1. Сучасний погляд
на стан впровадження
інклюзивної освіти
в дошкільних навчальних
закладах (на прикладі
комунального закладу
« Дошкільний навчальний
заклад (ясла-садок) №93
Харківської міської ради »)
Завідувач ДНЗ №93,
Стрельникова Н.І.

2. • Інклюзія – це політика і процес, які дають
змогу всім дітям брати участь у всіх
програмах, заклад освіти відповідає на
потреби дітей.
• Головний принцип інклюзії: «Рівні
можливості для кожного».
• Інклюзивне навчання – це гнучка,
індивідуалізована система навчання дітей з
особливостями психофізичного розвитку в
умовах масової загальноосвітньої школи за
місцем проживання.

3. Справжня інтеграція та інклюзія передбачає
обов’язковий психолого-педагогічний
супровід дитини фахівцями
(корекційний педагог, психолог, лікар,
соціальний працівник).

4. З метою реалізації інклюзивної освіти
вихователі повинні вміти:
• здійснювати моніторинг розвитку дітей, що мають труднощі
у засвоєнні знань, різних видів діяльності та адекватно
оцінювати причини, якими спричинено ці труднощі;
• своєчасно виявляти відхилення у розвитку дошкільників та
під керівництвом корекційного педагога брати участь у
здійсненні правильного психолого–педагогічного супроводу
дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку;
• здійснювати індивідуальний та диференційований підхід до
вихованців з вадами психофізичного розвитку;
• формувати готовність здорових дошкільників до позитивної
спільної взаємодії з однолітками, що потребують корекції
психофізичного розвитку;
• проводити роботу з батьками щодо надання їм правильної
інформації про осіб з порушеннями психофізичного
розвитку.

5. Педагоги дошкільного закладу мають передусім
формувати позитивне ставлення
здорових вихованців до дітей з психофізичними
вадами, емпатію, прийоми адекватної взаємодії.
Ця робота може здійснюватися за допомогою
таких методів, як бесіда, переконання, розгляд
проблемних ситуацій, сюжетнорольові ігри, перегляд
спеціально відібраних відеосюжетів.

6. Поетапне
впровадження
інклюзивної освіти

7. 1. Психодіагностичний етап:
• діагностика рівня розвитку дітей: виявлення
індивідуальних особливостей психічного, фізичного,
інтелектуального розвитку; рівня розвитку психічних
процесів; діагностики соціальної зрілості, інтелекту,
стилю взаємодії педагогів і батьків з дитиною;
• тестування та анкетування педагогів та батьків на предмет
готовності до здійснення інклюзивного навчання;
• вивчення особливостей сім'ї, в якій виховується дитина;
• психолого-педагогічне спостереження за особливостями
соціальної взаємодії дітей у групах з інклюзивним
навчанням.

8. 2. Оформлення документації для здійснення психолого-
педагогічного супроводу дитини з особливими потребами:
• банку даних дітей відповідно до особливостей та наявних
порушень;
• картки здоров'я і розвитку дитини;
• психологічної картки індивідуального розвитку дитини;
• соціального паспорту сім'ї, в якій виховується дитина;
• щоденника спостереження за дитиною в начальному
закладі;
• щоденника спостереження за станом здоров’я поведінкою
дитини вдома у позаурочний час

9. 3. Розробка та затвердження індивідуальних
програм навчання і розвитку з рекомендаціями
для педагогів і батьків, розроблених за участі
різних фахівців (лікаря, психолога, соціального
педагога, педагога-дефектолога, учителя-
логопеда).
4. Створення власної навчально-методичної та
інформаційної бази, а саме:
• банку даних навчальних і виховних програм;
• механізму забезпечення отримання оперативної
інформації про рівень здоров'я, навчання і
розвиток дитини з особливими потребами.

10. 5. Моніторинг результативності, який
передбачає застосування наступних
методів:
- дидактичного - вивчення результативності різних сторін навчально-
виховного процесу;
- виховного - простеження ефективності виховного процесу, системи
взаємостосунків його учасників;
- управлінського - простеження за характером взаємостосунків на різних
управлінських рівнях в системах: «керівник - педагогічний колектив»,
«керівник - діти», «керівник - батьки», «керівник – зовнішнє
середовище»;
- соціально-психологічного - спостереження за системою колективно-
групових взаємовідносин, за характером психологічної атмосфери
педагогічного колективу, психологічного стану дітей, батьків;
- медичного - відстеження динаміки стану здоров'я дитини з
особливими потребами.

11. 6. Виявлення і прогнозування можливих
проблем, серед яких можуть бути
наступні:
• виникнення опору новому середовищу з
боку дитини, для зняття якого потрібно
включати розробку додаткових освітньо-
виховних ресурсів;
• виникнення внутрішніх і зовнішніх
конфліктів між педагогом і дитиною,
педагогом і батьками внаслідок роботи із
проблемою «особливої дитини».

12. 7. Розробка шляхів корекції можливих
негативних наслідків:
• планування резерву часу для перегляду
спланованих форм, методів, прийомів роботи з
дітьми та їх батьками;
• ґрунтовне пояснення батькам і педагогам переваг
інклюзивної освіти;
• реорганізація індивідуальних психолого-
педагогічних програм супроводу дітей, які
виявляють відповідні проблеми;
• відстеження результативності впроваджених змін.

13. Нормативне регулювання інклюзивної освіти
• Всесвітня Декларація прав людини, 1948
• Декларація прав дитини, 1959 р.
• Конвенція ООН «Про права дитини», 1989 р.
• Всесвітня декларація «Освіта для всіх», 1990р.
• Стандартні правила ООН щодо зрівняння можливостей
інвалідів», 1993р.
• Саламанська Декларація, 1994 р.
• Програма дій щодо освіти осіб з особливими освітніми потребами,
1994р.
• Дакарська Декларація, 2000 р.
• Конвенція ООН щодо осіб з особливими потребами (ще
розробляється) 2005р.
• Міжнародні організації, що формують політику в галузі
інклюзивної освіти:
Організація Об`єднаних Націй (ООН)
ЮНЕСКО
Організація Економічної Співпраці та Розвитку (OECD)

14. Нормативні документи щодо інклюзивної
освіти в Україні
• Закони України
• Укази Президента України
• Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів
України
• Накази Міністерства освіти і науки України
• Листи Міністерства освіти і науки України
• Накази управління освіти і науки облдержадміністрації

15. На сьогодні у сфері інклюзивної освіти
досягнуті певні результати:
• у липні 2010 року до Закону України «Про загальну середню освіту» було
внесено зміни, згідно з якими загальноосвітні навчальні заклади можуть
створювати у своєму складі спеціальні та інклюзивні класи для навчання
дітей з особливими освітніми потребами;
• розроблено і затверджено МОНМС України Концепцію розвитку
інклюзивної освіти (жовтень 2010 р.), «Порядок організації інклюзивного
навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» (серпень 2011 р.);
• розробляється «Індекс інклюзії»;
• реалізується державна експериментальна програма «Соціальна адаптація
та інтеграція в суспільство дітей з особливостями психофізичного розвитку
шляхом організації їх навчання в загальноосвітніх навчальних закладах»;
• проведено ряд досліджень з питань ефективності інклюзивної моделі освіти;
• видано методичні посібники для педагогічних працівників класів/груп
інтегрованого навчання;
• розроблено і проводяться спеціальні (72-х годинні) курси з підготовки
вчителів початкових класів та вихователів дошкільних груп;
• у 13 вузах країни введений курс корекційної освіти, відкрито кафедру
інклюзивної педагогіки та Андрагогіки в Кримському республіканському
інституті післядипломної педагогічної освіти .

16. У березні 2011 року Міністерство освіти та науки,
молоді і спорту (МОНМС) звітувало, що наразі вже
близько 130 тисяч дітей з особливими потребами
охоплені інклюзивною освітою.
На 1 березня 2011 року в Україні створено близько 536
спеціальних класів в загальноосвітніх школах, які
охоплюють майже 6 тисяч дітей з особливими
освітніми потребами.

17. Уявлення та стереотипи щодо інклюзії
• Впровадження інклюзії відбувається для зменшення витрат на
спеціальну освіту.
• Інклюзія впроваджується лише формально.
• Інклюзія – це мода, яка швидко пройде, але зруйнує спеціальну освіту.
• Інклюзивна освіта – це вимога часу і ознака демократичного
суспільства.
• Спеціальні освітні заклади мають закриватися, їх кількість
скорочуватися.
• Система нормативної масової освіти важко сприймає інновації,
інклюзія буде болісною для неї.
• Вчителі загальноосвітніх шкіл не готові психологічно та методично, і
тому бояться впровадження інклюзії
• Батьки здорових дітей будуть проти, здорові діти жорстокі, тому в
школах будуть конфлікти.
• Інклюзивна освіта не відповідає українському менталітету, тому
населення не готове до неї і сприйме ідею вороже.
• Бюрократична система та відсутність координації між усіма
зацікавленими сторонами може зруйнувати будь-яку найкращу ініціативу.

18. Аналіз перешкод щодо впровадження
інклюзивної моделі навчання свідчить, що
усі вони входять до основних категорій,
підтверджених результатами міжнародних
досліджень. Ці категорії включають в себе:
(1) законодавство;
(2) фінансування;
(3) зміст освіти;
(4) кадрові питання;
(5) питання доступності та пристосування
загальноосвітніх закладів;
(6) міжвідомчу співпрацю.

19. Апробація наукових досліджень
на прикладі
комунального закладу
«Дошкільний навчальний заклад
(ясла-садок) №93 Харківської
міської ради»

20. Аспекти (напрями):
• розвиток організаційної культури;
• розвиток освітньої політики на рівні закладу
(внутрішні нормативні документи);
• запровадження інклюзивної практики.

21. Етапи процесу впровадження освіти в комунальному закладі «Дошкільний
навчальний заклад (ясла-садок) №93 Харківської міської ради»:
1. Підготовчий:
• Формування координаційної групи.
• Перегляд підходів до планування діяльності навчального закладу.
• Ознайомлення з основними концепціями за допомогою індикаторів і запитань.
• Підготовка до роботи з іншими групами.
2. Вивчення ситуації з реалізацією інклюзивних підходів у діяльності дошкільного
навчального закладу:
• Вивчення думки персоналу та керівних органів.
• Вивчення думки дітей.
• Вивчення думки батьків / опікунів і членів місцевих громад.
• Визначення пріоритетів.
3. Розробка плану інклюзивного розвитку навчального закладу:
• Інтегрування визначених пріоритетів у діючий план діяльності навчального закладу.
4. Запровадження пріоритетних напрямів плану інклюзивного розвитку ДНЗ
(постійно)
• Реалізація визначених пріоритетів.
• Моніторинг та оцінка реалізації плану

24. Інклюзивне навчання в дошкільних
закладах відображає одну з головних
демократичних ідей – усі діти є
цінними й активними членами
суспільства.