1. Відділ освіти виконкому Дзержинської районної у місті ради
Криворізька загальноосвітня школа I-III ступенів №15 ім. М. Решетняка
Використання елементів
інтерактивних технологій
на уроках мови, літературного читання
Досвід роботи вчителя початкових класів
КЗШ І-ІІІ ступенів №15 ім. М. Решетняка
Платаної Світлани Олександрівни

2. РЕЦЕНЗІЯ
на досвід учителя початкових класів
Криворізької загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів № 15
ім. М. Решетняка
Платаної Світлани Олександрівни
«Використання елементів інтерактивних технологій на уроках мови,
літературного читання»
Актуальність роботиє безперечною, оскільки в сучасних умовах зростає
зацікавленість учителів у формуванні інтелектуально - творчих школярів,
освітня та соціальна компетентність яких базується на підвищенні ефективності
навчання.
Автор розкриває теоретичні засади інтерактивних технологій та
підходи до їх класифікації, спираючись на наукові розвідки з цього питання
провідних вчених. В роботі педагогом розкрито особливості та умови
впровадження інтерактивних технологій у навчальний процес початкової
школи.
Досвід роботи чітко структурований та логічно побудований.
Досліджувана інформація обґрунтована власним досвідом учителя. Робота
має самостійний творчий характер і супроводжується цікавим практичним
матеріалом.
Учитель вдало дібрала фрагменти уроків з використанням елементів
інтерактивних технологій.
Методист МК відділу освіти виконкому
Дзержинськоїу місті ради з питання О. Завалій
Завідуюча методичним кабінетом
відділу освіти виконкомуДзержинськоїу місті ради В. Гурова

3. Вступ
Сучасний період розвитку суспільства, оновлення всіх сфер соціального і
духовного життя потребує якісно нового рівня освіти, який відповідав би міжнародним
стандартам. Сьогодні в освіті відчутний пріоритет загальнолюдських цінностей. Згідно з
особистісно-діяльнісним підходом до організації навчального процесу в центрі його
знаходиться той, хто вчиться.
У Державному стандарті початкової загальної освіти зазначено, що поряд із
функціональною підготовкою за роки початкової освіти діти мають набути достатнього
особистого досвіду культури спілкування та співпраці в різних видах діяльності,
самовираження у творчих видах завдань. Реалізація поставленої мети неможлива без
використання особистісно-зорієнтованих сучасних освітніх технологій, які передбачають
демократизацію, гуманізацію освіти, методологічну переорієнтацію процесу навчання на
розвиток особистості учня.
У нових навчальних програмах задекларовано засади компетентісного підходу до
формування змісту та організації навчального процесу. Так, у програмі з української мови
для шкіл з українською мовою навчання окрім мовної та мовленнєвої змістової лінії
розподіл змісту здійснюється за двома новими змістовими лініями – соціокультурною та
діяльнісною. При цьому діяльнісна змістова лінія спрямована на формування в молодших
школярів уміння вчитися, організовувати свою працю для досягнення результату,
виконувати мисленнєві операції і практичні дії, володіти уміннями й навичками
самоконтролю та самооцінки.
Реалізувати вищевикладене, на мою думку, можливо з допомогою інтерактивних
технологій, що передбачають навчальний процес за умови активної взаємодії всіх учнів у
ході уроку в малих групах, де відбувається розподіл ролей, чітке виконання обов'язків
учасників. За такої організації навчання вчитель керує роботою кожного учня
опосередковано, через завдання, якими спрямовує діяльність груп. Учні повинні вміти
осмислювати отриману інформацію, трактувати її, застосовувати в конкретних умовах;
водночас думати, розуміти суть речей, вміти висловити думку. Необхідним є введення в
навчальний процес таких моделей навчання, які органічно поєднуються із традиційними
формами та методами, легко застосовуються на різних етапах уроку.
Провідна ідея досвіду
Інтерактивна діяльність ґрунтується на активній комунікації учасників освітнього
процесу. Навчальний процес організований так, що всіх учасників залучено до процесу
пізнання, формування висновків, створення певного результату, де кожен робить
індивідуальний внесок, обмінюється знаннями, ідеями, способами діяльності.
Відбувається цей процес в атмосфері доброзичливості та взаємопідтримки. Це дозволяє не
тільки отримати нові знання, а й розвиває пізнавальну діяльність, переводить її в більш
високі форми кооперації та співробітництва.
Інтерактивність - спеціально організована пізнавальна діяльність, що має яскраво
виражену соціальну спрямованість. Американський соціолог і соціальний психолог
Джордж Мід розглядав розвиток суспільства і соціального індивіда (соціальне «Я») в
нерозривній єдності. Він вважав, що походження «Я» є цілком соціальним, а головна його
характеристика - здатність бути об’єктом самоспостереження, саморефлексії та
самоконтролю.
Відповідно до інтерактивних технологій можуть бути віднесені ті, що організують
процес соціальної взаємодії, на основі якої в учасників виникає так зване «нове» знання,
що народилося безпосередньо в ході цього процесу, або стало його результатом.
Науково-теоретична база
Дослідження з питань впровадження інтерактивних технологій висвітлено у працях
О.І. Пометун, Л.В. Пироженко, О.М. Пєхоти, Н.Побірченко. Шляхи підвищення

4. інноваційного потенціалу в системі початкової освіти розглядали в своїх роботах
В.П.Телячук, Г.К. Шейко, О.В. Стебна, А.О. Соценко.
Основними теоретичними поняттями у моїй роботі є: особистісно- зорієнтоване
навчання, інтерактивна технологія, класифікація інтерактивних навчальних методів
відповідно до етапу уроку, інноваційна особистість.
Технологія досвіду
Якщо спробувати дати визначення поняття інтерактивна технологія навчання, то -
це така організація навчального процесу, за якої неможлива неучасть школяра у
колективному взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії всіх його учасників
процесі навчального пізнання: або кожен учень має конкретне завдання, за яке він
повинен прозвітуватись, або від його діяльності залежить якість виконання поставленого
перед групою та перед усім класом завдання. Інтерактивні технології навчання включають
в себе чітко спланований очікуваний результат навчання, інтерактивні методи і прийоми
стимулюють процес пізнання, з їхньою допомогою можна досягти запланованих
результатів.
На відміну від методик, інтерактивні навчальні технології не вибираються для
виконання певних навчальних завдань, а самою своєю структурою визначають кінцевий
результат.
Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника навчального
процесу над іншими, так і однієї думки над іншою. Під час інтерактивного навчання учні
вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити,
приймати продумані рішення.
Обговорюючи проблему з іншими, ставлячи запитання, що їх стосуються, мозок
дитини працює набагато краще. Коли я пояснювала матеріал невеликими частинами і
пропонувала учням обговорити між собою кожну таку частину, то в результаті засвоєння
матеріалу було вдвічі ефективнішим, ніж при монологічному поясненні.
Ще краще, якщо учні можуть щось «зробити» з інформацією, а я - отримати
зворотній зв’язок. Наприклад, з цією метою пропоную викласти інформацію своїми
словами; навести свої приклади; показати певні подібні прояви, подібні ознаки в інших
явищах і процесах; знайти зв’язок з іншими процесами або явищами, вже відомими
раніше; передбачити деякі наслідки; знайти протилежності. Мозок школяра повинен
пов’язати те, що йому викладають, з тим, що він вже знає і як він думає. Коли навчання
пасивне, ці зв’язки не простежуються і не забезпечують повноцінного засвоєння.
Крім того інтерактивні технології навчання сприяють ефективному розвитку в
кожного учня системи загальнолюдських цінностей та загальноприйнятих норм
поведінки, як на уроках, так і в житті; вихованню толерантності, почуття солідарності й
рівності, формуванню вміння робити вільний та незалежний вибір, що ґрунтується на
власних судженнях та аналізі дійсності.
З-поміж запропонованої сьогодні великої кількості інноваційних технологій я
визнаю переваги роботи в режимі інтерактиву, який найбільш повно забезпечує
комфортні, безконфліктні і безпечні умови розвитку дитини, всебічно реалізує її
природний потенціал, виховує особистість, здатну до cамоосвіти, саморозвитку,
самовдосконалення, яка вміє використовувати одержані знання для творчого розв'язання
проблем, критично мислити, прагне реалізувати себе.
Спроби класифікувати інтерактивні технології навчання різноманітні. Розглядаючи
класифікації інтерактивних методів, я відмітила ряд проблем: ще досі не було виявлено
жодної повної класифікації інтерактивних методів навчання; немає чіткого розмежування
між інтерактивними та активними методами навчання, одні і ті ж види відносять як до
активних, так і до інтерактивних. Деякі класифікації інтерактивних методів навчання не
відбивають такої особистісної функції, як самореалізація.

5. За основу взяла класифікацію інтерактивних технологій за О. Пометун та Л.
Пироженко - за метою уроку та формою організації навчальної діяльності:
• технологія кооперативного навчання;
• технологія колективно-групового навчання;
• технології ситуативного навчання;
• технології опрацювання дискусійних питань.
Кооперативна форма навчальної діяльності учнів - це форма організації навчання у
малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою. За такої організації навчання
вчитель керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання, якими він
спрямовує діяльність групи. Така модель легко й ефективно поєднується з традиційними
формами і методами навчання і може застосовуватися на різних етапах навчання. Коли
діти навчаються разом з іншими, вони відчувають істотну емоційну та інтелектуальну
підтримку, яка дає їм можливість вийти далеко за рамки їх нинішнього рівня знань і вмінь.
Колективно-групова форма організації навчальної діяльності учнів передбачає
навчання однією людиною (здебільшого вчителем) групи учнів чи цілого класу. За такої
організації навчальної діяльності кількість слухачів завжди більша, ніж тих, хто говорить.
Усі учні в кожен момент часу працюють разом чи індивідуально над одним завданням із
наступним контролем результатів.
Фронтальну роботу, яка поширена в сучасній українській школі, не можна назвати
колективною перш за все тому, що при загальнокласній роботі учні не мають спільної
мети. Адже вчитель ставить перед дітьми не спільну, а однакову для всіх мету. Внаслідок
цього в учнів виробляється ставлення до навчальної діяльності не як до спільної і творчої
праці, а як до чогось індивідуального й обов'язкового. Діяльність, спрямована на
досягнення спільної мети, об'єднує, а однакової - викликає конкуренцію, змагання.
Спільну мету легко відрізнити від однакової для всіх. Якщо завдання, поставлене
мною, може виконати кожен учень самостійно, то така мета однакова для всіх. А якщо за
певний, вказаний проміжок часу завдання можуть виконати всі учні спільними зусиллями,
то така мета є спільною. Одна людина досягти її не в змозі. Навчальна мета може бути
спільною в тому випадку, коли в ході навчання, окрім засвоєння нових знань, умінь і
навичок, група учнів навчає кожного свого члена. Це передбачає систематичну участь
кожного учня в навчаннівсіх.
На початкових етапах навчання учнів роботі у малих групах особливо ефективною
вважаю технологію роботи в парах. Її можна використовувати для досягнення будь-якої
дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань. За умов парної роботи всі діти
в класі отримують можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає учням
можливість подумати, обмінятися ідеями з партнером і потім озвучити це перед класом.
Ця форма роботи сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись,
переконувати, вести діалог, дискусію. Така співпраця не дає можливості ухилитись від
виконання завдання. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших
умов потребують значної витрати часу.
На мою думку, робота в групах надає всім учасникам можливість діяти,
практикувати навички співробітництва, міжособистісного спілкування (зокрема,
відпрацювання прийомів активного слухання, прийняття спільного рішення, узгодження
різних поглядів). Роботу в групах слід використовувати тоді, коли необхідно розв'язати
проблему, з якою важко впоратись індивідуально, та коли одним із очікуваних результатів
є набуття навичок роботи в команді.
Під час створення груп рекомендую об'єднувати в одній групі учасників із
різними рівнями підготовки та досвіду з питання, що розглядається, оскільки в
різнорідних групах стимулюється творче мислення, інтенсивний обмін ідеями, проблема
може бути розглянута з різних боків.
Співпраця в парах готує дітей для подальшої роботи в групах. Групова робота - це
унікальна організація уроку. Вона забезпечує взаємодію між учнями і робить непрямим

6. керування вчителя. Він виступає організатором початку і кінця роботи: формулює
завдання, спільну інструкцію по його виконанню, разом з учнями приймає участь оцінки
результатів, пропонує учням різні варіанти рішення, є наставником, джерелом інформації.
За технологією застосувань парну і групову роботу поділяю на такі види:
- збирання інформації з певної теми;
- інтенсивна перевірка обсягу й глибини знань;
- розвиток вмінь аргументувати власну позицію.
Проте всі інтерактивні методи навчання більшість вчених пропонує розділити на
три великі групи на основі середовищ взаємодії: учень – учень –вчитель, учень –
комп’ютер – вчитель, учень – навчальний підручник – вчитель. В середовищі «учень –
учень – вчитель» виділено ще ігрові та неігрові інтерактивні методи навчання.
В методичній літературі для кожної форми організації навчальної діяльності обрала
для себе такі інтерактивні вправи і завдання:
1. Інтерактивні технології кооперативного навчання:
- навчання в парах;
- ротаційні (змінювані) трійки;
- «Два - чотири - всі разом»;
- «Карусель».
2. Інтерактивні технології колективно - групового навчання:
- обговорення проблеми в загальному колі;
- «Мікрофон»;
- незакінчені речення;
- «Мозковий штурм»;
- «Навчаючи – учусь»;
- вирішення проблеми;
- «Асоціативний кущ».
3. Технології ситуативного моделювання:
- симуляції;
- спрощене судове слухання;
- розігрування ситуацій за ролями.
4. Технології опрацювання дискусійних питань:
- метод «Прес»;
- «Займи позицію»;
- «Зміни позицію»;
- неперервна шкала думок;
- дискусія;
- дебати;
- «Акваріум», «Коло ідей».
Впроваджуючи ці методи, рекомендую педагогам глибоко обміркувати і вивчити
програмовий матеріал; детально спланувати і розробити урок: визначити хронометраж,
ролі учасників, підготувати конкретні запитання та можливі відповіді на них, виробити
критерії оцінки ефективності уроку; створити сприятливі умови для учнів під час
вивчення теми шляхом добору найцікавіших випадків, проблем, оголошувати очікувані
результати (мету) уроку і критерії оцінки роботи учнів; передбачити різноманітні методи
привернення уваги учнів, налаштування їх на роботу, підтримувати дисципліну,
необхідну для роботи класу (цьому можуть сприяти різноманітні вправи-розминки,
письмовий розподіл ролей у групах тощо).
Інтерактивні педагогічні технології здійснюються засобами комунікац ії та мають
проблемно-пошукову природу. Існують певні організаційні та педагогічні умови такого
навчання, які обумовлюють ключові позиції технології управління їх впровадженням у
навчальний процес.

7. Для себе відмітила ряд особливостей інтерактивних методів навчання, які потрібно
враховувати в реальній навчальній діяльності. По-перше, активна взаємодія учасників
освітнього процесу. По-друге, використання інтерактивних методів навчання передбачає
наступну логіку навчальної діяльності: мотивація – формування нового досвіду – його
усвідомлення через застосування – рефлексія. Формування нового досвіду здійснюється з
врахуванням вже наявного, створення проблемних діалогічних ситуацій, які утворюються
на основі суперечностей, що виникають, народження нових пізнавальних мотивів та
інтересів. По-третє, інтерактивні методи характеризує робота в малих групах на основі
кооперації та співпраці. По-четверте, інтерактивні методи навчання засновані на ігрових
формах навчання, при яких проявляється акумуляція і передача соціального досвіду,
створюються умови для більш повної реалізації особистості тих, хто навчається.
Застосування інтерактивних технологій висуває певні зміни до структури уроків. Я
дотримуюсь саме такої структури інтерактивного уроку:
I. Організація класу.
1. Привітання.
2. Перевірка готовності робочих місць.
II. Мотивація навчальної діяльності.
ІІІ. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів.
ІV. Надання необхідної інформації.
V. Інтерактивна вправа.
VI. Підбиття підсумків (рефлексія), оцінювання результатів уроку.
На етапі мотивації - фокусую увагу учнів на проблемі й викликаю інтерес до
обговорюваної теми. Учень має бути налаштований на ефективний процес пізнання, мати
в ньому особистісну, власну зацікавленість, усвідомлювати, що і навіщо він зараз
робитиме.
Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів
забезпечує розуміння учнями змісту їхньої діяльності, того, чого вони повинні досягти на
уроці і чого від них чекаю я.
Формулювання очікуваних результатів уроку - це по суті те, що традиційно
називають дидактичною метою уроку. Результати пропоную формулювати за допомогою
відповідних дієслів, наприклад:
- знання: пояснювати суть явища, визначати, характеризувати, порівнювати, відрізняти;
- уміння і навички: дискутувати, аргументувати думку, дати власну оцінку,
проаналізувати.
На етапі надання необхідної інформації - даю дітям достатньо інформації для того,
щоб на її основі виконувати практичні завдання, але за мінімально короткий час. Для
опанування інформацією часто використовую технічні засоби навчання або унаочнення.
Інтерактивна вправа - центральна частина заняття. Вона займає біля 50% його
часу. Мета - засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку.
Етап підбиття підсумків дуже важливий. На ньому порівнюю одержані знання з
очікуваними результатами, роблю висновки, закріплюю матеріал, аналізую власні дії. На
основі отриманих результатів складаю план подальших дій.
За умови кооперативного навчання існує позитивна взаємозалежність мети, що
досягається учнями: вони розуміють, що можуть досягти своїх особистих цілей, якщо їхні
товариші по групі також працюватимуть. Я віддаю перевагу організації кооперативної
роботи за умови, що групи отримують різні завдання. Мені вдалося на уроках української
мови у 2 класі об’єднати реалізацію навчально-виховних завдань з елементами арт-терапії
(малювання), вдавшись до групової роботи.
Використовуючи в своїй роботі елементи інтерактивних технологій, намагаюся
дотримуватися таких підходів щодо організації уроку:
- створюю умови для поділу класу на групи, залежно від характеру завдання;

8. - спираюся на учнівський досвід і мінімальні базові знання з теми за допомогою вступної
бесіди, обговорення міні проблем;
- намагаюся передбачити проблемність завдання, збуджую активність учня, спонукаю
замислитись над матеріалом, з яким вони працюють, дивитися на факти під різним, навіть
несподіваним кутом зору;
- прикладаю зусиль для створення атмосфери співробітництва і емоційного піднесення.
Намагаюсь у своїй роботі застосовувати оптимальні інтерактивні технології, які б
проектували креативні якості особистості учня: фантазію, натхнення, ініціативу,
нестандартність, наявність власної точки зору. Саме здатність осмислювати виучуване,
виділяти основне сприяє виробленню вмінь свідомо застосовувати знання на практиці.
Запропоновані інтерактивні вправи сприяють розвитку творчого мислення,
культури спілкування, розвитку читацьких інтересів, самоствердження особистості.
Сучасні вимоги освітніх стандартів змушують, нас, педагогів, не тільки насичувати
учнів інформацією, а й шукати шляхи практичного застосування її у повсякденному житті.
Знання не заради знань, а знання – для збагачення життєвого досвіду. Організація
інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, спільне
розв’язування проблем, воно ефективно сприяє формуванню вмінь і навичок, створенню
атмосфери співробітництва і взаємодії.