червень 2013

2. 2 №5 (105) червень 2013Надії
Голос
Поринути в атмосферу живої
музики і повернутись до витоків
добрих адвентистських традицій
закликали у Луцьку, де 17-19 трав-
ня відбувся другий всеукраїнський
фестиваль духових оркестрів, учас-
никами якого стали майже 300 осіб,
а саме 13 обраних українських та
два запрошені закордонні колек-
тиви, які довели, що свої «арфи на
верби» вони не повісили. Обласний
центр було обрано неспроста —
саме тут знаходиться чи не єдина
громада в Україні, яка налічує кіль-
ка різних хорів та оркестрів.
Незмінним ведучим дійства був
Лев Вертило, керівник відділу му-
зичного служіння Української уні-
онної конференції. Кожен оркестр
привіз із собою ведучих, які пре-
зентували «програми» із історіями
створення та відродженння колек-
тивів, словами прославлення Твор-
цю та співом солістів під супровід
оркестру.
Насичена програма
Музика — це зв’язок поміж
небом і землею, тож, окрім кла-
сичних християнських творів Ген-
деля, Бортнянського та інших ком-
позиторів, були виконані знані й
відомі адвентистські «хіти» з те-
перішнього збірника «Пісні надії»
та колишнього «Псалмы Сиона»:
«Молитва», «Біблію дайте», «Як
славний наш Господь», «Великий
Бог», «Гимн молодежи», «Грех по-
бедить», «Жить для Иисуса», «Впе-
ред», «Цар Царей», «Он держит
целый мир», «Хвала Христу», «Тор-
жествуй», «Дайте свет», «Вперед
во имя Бога», «Слава Богу життя»,
«Как прекрасна Церковь Божья»,
«Прекрасний білий стрій», «Херу-
вимська», «Благословення Отця», і
багато інших, які, зокрема, вміщу-
вали в собі цікаві аранжування, ав-
торські ідеї та фантазії диригентів.
Декому з них навіть
вдалося перевті-
лити пісні у марші.
Чимало знайшлося
віртуозів, які гра-
ли з заплющеними
очима.
Початок фестивалю
Першого фестивального вечору
17 травня участь у програмі брали
музиканти з міста Дубно та Горохів,
а також по два оркестри з Буковин-
ської й Подільської конференцій.
Остання, єдиною представила суто
пасторський оркестр. Засвідчили
свою шану й відвідувачі дійства —
піднявшись під час виконання за-
карпатським колективом гімну
«Боже великий, єдиний».
Щонайменше члени шести на-
вколишніх громад проявили свою
гостинність. Таким чином, учасники
мали можливість відвідати та від-
почити у наймальовничиших куточ-
ках Волині — в Луцьку та сусідніх
містечках — Ківерці, Рожище, По-
жарки, Торчин, Підгайці.
Свято труб
Приємним по-
дарунком для кож-
ної церкви стало
ранкове суботнє
богослужіння —
«свято труб», яке
«обслуговував» гостюючий ор-
кестр, відповідно до місця перебу-
вання.
Тим часом в першій луцькій гро-
маді, де «служили» білоруський та
київський колективи, загальні пісні
виконувалися під супровід труби
та флейти. Організатори підібра-
ли тематичні місіонерські вісті з
африканського дивізіону, де дітки
співають й грають на піаніно та са-
моробних трубах, а пастор у цей час
виголошує проповідь. З його слів —
це найкращий метод привернути
увагу людей до слухання Слова Бо-
жого.
Посміхнутися тим, хто сидить
поруч, та потиснути руки один од-
ному — таким закликом розпочала-
ся інтернаціональна суботня шко-
ла. Вірші цитувалися на українській
та російських мовах. Музиканти ж
із Білорусії, жартома, зізналися, що
не знають вірша на своїй мові!..
З різних міст від найближчих до
найдальших передавали сердечні
вітання гості — з Одеси, Закарпаття,
та навіть від Мойсея Островського
(президента Білоруського Уніону).
Після виконаного київським
оркестром гімну «Єрусалим», Лев
Вертило звернувся до присутніх
із словами проповіді. Він наголо-
сив, що наша сила — це свідоцтво
у світі. А дія Святого Духа — у зву-
ках музичних інструментів, і саме
так ми можемо віддати Отцю славу
із наших сердець. Оскільки фести-
валь це не змагання, а можливість
відчути єдність, прославляючи ім’я
Бога живого, та навчаючись один у
одного.
без поважних причин
Неля Музичко
Сурми не сурмлять
За часів Радянського Союзу в Україні не було жодної адвентової церкви без духового оркестру у
своєму складі. Без нього не обходилася жодна подія — святкова як весілля, чи сумна як похорон.
Микола Михайловський, скарбник Західної конференції, стверджує — «Якщо на вашому вінчанні
грав духовий оркестр, такий шлюб практично вічний».
«Настав час, коли звучать святі
труби» Яків Пацукевич
«Свято, яке видало певний звук
триангельської звістки»
Лев Вертило

3. 3№5 (105) червень 2013Надії
Голос
Закінчували ранкове зібрання
активними закликами та прохан-
нями не залишити нікого на само-
ті в Домі молитви без обіду. Кожен
гість був запрошений у домівки лу-
чан.
Святковий вечір
Пригадати втрачених та достой-
но цінувати ще живих — ось що
можна було прочитати поміж ряд-
ків нотного стану музикантів. Мол-
давський оркестр, якому заледве
виповнилось 5 років, рівно рік тому
в жахливій автокатастрофі втратив
п’ятьох своїх побратимів. Підняв-
шись на ноги, хвилиною мовчання,
увесь зал вшанував їхню пам’ять.
Не оминули увагою одного із
«патріархів» духової музики Дми-
тра Дмитровича Грицюка. Коротка
програма присвячена праці служи-
теля, і пісня в його виконанні «Вже
рідний берег бачу я», знайшли своє
місце у виступі духову оркестру
першої Луцької громади. Потому
йому вручили Подяку та подару-
нок. Тим часом з’ясувалося, що у
залі присутній ще один ветеран
Павло Майданець, тож керівництво
Західної конференції пообіцяло не-
вдовзі видати ще одну Грамоту і по-
дарунок.
Відновлений рік тому оркестр
з міста Біла Церква подивував сво-
єю історією. Жоден учасник не має
спеціальної музичної освіти, та що-
суботи ввечері вони з’їжджаються
на репетиції, дехто і за 50 км. Це чи
не єдиний оркестр-учасник, дири-
гентом якого була жінка, яка вправ-
но зі всіма разом грала на своїй
трубі, а не «зображала вентилятор,
як інші чоловіки-диригенти», — ко-
ментував Лев Пантелейович. Перед
тим, як виконати один із останніх
номерів «Размышляю я о прекрас-
ной стране», орке-
странти зізнались:
бажання їхніх сер-
дець — ось так ра-
зом грати і на Небі..
Наче в довершення
цих слів вже з міста
Умань музиканти відіграли «Мы
Вам желаем счастья»…
Незмінним керівником духо-
вого оркестру з Білорусії вже про-
тягом 55 років залишається Яків
Пацукевич. Наразі йому 83 роки, і
найпевніше саме він був найстар-
шим учасником і диригентом події.
У своєму колективі йому вдалось
зібрати 8 пасторів. «Господи, я при-
нес, а ты раздай», — поділився він
словами з молитви, розповідаючи
досвід літературного євангелізму:
придбавши один мільйон примір-
ників «Великої боротьби», він що-
неділі дарує людям кількасот книг
на вокзалі свого міста.
Багато колективів України, де
грають батьки, діти і вже їхні внуки,
своєму зародженню завдячують
оркестру з села Пожарки. Один з
таких — із Ільниці, що на Закар-
патті, існує понад 45 років. «Після
такої кількості номерів усіх орке-
стрів, нам здається, що ми вже на
Небі», — зізнались його учасники
під час виступу.
Другий фестивальний день за-
кінчував колектив з Києва, який в
своєму репертуарі налічує понад
200 творів класичної християнської
музики.
Раптові перешкоди
Через кілька годин після почат-
ку концерту, телефонним дзвінком
керівництво сповістили про забо-
рону недільного виступу в місті, як
було заплановано завчасно. Захід
планувався надзвичайний — му-
зична програма оркестрів в пар-
ках та на площах міста, літературні
євангелісти та програма здоров’я.
Усе було відмінено у зв’язку з Днем
пам’яті жертв політичних репресій,
який щороку відмічається в Україні
в третю неділю травня. Тож вирі-
шили продовжити концерт у при-
міщенні церкви: відбулася духовна
програма, семінари для музикантів
та репетиція зведеного оркестру.
«Музыка сама о себе скажет», —
так висловився ведучий молдов-
ського оркестру. Тож найбільші спо-
дівання щодо відвідуваності лучан
покладали на галаконцерт шести
кращих колективів у Палаці культу-
ри «Луцьк». Про третій фестиваль
говорити поки зарано, проте за рік
на Україну очікує тур чоловічого
хору з Америки, який налічує 200
осіб та 70 учасників симфонічного
оркестру.
«Ніколи, ніколи, ніколи, ніколи не
переставайте славити Господа на
духових інструментах»
Ольга Мурга.

4. 4 №5 (105) червень 2013Надії
Голос
Діана Войтко
У Львові визначили переможців
молодіжної біблійної вікторини по
притчах Ісуса Христа
Команда «Небесний бренд» — села Пожарки
показала найкращі знання притч Ісуса Христа
на другому етапі молодіжної біблійної
вікторини.
Другий етап молодіжної біблійної вікторини від-
бувся у Львові 28 квітня 2013 року у приміщенні другої
громади. Ведучим програми був керівник молоді За-
хідної конференції Віктор Власюк.
Команди-переможці з’їхались з усіх куточків Захід-
ної України, щоб продовжити дослідження Біблії та
книги Е. Уайт «Притчі Ісуса Христа». У змаганнях взяли
участь команди: «Небесний бренд» — с. Пожарки,
«Комора» — с. Ільниця, «ОАО АОА» — м. Кузнецовськ
та команда Львова «Небесні інвестори».
Спочатку молодь разом прославила Господа в мо-
литві та співах. Пастор Микола Михайловський звер-
нувся до присутніх з проповіддю та настановами. Після
чого кожній із команд була дана можливість предста-
витись і коротко розповісти про себе. А далі розпоча-
лась найцікавіша та найвідповідальніша частина вікто-
рини — перевірка знань Біблії та книги «Притчі Ісуса
Христа», де усі команди достойно показали себе.
Перемогу здобула команда «Небесний бренд»
с. Пожарки, яка згодом відправиться на уніонну бі-
блійну вікторину у м. Буча. Друге місце посіла команда
«Комора» с. Ільниця, а третє — «ОАО АОА» м. Кузне-
цовськ.
Разом з тим кожна команда мала домашнє за-
вдання, яке полягало в тому, щоб показати застосуван-
ня притч Ісуса Христа у сучасному житті. Тут учасники
представили глядачам різноманітні відеоролики, пре-
зентації та сценки. На завершення молодь об’єдналась
у прославленні Бога піснею та молитвою подяки. Ця ві-
кторина ще більше надихнула молодих людей на ви-
вчення Біблії, адже тільки вивчаючи Писання, христия-
нин може рости духовно та підтримувати відносини зі
своїм Творцем.
Вікторія Михальчук
Церковні репортери
два дні навчались у Бучі
88 церковних журналістів з усієї України
прослухали у Бучі семінар ініційований
інформаційним відділом Українського Уніону.
1 травня семінари для журналістів проводили Мак-
сим Балаклицький, Ігнат Меренков та Оксана Лівшун.
Максим Балаклицький навчав як зацікавити читача – і
статтею, і самим заголовком. Ігнат Меренков з Луган-
ська виклав принципи роботи у християнських ЗМІ,
щоб у матеріалах були зацікавлені не тільки християн-
ські видання. Він також розповів про жанр статті і дав
рекомендації, як писати аналітичні матеріали.
Оксана Лівшун, головний спеціаліст відділу реда-
гування та перекладу документів Національного банку
України, розкривала слухачам секрети редагування.
2 травня Олег Василенко розповів про те, як покра-
щити сприйняття тексту. Та більшість семінарів прово-
дилося для фотографів. Навчали їх Володимир Рома-
нишин та Юрій Кузьменко.
Натхненні після зустрічі журналісти та фотографи
роз’їхалися по домівках, аби продовжувати свою пра-
цю і втілювати нові ідеї, розвивати нові грані!
Даніела Саксон
Футбольний турнір виховував
християнський дух під час
улюбленої справи
Шість команд зібрались на черговий
благодійний турнір на Закарпатті, щоб довести,
що і через спорт можна славити Бога.
Організатором турніру виступила Молодіжна Рада
Закарпатської області в Західній Конференції Церкви
АСД. Цього року турнір відбувся 28 квітня в м.Свалява.
На змагання прибула молодь зі всієї Закарпатської об-
ласті, а саме з таких населених пунктів як: Ракошино,
Мукачево, Свалява, Бобовище, Берегово, Іршава. Ко-
манди приїхали у особливих футбольних формах , з
гарним настроєм. Матч пройшов у цікаво і захопливо у
товариській атмосфері.
Переможці турніру з м. Іршава подарували свій
приз — футбольний м’яч адміністрації християнського
табору «Джерело любові», щоб влітку дітки також змо-
гли чудово провести час на спортивному майданчику.
Даний захід був спрямований на поширення ідеї
здорового способу життя з метою повернути дух ко-
мандної боротьби, самоорганізації та активної участі у
різноманітних спортивних змаганнях.
Організатори вважають, що основна ціль молодої
людини, що визнає Христа, — любити оточуючих, на-

5. 5№5 (105) червень 2013Надії
Голос
дихати їх своєю любов’ю та Світлом Христовим. Розпо-
відати людям про Ісуса — важлива справа, але недо-
статня без власного прикладу.
«Головна мета турніру, виховувати у молоді христи-
янський дух під час улюбленої справи, яка поєднує тре-
нування тілесне задля можливості розуміння того, що
навіть через спорт можна прославити нашого Бога» —
зазначають вони.
Світлана Романюк
У Володимирі-Волинському
дізнались про історію виникнення
суботньої школи
Вперше громадою міста Володимир-
Волинський було організовано та проведено
Свято суботньої школи.
На суботньому богослужінні 27 квітня обговорю-
вали історію виникнення суботньої школи як у світі в
цілому, так і в Україні зокрема; вказав на важливість
дослідження Біблії по класах, а також на значення су-
ботньої школи в цілому для Церкви, і особливо, для
підростаючого покоління. Організатором події висту-
пив керівник суботньої школи Церкви адвентистів
сьомого дня м. Володимира-Волинського, Дмитро Ро-
манюк.
В ході богослужіння вчителям та учням усіх класів
суботньої школи було надано можливість представи-
ти свій клас, використовуючи фото презентації та осо-
бисті досвіди, таланти та вміння прославляти Господа.
Перед громадою висупили і класи суботньої школи
різних вікових категорій: дітей, підлітків та молоді.
Наприкінці служіння пастор церкви, Андрій Савін,
провів у громаді невеликий екзамен на засвоєння ви-
вченихкнигпророківОсії,Йоіла,АмосатаОвдія,ауниж-
ньому залі храму на усіх присутніх чекала гостина, при-
готованазнагодисвята.
Світлана Романюк
Гучне служіння хвали і поклоніння
пройшло у Володимирі-
Волинському
Неординарною подією стало богослоужіння за
участю духового оркестру для членів громади
Володимира-Волинського
На суботнє богослужіння у Володимирі-Волинсько-
му 11 травня 2013 року завітали учасники духового ор-
кестру громади села Привітне.
У богослужінні взяли участь співочі чоловічі колек-
тиви різних вікових категорій, духовий оркестр, соль-
ні виступи юних музикантів, а також молодь місцевої
громади. Духовні роздуми на одвічну тему щастя про-
звучали з уст пастора громади с. Привітне Василя Са-
лівончика.
Адвентисти Володимира-Волинського щиро вдячні
гостямзадружнійвізитінадалібудутьрадікожнійнаступ-
ній такій зустрічі.
ВІкторія Михальчук
У Львові знайшли
«Вічний скарб»
Трорчим вечором 18 травня відзначили у
Львові 10-річний ювілей газети «Вічний скарб»
у домі молитви Адвентистів сьомого дня, що
на вул. Короленка.
На святі слухали пісні, вірші, гру музичних інстру-
ментів, вірші. Звучали також побажання для видавни-
цтва газети.
Говорили про цінності людського життя і про вічні
цінності, вічні скарби кожного християнина.
Загостював у Львові і представник газети — Євген
Кучерявенко, керівник літературного відділу Україн-
ської унійної конференції. Він розповів про діяльність
газети і те, чому вона має саме таку назву. А назва тіс-
но пов’язана із Словом Божим. Адже «де скарб твій,
там твоє серце» (Матвія 6:21).
Ми ж маємо не просто земні цінності, а й вічні!
Цей скарб захований на небесах, де нічого йому не по-
шкодить. Бажаючі задавали Євгену запитання — про
діяльність видавництва.
Закінчили зустріч спільною молитвою та благосло-
венняминаподальшупрацю.

6. Сторінка
лідопитаС
Канікулярна школа Слідопитів
у Горохові
24 березня молитовний дім м. Горохова
гостинно відкрив двері для підлітків зі
Львова, Луцька, Печихвостів, Привітного
і Бродів.
Після проведення канікулярної школи в Шацьку,
команда лідерів вирішила зібрати підлітків знову. «Да-
вайте розділимось на дві команди і зможемо прийняти
більшу кількість дітей», — виникла ідея під час зустрічі
табірної команди.
І ось слідопити три дні жили в молитовному будин-
ку. Все почалось із знайомства. Ігри допомогли подола-
ти бар’єр відчуження і вже через кілька годин всі були
однією дружною командою. У Слідопитів був насиче-
ний розпорядок дня: підйом, зарядка, сніданок, бо-
гослужіння, заняття в групах, спеціалізації, рукоділля,
орієнтування. Діти вчились допомагати в тих обстави-
нах, коли виникають проблеми зі здоров’ям, надавати
першу медичну допомогу, адже добрий самарянин із
біблійної притчі надав першу медичну допомогу ближ-
ньому. Цієї спеціалізації навчала спеціаліст в області
медицини Роза Михай-
ловська. Духовні заняття
мали назву «Ти не один».
Їх проводив пастор Руслан
Демчунь.
Щоб відпочити від за-
нять слідопитам влашту-
вали веселе катання з гір-
ки на мішках з сіном! Після
розваг нова спеціалізація:
кулінарна справа. За допо-
могою старших наліпили
500 вареників.
Після проведення спе-
ціалізації по орієнтуванню
пастор Андрій Савін дав
карту, компас. Завдання
правильно пройти вказа-
ний маршрут виявилося
не із легких.
Заняття по рукоділлю,
які проводила Наталя Саві-
на, навчали акуратності, терпінню. Кожен повіз додо-
му виріб з орігамі: яскраву квіточку, виготовлену сво-
їми руками. Наставниця Еріка Дика провела заняття з
фото справи.
Павло Швайковський з командою поварів готував
смачну їжу. Місцеві «підгодовували» кексами та іншою
смакотою. Всього три дні, а скільки нових вражень, по-
зитивних емоцій. Чекаємо нових замовлень на осінні,
зимові та весняні канікули.
Світлана Савін

7. Саме такий заго-
ловок видався акту-
альним для історії про
слідопитську каніку-
лярну школу, що про-
йшла в Пожарках 24-
26 березня. З’їхавши
з траси на Пожарки
загрузаєш в снігових
заметах і розумієш,
що тільки обрані можуть добратись до батьківщини
адвентизму на Волині — славетних Пожарок. Водії
всюдихідних авто які проїжджають повз і назустріч ви-
являються адвентистами, які завзято звільняють з сні-
гового полону і допомагають добратись до місця при-
значення…
Як завжди збір слідопитів поєднав три напрями:
духовний, практичний (ремесла і спеціалізації) і роз-
важальний (ігри і атракції).
Для залучення усіх бажаючих, школи проходили
паралельно в Пожарках і Горохові. До Пожарок приїха-
ли слідопити Володимир-Волинська, Ковеля, Шацька,
Підгайців і, звичайно, майбутні слідопити — дітки з
місцевої громади.
Цього разу проходили корисні і цікаві спеціалізації:
рукоділля, декупаж (нанесення зображень на тверді
і гладкі поверхні), ремонт взуття, і в’язання віників. В
результаті діти везли до дому цінні сувеніри і практич-
ні прилади (віники).
Обов’язки капелана успішно виконував служитель
місцевої громади Ярослав Стасюк, на Біблійних уроках
усі виявляли активність і зацікавлення.
Не обійшлося і без піших походів, які організовував
керівник слідопитського служіння Волині Григорій Ан-
тонюк (слідопитське псевдо — дядя Жора). На заваді
не був глибокий сніг і легенька втома.
В програмі заходів була цікава екскурсія на млин
Василя Павлюка, де слідопити ознайомилися з проце-
сом отримання борошна. Потужний млин спеціально
запустили, щоб в живу показати його роботу.
Родина Черук активно сприяла у проведенні роз-
важальної частини, а саме зробила для діток і дорос-
лих Волинську карусель, яку називають крутілка, або
шугайло. Ото-то всіх покрутили, як згадаєш, то аж в
голові паморочиться. Катали верхи на коні, дехто про-
гулявся на лижах.
Був також нічний похід з пошуковою операцією —
шукали мішок брикету, щоб вертатись не з порожні-
ми руками. На нічному засніженому узліссі відбулась
інсценізація бою Давила з Голіафом. Причому, за сце-
нарієм, ізраїльтяни кинулись в атаку, а филистимляни
природно пустилися навтьоки.
Спробували будувати ковчег. Слідопити вистрої-
лись по периметру реальних розмірів ковчега і по ко-
манді увімкнули ліхтарі. Всі з захопленням споглядали
велич стародавнього корабля.
Все пройшло супер.
Діти, перебуваючи разом,
спільно брали участь в різних
іграх і гуртках стали ближчими
один до одного і до Бога.
Значить мету досягнуто і
проповідь для наших дітей
проголошено!
Олександр Коропець
Пригоди на острові адвентистів

8. 8 №5 (105) червень 2013Надії
Голос
Це питання сьогодні цікавить
багатьох. Дуже часто, мені як пас-
торові доводилося радити, як бути
із служінням жінок в церкві. Не ду-
маю, що моя думка задовольнить
усіх, тому що вирішення цього пи-
тання багато в чому залежить від
відношення до жінок в різних куль-
турних середовищах.
Щоб мати загальне поняття про
служіння жінок хотілося б розгляну-
ти відношення до жінок в різні пе-
ріоди історії людства.
Створення жінки
“Чоловіком і жінкою Він їх ство-
рив, і поблагословив їх. І того дня, як
були вони створені, назвав Він їхнє
ймення: Людина» (Бут.5:2). Зверніть
увагу, Бог і чоловіка і жінку назвав
одним словом — людина.
Для виконання поставленого
перед ними завдання (Бут.1:28),
Адаму був потрібний “помічник,
відповідний йому”. Жінка була
створена заради Адама, в допомо-
гу йому, тому обоє вони належать
один одному і доповнюють один
одного. Зберігаючи свою індивіду-
альність, вони в той же час утворю-
ють єдність в шлюбі.
Гріхопадіння
При гріхопадінні порушився
Божественний порядок єдності в їх
стосунках. Апостол Павло, міркую-
чи про історію падіння і порятунку
людини, говорить передусім про
гріх і злочин Адама, що накликав
на усе людство смерть і прокляття
(Рим.5:12-21). І тільки коли мова
заходить про покору дружин, Пав-
ло вказує на те, що жінка першою
впала в спокусу. Наслідки непо-
слуху порушили Божественний по-
рядок, і позначилися на стосунках
між чоловіком і жінкою. Підпоряд-
кування жінки чоловікові, заснова-
не на любові, змінюється його па-
нуванням над нею. При цьому слід
підкреслити, що йдеться не про
нову Божу постанову, а про резуль-
тат гріхопадіння.
Жінка у Старому Завіті
У Старому Завіті ми маємо спра-
ву з патріархатом при якому в сім’ї,
в громадському житті і богослужін-
ні провідна роль відводиться чоло-
вікові. Шлюб також будувався ви-
ключно на верховенстві чоловіка.
Проте, ізраїльські жінки були улю-
бленими і шановними своїми чоло-
віками і дітьми, а також зазнавали
загального визна-
ння і похвали.
П е р е д у с і м ,
жінка поклика-
на виконувати
обов’язки матері
і господині. У цих
питаннях чоловік
повністю покла-
дався на неї. Жін-
ка могла самостійно працювати і
приймати рішення, а також розпо-
ряджалася прислугою, яка могла
належати їй особисто. Обов’язком
жінки було виховання дітей, причо-
му повчання матері були рівнознач-
ні повчанню батька. (Прип.6:20).
За відсутності спадкоємця чолові-
чої статі право спадкоємства пе-
реходило до доньки померлого
(Чис.27:1-11). Вони брали участь у
святах і у священній трапезі. Жін-
ки з сім’ї священика могли «їсти
святиню». Жінки молилися в храмі
(1Сам.1:9-17; 2:1-10; Лук.2:37) і ви-
хваляли Господа в піснях. Тільки
після вавілонського полону перед
храмом з’явився окремий двір для
жінок, віддалений від будівлі хра-
му. Але обидва двори знаходили-
ся на території храму, куди доступ
язичникам був закритий.
Бог дарував жінкам особливі
одкровення: Ревека (Бут.25:22- 23);
дружина Маноя (Суд.13:3); Ма-
рія (Лук.1:26-27). Першою з числа
пророчиць згадана Маріам, се-
стра Мойсея і Аарона. Пророчиця
Девора, дружина Лапидофа, була
суддею Ізраїлю (Суд.4:4). Коли в
храмі була знайдена книга Закону,
цар Йосія призвав пророчицю Ол-
даму роз’яснити написане в книзі
(2Цар.22:14-20). Останньою відо-
мою нам пророчицею, на межі Ста-
рого і Нового заповітів була Ганна,
що прийшла в храм побачити не-
мовлятко Ісуса (Лук.2:36-37).
Жінка у Новому Звіті
У елліністичну епоху зростає
роль жінки в релігійному і політич-
Чи може жінка бути
служителем у церкві?
Тільки після вавілонського полону
перед храмом з’явився окремий
двір для жінок, віддалений від будівлі
храму. Але обидва двори знаходилися
на території храму, куди доступ
язичникам був закритий
Останнім часом у церквах все частіше до служіння беруться жінки. Брати сидять в молитовному залі тихо
і боязко, а жінки — служать. Якби була війна, репресії і брати сиділи б не на лавках в церкві, а на нарах в та-
борах за колючим дротом, тоді б довелося жінкам прийняти на свої плечі служіння. Але зараз, в мирний час
вільної проповіді Євангелії, жінки відкривають із загальною молитвою богослужіння, виступають з проповід-
ями перед зборами, читають з кафедри місіонерські вісті, проводять розбір Біблії з членами церкви, тощо. В
деяких церквах є жінки-пастори, деякі жінки-теологи навіть очолюють об’єднання церков.
Як дивиться на це Біблія? Що сказано із цього приводу в Слові Божому? Яке служіння в церкві можна до-
вірити жінці?

9. 9№5 (105) червень 2013Надії
Голос
ному житті, але подружні стосунки
в цей же час усе більш знеціню-
ються. Чоловіки починають з пре-
зирством відноситися до неосві-
чених дружин і до своїх подружніх
обов’язків. Свобода статевих сто-
сунків не лише дозволялася, але фі-
лософськи обгрунтовувалася.
У цей час, жінка у іудейському
світі займає виразно низьке поло-
ження. Заборонялося навіть гово-
рити з жінками на вулиці. Про жінку
говорили, що її справа посилати ді-
тей в синагогу, займатися домашні-
ми справами, не заважати своєму
чоловікові їздити вчитися в школу і
вести господарство до його повер-
нення.
Ісус, виступаючи проти спотво-
рених уявлень про жінку, що пану-
вали у той час, говорив про неї як
про Боже творіння. Він зобов’язав
чоловіка бути вірним дружині і на-
зиває перелюбом навіть жадібний
погляд кинутий у бік іншої жінки.
Сам Ісус спілкується з жінками, як
з рівними, без жодної зневаги. За
Ним йшли жінки, яких Він зцілив і
які служили Йому своїм маєтком.
Коли Христос «... проходив містами
та селами, проповідуючи та звіщаю-
чи Добру Новину про Боже Царство.
Із ним Дванадцять були, та дехто
з жінок...» (Лук.8:1,2). Жінки стояли
біля хреста, брали участь в Його
похованні, першими побачили по-
рожній гріб і воскреслого Ісуса. У
християнській общині жінка і чоло-
вік рівні перед обличчям Бога: тут
«немачоловічоїстаті,аніжіночої,бо
всі ви один у Христі Ісусі!» (Гал.3:28).
Жінки моляться і пророкують під
час богослужіння (1Кор.11:5). У ба-
гатьох посланнях апостола Павла
разом з братами згадуються і се-
стри: Рим.16:1; 1Кор.9:5; Як.2:15.
Павло називає жінок словом «спів-
робітники», яким позначаються по-
мічники-чоловіки.
Але Біблія
говорить...
Проте, усьому сказаному про
служіння жінок, суперечать сло-
ва: «нехай у Церкві мовчать жінки
ваші! Бо їм говорити не позволено,
тільки коритись, як каже й Закон.
Коли ж вони хочуть навчитись чо-
гось, нехай вдома питають своїх
чоловіків, непристойно бо жінці го-
ворити в Церкві!» (1Кор.14:34,35).
А також: «Нехай жінка навча-
ється мовчки в повній покорі. А
жінці навчати я не дозволяю, ані
панувати над мужем, але бути в
мовчанні» (1Тим.2:11,12). Ці слова
треба читати в історичному кон-
тексті. Тут отримав віддзеркалення
іудейський і грецький світогляд,
про який ми говорили трохи вище.
Якби у той час християнські жінки
брали активну участь в роботі церк-
ви, то вона б неминуче набула по-
ганої слави притулку розбещених
жінок. Ранньохристиянська церква
встановлювала ці норми лише як
необхідні, в умовах і обставинах, в
яких вона знаходилася. Не слід ви-
читувати з цих слів заборону усім
жінкам брати участь в роботі і в
служінні в церкві. Також необхідно
звертати увагу на ті місця в послан-
нях Павла, де він висловлюється,
що стерлося багато відмінностей,
що чоловіки і жінки, раби і вільні,
іудеї і язичники можуть служити
Христу.
Висновок
усього почутого
Роздумуючи над питанням про
служіння жінок можна зробити ще
деякі зауваження. У Священному
Писанні ми читаємо, що жінки учи-
ли навіть чоловіків. У книзі Діяння
апостолів ми дізнаємося, що Апол-
лос був наставлений на істину Аки-
лою і його дружиною Прискиллою
(Дії.18:26). Але хотілося б, щоб в
питанні служіння жінок не виника-
ли крайнощі. Тому
важливо поміти-
ти, що ми ніде не
зустрічаємо у Свя-
щенному Писанні,
щоб жінки були ру-
копокладені і здій-
снювали обряди в
церкві або були ке-
рівниками в ній. Їх служіння скла-
далося з молитов, співу, благовістя,
пророцтв. Вони не брали участь в
обрядах, ніколи не хрестили. У чис-
ло дванадцяти апостолів Христос
не обрав жінок.
В сучасному суспільстві ми спо-
стерігаємо зростання активності
жінок. У багатьох професіях, які
раніше вважалися суто чоловічи-
ми, сьогодні більшість становлять
жінки: приміром лікарі, учителі.
Кажуть, що спочатку вишиванням
займалися тільки чоловіки. Сьогод-
ні ж в основному, це робота жінок.
Я закликаю чоловіків не залишати
своє служіння, а ревно здійсню-
вати його для слави Божої. Чоло-
вік, як голова повинен виконувати
роль священика в сім’ї. Він має бути
прикладом в служіння для своїх
дітей. Але потрібно враховувати
і той факт, що сьогодні в церквах
більшість складають жінки, які з ра-
дістю готові виконувати служіння в
ім’я Господа.
Закінчуючи свої міркування,
хочу зробити ще два, на мій погляд,
важливих зауваження, відносно за-
гальних принципів життя, у тому
числі і служіння жінок:
1. Завжди краще встановити
строгіші норми поведінки, ніж за-
надто слабкі. Набагато краще від-
мовитися від своїх бажань, якщо
вони можуть стати каменем спо-
тикання для іншого, ніж наполягати
на них.
2. Які розбіжності не виникали б
між людьми, в церкві немає місця
для прискіпливості. Люди можуть
розходитися в думках, але все таки
жити в мирі і злагоді.
На підставі усього сказаного,
думаю, ви самі зможете визначити,
яке служіння можна довірити жін-
кам у вашій церкві.
Мирон Вовк
Ми ніде не зустрічаємо у
Священному Писанні, щоб жінки
були рукопокладені і здійснювали
обряди в церкві або були
керівниками в ній

10. 10 №5 (105) червень 2013Надії
Голос
€0,44
«Ця цікава історія розпочалася у 1997 році, коли
я вперше, як новообраний виконуючий обов’язки го-
лови сільвиконкому, переступив поріг свого робочого
кабінету. Тоді я і гадки не мав, що ці обов’язки мені до-
ведеться виконувати поспіль аж 13 років, як сільський
голова Мащанської сільської ради Костопільського
району Рівненської області. Все це було попереду, а
свій перший робочий день я вирішив розпочати з пе-
регляду документів, які залишилися у столі після мого
попередника Олександра Савовича Соломка, який від-
працював головою сільради 17 довгих років і просто
перейшов на іншу роботу.
Незвичайна знахідка
Заглянувши до шухляд стола, я відразу помітив ве-
лику книгу в чорній міцній обкладинці. Взявши до рук,
мимоволі здригнувся — новенька Біблія. Телефоную
колишньому господареві кабінету: так мовляв і так, ви
забули в столі свою Біблію. Олександр Савович щось
пригадує, а потім після недовгих роздумів каже: «Це
мені подарувала одна знайома людина, але я її так і
не читав. Можеш залишити собі, раптом колись зна-
добиться».
Не буду зараз описувати своє подальше життя піс-
ля цієї події, бо навіть роману для цього буде замало.
Скажу лише, що Біблія дійсно знадобилась. Саме за-
вдяки їй Господь врятував життя і благополуччя трьох
родин в різних населених пунктах нашої області, а в
мальовничому селищі Степань сусіднього з нами Сар-
ненського району навіть утворилася нова церковна
громада і, зрештою, побудувався Дім молитви. І нині
цей примірник Біблії знаходиться в користуванні.
Втрачений спокій...
Всі ці роки мене не покидала одна єдина думка —
про першого власника примірника. Чому людина три-
маючи в своїх руках Слово Боже не знайшла часу для
Його дослідження? Невже така добра і чуйна людина,
яким є Олександр Савович, ніколи не зможе почути
Божу вістку спасіння? Мене особисто весь час щось по-
буджувало неодмінно розпочати євангельську діяль-
ність в с. Берестовець, де і замешкала велика і славна
родина Соломків. Упродовж багатьох років, я говорив
пасторам церкви «Господь запрошує нас в Бересто-
вець». Попередній пастор громади, Микола Демчина
нарешті погодився. В 2009 році їдемо в Берестовець з
одноденною музичною місіонерською програмою, яку
ми наважилися провести на другий день православної
Трійці. На превеликий жаль, заклад культури був май-
же порожній. Незважаючи на це, продовжуємо працю-
вати з газетами та книгами упродовж кількох місяців, а
в лютому 2010 року вдруге пробуємо зібрати громаду
села в сільському клубі. Протидія місцевого священика
та холодні стіни приміщення (клуб не опалюється), зно-
ву зводять нанівець зусилля нашої громади. Програма,
ледь стартувавши, припиняється з причини відсутності
слухачів. Літом знову працюємо з літературною місією.
Тим часом у нашій громаді чергові кадрові зміни. Пас-
тором Костопільської громади стає Валерій Левицький
і робота в с. Берестовець не затихає, а набирає нових
обертів. Свій посильний вклад в Божу справу вносить
пресвітер громади Анатолій Кіптач. Налагоджуються
товариські взаємозв’язки з небайдужими і соціально
активними жителями села, і ми втретє робимо спробу
розпочати євангельську кампанію. Разом з пастором
Левицьким розклеюємо афіші та оголошення, наре-
шті відчуваючи неприховану зацікавленість зі сторони
мешканців населеного пункту. Однак надходить нове
випробування. Неочікувано, в самому кінці лютого
2012 року вдаряють сильні морози. Температура по-
вітря різко знизилася до -25, -28 градусів. Опалення
в клубі відсутнє, з обігрівачів маємо лише маленький
кімнатний масляний радіатор. І все це уже в перший
день програми! Навіть якщо хтось і планував прийти
до клубу, то злякався холоду і лишився вдома.
... промінь надії...
Можна було б вже впасти в
розпач, але Божі діти і за таких
умов залишаються Божими ді-
тьми. Щоденні молитви і піст
стають нам у пригоді. Малень-
ка група людей з п’яти, а інколи
навіть чотирьох осіб продовжує
залишатись слухачами програ-
ми. Серед них подружжя Солом-
ків: Олександр Савович та його
дружина Лідія Семенівна, яка
як ніхто краще розуміє важли-
вість всього того, що говориться
Забута
Євангелія

11. 11№5 (105) червень 2013Надії
Голос
Запитує Світлана: «Чому пастори не можуть
працювати? Десятину платили левітам, бо вони
не були забезпеченими харчами. Апостол Павло
працював!»
Вітаємо, Світлано.
У житті будь-якої церковної організації є служителі,
які заробляють на свій прожиток працюючи на якійсь
роботі, а вільний від основної роботи час ділять між
сім’єю і служінням в церкві. Скільки часу такі люди
можуть присвятити церковній роботі? В основному
це пару вечірніх годин або кілька годин у вихідні дні.
Однак Пастор — це буквально «пастух стада». Ви мо-
жете уявити пастуха, що приходить до стада тільки на
годинку-дві, а потім залишає стадо на полі на весь ін-
ший час?
Що входить в обов’язки Пастора церкви? Це не
тільки приготування проповіді, хоча і хороша про-
повідь вимагає багато годин і навіть днів підготовки.
Десятихвилинна програма може відняти тижні кропіт-
кої праці. Хороша півгодинна проповідь — це багато
годин досліджень, розміркувань і підготовки. Робота
пастора — це не тільки планування та проведення
церковних рад. Це духовне піклування про церкву.
Крім того, що пастор приймає віруючих у себе, в його
обов’язки входить їх регулярне відвідування вдома,
він цікавитсься їхніми духовними і фізичними по-
требами, тому що не всі прийдуть і попросять
допомоги. Деякі чекають, що до них прийдуть
і допоможуть. І така робота забирає у пастора наба-
гато більше часу і сил, ніж робота на будівництві або
біля верстата. Піклуючись про потреби інших, пастор
переживає ті ж проблеми, від чого часом психологіч-
но втомлюється навіть більше, ніж сам страждалець.
Пастор, як і левіт в давнину, є для пастви першим рад-
ником з питань духовних, з питань сімейних, він —
перший лікар і перший юрист, він — перший вчитель
і просто людина, якій можна виплакати всі свої біди
або з яким можна поділитися усіма своїми радощами.
«Тоді ті Дванадцять покликали багатьох учнів та й
сказали: Нам не личить покинути Боже Слово, і служити
при столах. Отож, браття, виберіть із поміж себе сімох
мужів доброї слави, повних Духа Святого та мудрості,
їх поставимо на службу оцю. А ми перебуватимемо за-
вжди в молитві та в служінні слову» (Дiї.6:2-4).
Цей текст показує, що пастори зобов’язані постійно
бути зайнятими духовними питаннями, і інші справи
не повинні відволікати їх від цього. Тобто цей текст ви-
значає повний робочий день служителя.
«Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від свя-
тині годуються? Що ті, хто служить вівтареві, із ві-
втаря мають частку? Так і Господь наказав проповідни-
кам Євангелії жити з Євангелії» (1Кор.9:13,14).
А цей текст показує, що служителі Нового Завіту
мають те саме джерело доходу, яке мали і служителі
Старого Завіту. Десятина — основне джерело для за-
безпечення оплати служіння пасторів.
Божих вам благословень!
на лекціях про дотримання здорового способу життя.
Адже, як лікар-терапевт, вона все своє життя присвя-
тила лікуванню людей від важких недуг. Багато років
поспіль, до виходу на заслужений відпочинок, ця пра-
целюбна і надзвичайно мудра жінка очолювала місце-
ву лікарську амбулаторію, і тому заслужила високу по-
вагу та довіру серед жителів свого рідного села.
Нас і в подальшому чекали випробування і різні
негаразди (відключення електроенергії, вихід з ладу
автомобіля, загострення хвороб), адже ворог всього
живого ніяк не міг змиритися з тим, що ось так, просто
у нього перед очима звершувалася Божа справа там,
де йому так хотілося бути довічним володарем люд-
ських сердець.
... і набуті досвіди
Програма закінчилася, та добра справа не загасла.
Ми продовжували відвідувати наших нових друзів, а
друзі відвідували нас та брали участь у служіннях. На
полицях сільської бібліотеки розмістилися поряд з на-
уковою та художньою літературою книги Елен Уайт,
Олексія Опаріна та інших християнських авторів та до-
слідників Слова Божого.
Цілком логічним виявився і фінал цієї історії. 13
квітня цього року Лідія Семенівна заключила завіт з
Господом через святе водне хрещення та стала повно-
правним членом Божої родини. Господь, по своїй ми-
лості, інколи досить в незвичний спосіб повертає лю-
дині забуті нею речі, але при цьому нам дуже важливо
не забувати головне — справжній фінал земної історії
звичайно ще попереду. Тому забута Євангелія миру і
нині продовжує звіщати Господню славу всім мешкан-
цям землі».
Віктор Бобильов м. Костопіль

12. “Голос Надії” — газета Західної конференції Церкви Адвентистів сьомого
дня. Засновник — Церква Адвентистів сьомого дня. Свідоцтво про
реєстрацію — РВ№345 від 4.10.2002 р. Відповідальний за випуск — директор
Відділу інформації ЗК Руслан Бабій babiy-rus@ukr.net Редактор, комп’ютерна
верстка і дизайн — Ольга Ношин. Редакційна колегія: Олександр Антонюк,
Віталій Шевчук, Валентин Шевчук. Газета є некомерційним неприбутковим
виданням, що видається і розповсюджується за пожертви.
Адреса редакції: м. Львів, вул. І. Багряного, 36а, тел.: 237-12-13.
Для листування: 79041 м. Львів а/с 6241.
Друк ФОП Прокопович С.А. Наклад 600 примірників
01.06 Місіонерські конгреси:
Луцьк-2–Ківерці–Підгайці–Маневичі–Любешів–
Луцьк-3;
Ільниця–Довге–Іршава–Чорний Потік
08.06 Місіонерські конгреси:
Горохів–Печихвости–Привітне–Ст.Загорів–
Локачі;
Новий Розділ–Ходорів–Миколаїв–Львів-3
15.06 Місіонерський конгрес: Хуст–Велятино–
Данилово–Олександрівка–Міжгір’я–Торунь.
06-07.06 Табір для одиноких «Ти не один»
06-10.06 Слідопитьський табір «Друзі Ісуса»:
Тересва, Солотвино або Рахів
07-09.06 Молодіжний фестиваль «Я співаю для
Ісуса». «Барвінок»
12-22.06 Євангельська програма Віктора Гілла
27.06 – 05.07 Дитячий табір (відповідальний –
Савін Андрій)
серпня 1897 року)
«Немає меж корисності тієї осо-
би, хто, відкинувши себе, до-
зволить Святому Духу діяти в
серці і жити життям, повністю
посвяченим Богові». (Моє жит-
тя сьогодні, с.37)
84. Хто має ангела охо-
ронця?
«Кожен святий має ангела слу-
жителя. Якщо святі плачуть при
розчаруванні чи знаходяться
у небезпеці, їх ангели охорон-
ці швидко передають звістку
на небо і ангели у Місті пере-
стають співати... Усі ангели
у Місті також плачуть... Але
якщо святі концентрують свою
увагу на прийдешній нагороді
і своєю хвалою прославляють
Бога, — тоді ангели несуть до
Міста радісну новину і небесні
склепіння відбивають звуки їх
улюблених гімнів». (Моє життя
сьогодні, с.302)
«Ангели Божі завжди супрово-
джують ваших дітей». (Христи-
янська родина, с.432)
А ви знаєте, що...
Наприкінці 1874 – напочатку
1875 року Елен захворіла пнев-
монією і була присмерті.
Коли 3 січня 1875 року зібра-
лась група віруючих для молит-
ви і помазання оливою — вона
була схоплена у видінні, яке
тривало 10 хвилин. Наступно-
го дня, повністю зцілена, вона
одягнулась і разом з чоловіком
засніженою дорогою попряму-
вала до церкви на зібрання.
4 січня вона розповіла про своє
видіння, яке стосувалось робо-
ти видавництв по всьому світі.
Через десять років Елен на свої
власні очі побачила друкарські
верстати, які були показані їй
тоді у видінні.
82. Де Христос почав
Своє служіння?
«Христос почав своє служіння
на весіллі, в радісній атмосфері
серед друзів і родичів». (Слу-
жіння зцілення, с.356)
83. Що Святий Дух
може зробити для нас?
«План спасіння передбачає по-
вне звільнення нас від влади
сатани. Христос у всіх обста-
винах оберігає від гріха душу
того, хто кається. Він прийшов,
щоб зруйнувати діла диявола і
по Його волі Святий Дух буде
посланий кожній душі, яка ка-
ється, щоб стримати людину
від гріха». (Христос надія світу,
с.311)
«Тим, хто по-справжньому лю-
блять Бога, Дух Святий відкриє
забуті, а також і абсолютно нові
істини». (Рев’ю енд Геральд 17
Шановні читачі газети “Голос надії”!
Наша мета не лише інформувати Вас про події в
Західній конференції, але й ділитися знаннями. Тому
ми відкриваємо рубрику “Відповідь пастора”, де ви
може отримати вичерпну відповідь на запитання які
вас турбують. Надсилайте їх за адресою:
babiy-rus@ukr.net
“Біблія — наш найбільший авторитет і
правило віри... Свідоцтва не применшують
значення Слова Божого, але навпаки
підносять Його і приваблюють свідомість
людей до Нього...” Елен Уайт