Організація ІПЗ

1. Кафедра військової підготовки офіцерів запасу
МЕТОДИКА РОБОТИ З ОСОБОВИМ СКЛАДОМ
Тема 1/2: “ Організація інформаційно-пропагандистського
забезпечення особового складу підрозділу.”
Групове заняття

2. ПИТАННЯ
ЛІТЕРАТУРА
- Наказ ГШ ЗС України від 27.04.2018 року № 173
“Настанова з морально-психологічного забезпечення підготовки та
застосування ЗС України”.
- Наказ ГШ ЗС України № 4 від 04.01.2017 р.
“ Про затвердження Інструкції з організації інформаційно-пропаган-
дистського забезпечення у Збройних Силах України ”.
- Наказ ГШ ЗС України № 108 від 28.03.2017 р.
“ Про затвердження Інструкції з організації національно-
патріотичної підготовки у ЗС України ”.
- Організаційно – методичні вказівки щодо організації МПЗ ЗС України
на навчальний рік.
- Військове навчання та виховання .ФВП ,2015 р.
1. Система, форми та методи інформаційно-пропагандист -
ського забезпечення у ЗС України.
2. Підготовка та практика проведення інформування особового
складу.

3. Система, форми та методи інформаційно-
пропагандистського забезпечення у ЗС України
1
 Наказ Генерального штабу ЗС України від 27.04.2018 року № 173
“Настанова з морально-психологічного забезпечення підготовки та
застосування ЗС України”.
 Наказ Генерального штабу ЗС України № 4 від 04.01.2017 р.
“ Про затвердження Інструкції з організації інформаційно -
пропагандистського забезпечення у Збройних Силах України ”.
 Наказ Генерального штабу ЗС України № 108 від 28.03.2017 р.
“ Про затвердження Інструкції з організації національно -
патріотичної підготовки у ЗС України ”.
 Організаційно-методичні вказівки щодо МПЗ ЗС України у 2021 р.

4. Інформаційно - пропагандистське забезпечення
(як складова МПЗ) - це цілеспрямована діяльність органів
військового управління, командувачів, командирів (начальників),
посадових осіб структурних підрозділів МПЗ щодо інформаційного
впливу на свідомість особового складу з метою зміцнення його
МПС, формування і поширення ідейних переконань, національних
цінностей, стійкої мотивації та готовності до збройного захисту
державного суверенітету, територіальної цілісності України,
адекватного розуміння військовослужбовцями воєнно-політичної та
СПО, завдань, покладених на війська (сили), умов та особливостей їх
виконання.

5. Завдання інформаційно - пропагандистського
забезпечення :
• збір, аналіз та оцінювання СПО в районі дій і підготовка висновків щодо неї;
• організація внутрішньо-комунікаційної роботи командувачів, командирів
(начальників) з особовим складом військ (сил), шляхом проведення
командирського (бойового) інформування;
• формування в особового складу військ (сил) почуття патріотизму, відповідальності
за дотримання положень Конституції України, дисциплінованості, вірності
Військовій присязі, Бойовому прапору, бойовим традиціям (братерству), готовності
до саможертовності в ім’я Батьківщини;
• оперативне роз'яснення особовому складу причин, характеру і мети війни
(збройного конфлікту, бойових дій), стану світового політичного процесу навколо
держави та внутрішньо - політичної обстановки всередині країни, завдань щодо її
захисту;
• організація та керівництво національно-патріотичною підготовкою особового
складу ;
• цільове доведення наказів командувачів, командирів (начальників), організація
бойового інформування особового складу про хід підготовки і ведення операцій
(бойових дій);
• мобілізація (мотивація) військовослужбовців на безумовне виконання поставлених
завдань;

6. • організація інформаційно-роз'яснювальної роботи в районах (зонах) дій військ (сил),
зокрема через ЗМІ, соціальні мережі тощо з питань практичної реалізації соціальних гарантій
військовослужбовців та членів їх сімей;
•налагодження та підтримання внутрішньої та зовнішньої комунікації з питань соціального і
правового захисту військовослужбовців та членів к сімей з метою підтримання зворотного
зв'язку вищого керівництва ЗС України з особовим складом військ (сил) щодо оперативного
вирішення проблемних питань;
• формування в особового складу впевненості в правильності прийнятих рішень
командування, у надійності та ефективності штатної зброї і бойової техніки, зміцнення віри у
перемогу над противником;
• поширення бойового досвіду, прикладів мужності, пропаганда героїзму, взаємодопомоги,
товариських взаємовідносин, традицій бойового братерства;
• моральне виховання особового складу військ (сил) на національно-ідейних та військово-
патріотичних цінностях і традиціях Українського народу і його ЗС;
• поширення здорового способу життя серед військовослужбовців і членів їх сімей;
• забезпечення культурологічних потреб військовослужбовців, організація відпочинку та
дозвілля особового складу військ(сил);
• сприяння в організації забезпечення духовних потреб військовослужбовців (душпастирська
опіка);
• участь у заходах щодо прогнозування, запобігання та нейтралізації наслідків негативного
ІПВ противника;
• організація співпраці з представниками органів місцевої влади, ЗМІ, громадських,
волонтерських та релігійних організацій тощо.

7. Напрямки інформаційно – пропагандистського
забезпечення
Внутрішньо - комунікаційна
робота
Військово – патріотична
робота
Культурологічна робота Забезпечення технічними
засобами пропаганди

8. Внутрішньо - комунікаційна робота
 Внутрішньо-комунікаційна робота – це напрямок інформаційно-
пропагандистського забезпечення військових частин (підрозділів), військових
навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України, що
здійснюється в системі інформаційної роботи посадових осіб органів військового
управління, командирів (начальників) через сукупність дій, пов’язаних з
обробкою і передачею інформації до особового складу шляхом спілкування.
Головна мета внутрішньо-комунікаційної роботи – формування довіри до
військово-політичного керівництва держави та військового командування,
встановлення зворотного зв’язку з підпорядкованим особовим складом, його
готовності до виконання завдань, підтримання і відновлення морально-
психологічного стану.

9. Внутрішньо - комунікаційна робота
• командирське інформування;
• бойове інформування;
• національно - патріотична підготовка;
• аналіз проведених дій.
ВИДИ
 Внутрішньо-комунікаційна робота реалізується шляхом: налагодження
комунікаційного процесу, системного та цільового проведення пропагандистської
(контрпропагандистської), ідеологічної, інформаційно-роз'яснювальної, військово-
соціальної роботи з особовим складом військ (сил); координації душпастирської
опіки військовослужбовців; пропаганди здорового способу життя; організації
заходів захисту від негативного ІПВ противника; забезпечення командирів та
заступників з МПЗ прикладними методичними матеріалами, необхідними для
інформаційної роботи з особовим складом в умовах підготовки та ведення операцій
(бойових дій); забезпечення військ (сил) матеріалами періодичного друку.

10. Внутрішньо - комунікаційна робота
методи
переконання пояснення
показ (демонстрація,
ілюстрація)
аналіз конкретних
ситуацій
форми
• індивідуальна та колективна бесіда;
• перегляд (прослуховування) інформаційних теле-, радіопрограм,
(тематичних) аудіовізуальних матеріалів ;
• обговорення;
• інструктаж;
• групове та індивідуальне консультування;
• брифінг з актуальних питань;
• виступ;
• заслуховування;
• вивчення анонімних заяв;
• дискусія;
• вшанування кращих військовослужбовців.

11. Аналіз проведених дій
 Аналіз проведених дій – це вид внутрішньо-комунікаційної роботи
посадових осіб органів військового управління, командирів
(начальників), призначений для організації професійного спілкування та
обговорення події (завдання, ситуації), що впливає на досягнення
результатів і дотримання вимог та дозволяє особовому складу
самостійно визначити особистий рівень підготовки та шляхи її
удосконалення.
Аналіз проведених дій забезпечує:
• особисте розуміння дій (ситуацій) кожним військовослужбовцем,
командиром (начальником);
• оцінку сильних та слабких сторін підрозділу з різних точок зору;
некаральну атмосферу та розвиток критичного мислення командирів
(начальників) та особового складу;
• налагодження комунікації та зворотного зв’язку командирів з особовим
складом, що забезпечує спільне розуміння дій і розвиток злагодженості під
час виконання завдань за призначенням.

12.  Військово-патріотична робота це напрямок інформаційно -
пропагандистського забезпечення, який полягає у цілеспрямованій та плановій
діяльності посадових осіб органів військового управління, командирів щодо
формування в особового складу ЗС України патріотизму, національної самосвідомості,
підтримання його морально-психологічної і військово-професійної готовності та
мотивації до виконання завдань за призначенням.
Військово - патріотична робота
- формування в особового складу ЗС України національної свідомості, відданості Військовій
присязі на вірність Українському народові, готовності до оборони України від зовнішньої
агресії, забезпечення захисту її суверенітету та територіальної цілісності ;
- підтримка, розвиток та пропаганда військових традицій Українського народу,
сформованих на всіх етапах національного державотворення; виховання особового складу
ЗС України на прикладах мужності та героїзму учасників ООС на сході України;
- утвердження в свідомості військовослужбовців гордості за належність до ЗС України,
виду (роду, сил) ЗС України, військової частини, підрозділу;
- організація взаємодії органів військового управління з органами державної влади та
місцевого самоврядування, навчальними закладами, інститутами громадянського
суспільства щодо спільного проведення загальнонаціональних та військово - патріотичних
заходів в місцях дислокації військ (сил);
- підвищення престижу військової служби;
- сприяння органам державної влади та місцевого самоврядування, організаціям
громадянського суспільства у формуванні національно - патріотичної свідомості у дітей
та молоді, їх готовності до захисту своєї держави.
ЗАВДАННЯ

13. Військово - патріотична робота
 Військово-патріотична робота реалізується шляхом: утвердження в
свідомості особового складу військ (сил) почуття патріотизму, особистої
відданості українському народу; формування у військовослужбовців
загальнолюдських цінностей, національної гордості, поваги до
культурного та історичного минулого країни через усвідомлення
взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами громадянина та
його готовності до виконання свого громадянського обов’язку щодо
захисту України.
 Основними методами військово-патріотичної роботи є:
 переконання;
 показ (демонстрація, ілюстрація);
 особистий приклад.
 Основними формами військово-патріотичної роботи є:
 бесіда;
 вшанування героїв;
 конференція;
 Дні відкритих дверей військової частини, “ Урок мужності ”;
 конкурс військово-професійної майстерності;
 військово-патріотичний фестиваль;
 військово-патріотичний збір.

14. Культурологічна робота
 Культурологічна робота – це напрямок інформаційно - пропагандистського
забезпечення, який полягає у цілеспрямованій діяльності посадових осіб органів
військового управління, командирів (начальників) щодо організації заходів дозвілля
і відпочинку військовослужбовців, працівників ЗС України та членів їх сімей.
- організація та проведення заходів культурологічного забезпечення для особового
складу ЗС України, насамперед тих, хто виконує завдання поза пунктами постійної
дислокації;
- спрямування сил та засобів військових закладів культури на організацію заходів,
виходячи з пріоритетних завдань, які стоять перед ЗС України;
- запровадження стандартів НАТО у сфері військової культури, відпочинку та
дозвілля військовослужбовців і членів їх сімей;
- адаптація форматів проведення заходів культурологічної роботи до умов обстановки,
з урахуванням завдань, які виконуються особовим складом, його потреб та запитів;
- пріоритетність організації заходів культурологічного забезпечення, спрямованих на
героїзацію образу захисника Батьківщини, увічнення пам’яті тих, хто віддав життя за її
незалежність та територіальну цілісність;
- сприяння розвитку військових традицій, згуртованості колективів, пропагуванню
військової служби, специфіки видів, родів військ, військових спеціальностей;
- забезпечення проведення заходів, спрямованих на розвиток самодіяльної художньої
творчості серед особового складу, проведення різноманітних мистецьких фестивалів
та конкурсів тощо.
ЗАВДАННЯ

15. Культурологічна робота
 Культурологічна робота реалізується шляхом формування в особового складу військ
(сил) засобами культури і мистецтва високих моральних якостей, зняття негативних і
утвердження позитивних емоційних станів, відновлення духовних, моральних,
психічних та фізичних сил, мобілізації (мотивації) військовослужбовців на успішне
виконання завдань за призначенням.
 Основними формами культурологічної роботи є:
• концерт;
• вистава;
• перегляд кіно- і відеофільмів та телевізійних передач; обговорення творів літератури
та мистецтва;
• заходи відпочинку;
• огляд - конкурс;
• виставка;
• зустріч з видатними особистостями;
• екскурсія;
• вшанування кращих військовослужбовців.
 Основними методами культурологічної роботи є:
• самодіяльна художня творчість; творчі змагання;
• театралізація; імпровізація.

16. Забезпечення технічними засобами
пропаганди
 Забезпечення технічними засобами пропаганди – це
комплекс організаційних, фінансово-економічних, техніко-
експлуатаційних обліково - операційних та інших заходів,
спрямованих на укомплектування військових частин технічними
засобами пропаганди відповідно до штатно – табельної потреби.
Порядок забезпечення технічними засобами пропаганди
визначається Інструкцією з організації забезпечення Збройних Сил
України технічними засобами пропаганди.

17.  Забезпечення технічними засобами пропаганди реалізується шляхом:
своєчасного та повного забезпечення військ (сил) засобами відповідно до встановлених норм
та потреб; оптимального їх розподілу та перерозподілу у військових частинах (підрозділах);
контролю їх правильної експлуатації та обслуговування; удосконалення та модернізації
існуючих, розробки сучасних перспективних зразків ТЗП з урахуванням бойового досвіду їх
використання
Поповнення засобів ТЗП здійснюється в установленому порядку відповідно до штатів та
табелів до них і передбачає такі заходи:
- визначення штатно-табельної потреби військових частин у ТЗП;
- своєчасне поповнення (до встановлених норм) втрат ТЗП;
- планування заходів постачання, оптимального розподілу та перерозподілу ТЗП відповідно до
потреб;
- зберігання ТЗП на військових складах, їх облік, транспортування, ремонт та списання;
- створення непорушних запасів ТЗП;
- організація правильної експлуатації ТЗП, підтримання їх у справному стані;
- забезпечення військових частин необхідними запасними частинами, інструментом, -
витратними матеріалами, експлуатаційною та іншою документацією;
- перевірка наявності та технічного стану ТЗП;
- організація та проведення технічної (спеціальної) підготовки персоналу, відповідального за
експлуатацію, збереження та утримання ТЗП.
Забезпечення технічними засобами пропаганди

18. Наочна агітація підрозділу
Наочна агітація – це зорові об’єкти, що містять у собі закінчену
активну виховну думку, що виражена логічно й емоційно за допомогою
образотворчих методів та засобів художньо-публіцистичного слова.
 Принципами наочної агітації є:
• ідейно-патріотична спрямованість,
• актуальність,
• оперативність,
• переконливість,
• художня виразність.
 Кімната традицій Бойовий листок
 Стінна газета Фотогазета
 Передовий досвід Правовий куток
 Листок – блискавка Похідний комплект наочної агітації
 Спортивний куток Інформаційно-довідкові пункти - в
базових таборах бригад ( батальйонних тактичних груп)
В
И
Д
И

19. 2
Підготовка та практика проведення
інформування особового складу
Інформування особового складу проводиться з метою
здійснення цілеспрямованого впливу на свідомість
військовослужбовців, досягнення керованості духовними
процесами у військовому середовищі, формування необхідних
переконань, спонукання військовослужбовців до активних
відповідальних дій у виконанні вимог Конституції, Законів України,
Указів і розпоряджень Президента України - Верховного
Головнокомандувача ЗС, Статутів, наказів командирів
(начальників) у військовій сфері.
Наказ Генерального штабу ЗС України № 4 від 04.01.2017 р.
“ Про затвердження Інструкції з організації інформаційно –
пропагандистського забезпечення у Збройних Силах України ”.

20. Види інформування
 Командирське інформування – це вид внутрішньо-комунікаційної
роботи командира (начальника), який реалізується під час підготовки і
виконання завдань за призначенням через спілкування (групове,
індивідуальне) з особовим складом з метою формування необхідних
національно-ідейних переконань, підтримання і відновлення його
морально-психологічного стану - щоденно до 5 хв.
 Бойове інформування – це вид внутрішньо-комунікаційної роботи
командира (начальника) для оперативного доведення інформації
особовому складу про бойову обстановку, що склалася, порядок і умови
виконання бойових завдань - час проведення може бути обумовлений
обстановкою, змістом розпорядчих документів, однак не повинний
перевищувати 10-15 хвилин.
 Цільове інформування проводиться особисто командиром підрозділу
(військової частини, з’єднання) або за його вказівкою відповідним
командиром (начальником). Рішенням командира батальйону (дивізіону),
командира роти (батареї) заступники зазначених командирів можуть
проводити цільове інформування з особовим складом визначених рот
(батарей) та взводів -2 рази на місяць до 20 хв.

21. Командирське інформування
 Основними завданнями командирського інформування є:
• налагодження та підтримання внутрішньої комунікації з особовим
складом військової частини (підрозділу);
• проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи з особовим складом
військової частини (підрозділу) в будь-яких умовах обстановки;
• навчання командирів (начальників) за підпорядкованістю ефективним
методикам внутрішніх і зовнішніх комунікацій;
• забезпечення прикладними інформаційними і методичними матеріалами,
необхідними для роботи з особовим складом в умовах ведення бойових дій.
 Основними методами командирського інформування є:
• доведення інформації;
• роз’яснення;
• дискусія (обговорення);
• показ (демонстрація, ілюстрація);
• аналіз конкретних ситуацій.

22. Засоби, які необхідно використовувати в ході підготовки і
проведення заходів командирського інформування:
• інформаційні бюлетені;
• інформаційні вісники;
• бойові бюлетені;
• буклети;
• листівки;
• звернення;
• періодичні друковані видання;
• тематичні відеофільми;
• повідомлення теле-радіо новин, національно-ідеологічний контент
яких співпадає з тематикою командирського інформування;
• офіційні портали (Інтернет - ресурси) вищого військово-
політичного керівництва держави та органів державної влади.
Командирське інформування проводиться щоденно особисто
командиром підрозділу (військової частини, з’єднання) або за його
вказівкою відповідним командиром (начальником).
Структура командирського інформування складається з трьох
частин: вступ (звернення, оголошення теми, розкриття мети (до 1 хв.);
основна частина (доведення інформації, пояснення сутності питання
(до 10 хв.); висновки (відповіді на запитання (до 3 хв.).

23. МЕТОДИКА
бойового інформування
Бойове інформування особового складу в бойовій обстановці проводиться щодня командиром
підрозділу (начальником), або визначеною ним посадовою особою. У разі неможливості проводити
бойове інформування командир має право доручити його проведення одному з заступників
(головному сержанту), який володіє інформацією, методикою бойового інформування і знає
обстановку, що склалася. Місце проведення визначає командир підрозділу.
Бойове інформування проводиться з особовим складом солдатської і сержантської категорії перед
виконанням бойового завдання. (10-15 хвилин)
Сутність методики бойового інформування полягає у доведенні командиром (начальником)
загальної інформації до особового складу підрозділу про порядок виконання бойового
(навчально-бойового) завдання способом відповіді на структуровані запитання:
• Що? (командир (начальник) доводить інформацію про те, що відбувається зараз або має бути
найближчим часом, доводить зміст завдання підрозділу, що треба виконати).
• Де? (командир (начальник) доводить (показує) конкретне місце
(населений пункт, об’єкт, позицію, рубіж) виконання завдань тощо).
• Коли? (командир (начальник) доводить інформацію про час
виконання завдань).
• Як? (командир (начальник) доводить інформацію про способи і
особливості виконання рішень, бойових (навчально-бойових) завдань, розпоряджень і наказів).
• Для чого? Чому? (командир (начальник) розкриває важливість, причини, мету і результати, які
треба досягти).
Командир (начальник), відповідно до змін бойової обстановки, може додавати інформацію, що
необхідна особовому складу, але не передбачена вищезазначеними запитаннями.

24. ДЯКУЮ ЗА УВАГУ !