1. Формування творчої особистості учня
Творча особистість – це людина, яка у змозі реалізувати свої
індивідуальні потреби та можливості, має нетрадиційне самостійне
мислення, багатий духовний світ, уміє пізнавати, бачити навколишнє
оточення, створює щось нове, оригінальне, неповторне.
Для того, щоб сформувати таку особистість в умовах
загальноосвітнього навчального закладу, маємо створити належні
педагогічні передумови для розкриття індивідуальних особливостей
кожного учня, задоволення навчальних потреб, використовувати
особистісно зорієнтований підхід до організації педагогічного процесу
задля ефективності навчання, розвитку та виховання кожного учня.
Дитячі роки – найсприятливіший період для творчості. Дітям треба
оволодіти у школі складними процесами сприймання, уяви як основи
творчої діяльності.
Творчі можливості молодшого школяра реалізуються в різних
видах діяльності: грі, навчанні, спілкуванні, трудовій діяльності.
Творчій особистості притаманні наступні риси:
• інтелектуальність – багатство ідей,
• нетрадиційне мислення,
• гнучкість розуму,
• хороша пам'ять,
• допитливість,
• самостійність, наполегливість в роботі.
• здатність ставити та вирішувати проблеми.
Розвиток творчих здібностей буде ефективним, якщо в організації
творчої діяльності враховується сукупність взаємопов’язаних між собою
сторін:
• зміст навчального матеріалу,
• система творчих завдань,
• організація навчально-пізнавальної діяльності.
Розглянемо застосування системи творчих завдань, як одну із
сторін формування творчої особистості учня. Перед учителем одразу
постає багато питань:
• Що саме і в який момент буде для учня творчістю на уроці?
• Як розвинути творчу уяву та мислення, які мають свої
особливості в кожній віковій групі?
• Як створити умови, які б допомагали кожній дитині виявити
індивідуальну творчість?

2. • Яка база необхідна для того, щоб учні не тільки мали
бажання, а й навчилися розв’язувати завдання творчого
рівня?
Перш ніж почати розв’язання цих питань, вчителеві необхідно
з’ясувати, на якому етапі уроку чи вивчення теми доцільно й слід
застосовувати завдання творчого рівня. З цього питання не існує єдиної
думки педагогів: одні з них вважають, що подібні завдання можна
використовувати лише наприкінці вивчення теми, коли учень володіє
достатньою кількістю знань, умінь та навичок; інші – що подібне
обмеження у творчості на ранніх етапах вивчення теми недоцільне. Не
менш важливим є з’ясування шляхів переходу від репродуктивної до
творчої діяльності у процесі навчання.
Сама творча діяльність для дитини є швидше захопливим
процесом, ніж результатом, цікавим спілкуванням, ніж виучуванням.
Робота над творчими завданнями – це передусім спроба знайти
відповідний спосіб самовираження. Залучаючись до такої роботи, дитина
молодшого шкільного віку сприймає її як гру, в якій рівноправними
партнерами вважаються й учні, й учитель, що виконує роль лідера,
організатора, натхненника. Для того, щоб успішно здійснити таку
діяльність, треба розуміти, що постає вона не одразу, а розвивається
поступово й повільно з найпростіших видів діяльності, є окремою
поведінкою людини, безпосередньо залежить від накопиченого досвіду та
по різному реалізується в різних вікових групах.
Для того, щоб почати розвивати інтелектуально-творчі здібності,
учням треба мати не тільки певний, «початковий», рівень цих здібностей,
а й відповідні риси характеру, притаманні творчій особистості. Суттєва
роль у цьому процесі належить і вчителеві, який створює мотиви для
творчих виявів в учнів, дбає по успішність кожного в певній сфері.
Кожен учень,що переступив шкільний поріг, бажає бути успішним.
Здійснення цього бажання є однією з найважливіших умов переростання
позитивного ставлення до навчання в активне та творче. У 11 – 12 років
дитина вже повинна вміти вчитися, мати бажання вчитися та вірити у свої
можливості. Щоб досягти успішності, учневі потрібні вміння:
• організовувати робоче місце та планувати роботу,
• ставити мету, знаходити різні способи її реалізації та
оцінювати її доцільність,
• передбачати результат дій,
• працювати з різними джерелами інформації, відшукуючи
необхідний матеріал, виділяючи головне,
• контролювати та корегувати свою роботу на різних етапах,

3. • аргументувати та доходити висновків.
Перш ніж пропонувати завдання творчого рівня, необхідно
сформувати в учнів певні базові знання та вміння, які будуть ланцюжком
для зв’язку нового з вивченим раніше, стануть умовою свідомого
опанування знаннями в подальшому, сприятимуть виробленню й
розвитку особистих прийомів самоосвіти, індивідуальних здібностей і
талантів. Творча діяльність заснована на здатності нашого мозку
комбінувати, творчо переробляти та моделювати з елементів
попереднього досвіду щось нове. Не можна творчо використовувати
знання, яких немає, чи вміння та навички, що не сформовані. Підготовка
до виконання творчих завдань потребує вироблення в учнів точності,
акуратності, цінування кожної хвилини, енергійної праці, які нададуть
максимальний поштовх силам, можливостям і творчим настроям учнів.
Необхідні знання подаються за чітким алгоритмом, досить щільно, в
оптимальному темпі.
Розвиток інтелектуально-творчих здібностей через систему
творчих завдань передбачає тренування, а також вироблення
комбінаторних умінь та навичок, що є основою творчості, якої не тільки
можна, а й треба навчати. Будь-які навички можуть бути сформовані
тільки у практичній діяльності та є результатом багаторазових дій.
На мою думку, опора на емоційність, образність, власний досвід –
це найкращий шлях для розвитку творчої особистості.
Живе, допитливе, творче мислення формується в учня тоді, коли
процес засвоєння знань базується на власній життєвій позиції людини.
Для розвитку творчого мислення на уроках пропоную учням
комплексні творчі завдання, пов’язані з розвитком уваги,
спостережливості, мислення. Вважаю, що знання, здобуті з будь-якої
теми, є не кінцевою метою, а засобом для подальшого розвитку творчих
можливостей учнів з використанням їх у житті.
При вивченні нового матеріалу я працюю за такою схемою.
Порівняння. Коли незнайомий предмет не можна уявити,
порівнюємо з чимось знайомим.
Аналіз. Якщо учень вмітиме аналізувати, виділяти головне, то він
зуміє піднятися до вищого рівня.
Постановка проблеми. Чим вищий рівень знань учня, тим
складнішими мають бути проблемні питання. Якщо в дитини виникає
питання «Чому?», це значить, що в неї є прагнення до розвитку, до
творчості.
Узагальнення. Обов’язковий етап, який сприяє вмінню доводити й
робити висновки. Учні, які вміють довести правильність, уже є творчими.

4. Завдання для розвитку творчого мислення, які я пропоную учням
на уроках.
1. Написання дослідницьких робіт на різні теми («Що вміє
молоток?», «Хто як зиму зимує?», «Годинник із квітів» 4
клас).
2. Розробка проектів («Славетні українці», «Народний
календар», «Кожну крихту збережемо» 2 клас).
3. Виступити у ролі редактора журналу чи газети. Зробити
рекламу.
4. Гра «Інтерв’ю». Виступити в ролі журналіста.
5. Інсценізувати казку.
6. Створення пам’яток у вигляді опорних схем для
запам’ятовування правил, визначень.
7. Виступ учня в ролі вчителя.
8. Змагання типу «Хто більше знає…(прислів’їв, приказок,
загадок).
9. Завдання на уяву(Уяви, що тобі до рук потрапила краплинка
води (сонячний промінчик). Куди б ти з нею помандрував?).
10. Завдання типу «Поміркуй» (Біля магазину стояли люди з
плакатами: не купуйте одягу з хутра! Що це за люди, і чому
вони так вважають?).
На уроках математики для розвитку інтелектуально-творчих
здібностей пропоную завдання, що вимагають від учнів нетрадиційних
рішень. Це логічні задачі або задачі підвищеної трудності. Такі задачі
розвивають математичне мислення, творчу уяву, інтуїцію, привчають
дітей міркувати логічно, заохочують до творчого пошуку, розкривають
здібності молодшого школяра, пов’язані з арифметичними (числовими) й
геометричними (фігурними) уявленнями. Логічні задачі вимагають
гнучкості, критичного підходу, раціонального мислення і просто
здорового глузду.
Розв’язування задач, які вимагають певної незалежності мислення і
винахідливості, сприятиме розвитку важливої властивості людського
розуму – передбачати результати не тільки безпосередніх дій, а й тих, що
плануються. Чим краще така властивість розвинута, тим людина буде
активніша та ініціативніша у навчанні і трудовій діяльності. При цьому
слід пам’ятати, що втрачене у молодшому шкільному віці (щодо розвитку
мислення) надолужити потім дуже важко або й зовсім не вдається.
Вважаю, що використання задач з логічним навантаженням буде
ефективним, якщо:
1. Для роботи над ними виділяти 7-10 хвилин уроку 2-3 рази на
тиждень.

5. 2. Розкривати умови задач емоційно і образно, спираючись на
наочність.
3. Учням надати змогу поміркувати, обмінятися думками
(робота в групах), висловити різні підходи («Мікрофон»),
подумати над розв’язанням вдома.
Задачу з логічним навантаженням не аналізую так, як звичайну
задачу. Достатньо , щоб діти усвідомили її зміст, і ставлю допоміжні чи
навідні запитання. Підтримую творчу атмосферу в класі, стимулюю учнів
до того, щоб вони деякий час міркували над розв’язуванням задачі. Потім
пропоную бажаючим уголос повідомити про свій підхід до розв’язування
задачі; розповісти, про що в задачі можна одразу дізнатися; чого не
вистачає для розв’язування задачі тощо. Критично оцінюючи такі
повідомлення, учні з’ясовують єдино можливий шлях розв’язання або
знаходять найраціональніший з кількох.
Аналізуючи результати роботи над задачею з логічним
навантаженням, відмічаю уважність, наполегливість, ініціативу учнів,
вказую на різні підходи до розв’язування, звертаю увагу на оригінальні
розв’язки.
Гадаю, що названі завдання з предметів є корисними для творчого
розвитку учнів та вдосконалення педагогічної майстерності вчителя.
Таким чином діти осмислюють власну творчість.
Якщо вчитель на кожному уроці пропонуватиме дітям
нестандартні завдання, це сприятиме розвитку позитивного ставлення до
завдань проблемно-пошукового характеру, швидкості мислення, пам’яті,
уваги, знизить рівень тривожності учнів тощо. Творчі форми роботи –
найкращий спосіб перевірки якості вивченого матеріалу, оскільки у
самостійній творчій діяльності учні використовують тільки добре
засвоєне.
Сьогодення вимагає від учителя виховання та розвитку
самостійності та культури мислення учнів, розуміння закономірностей у
виучуваному матеріалі. Процес творчого навчання має значний
внутрішній резерв. Використання різних форм, методів, сучасних
технологій у навчанні дуже впливає на інтелектуальний, емоційний,
духовний, творчий розвиток особистості учнів.