Інформація для батьків

1. Як заохотити дитину до навчання
Не завжди говори те, що знаєш але знай завжди, що говориш
Клавдій
Чи любите ви вчитися? Задайте це питання будь-якій дитині, і, за умови, що
вам відповідають чесно, дев’ять дітей з десяти відреагують у відповідь більш-
менш негативно. Як відомо, діти люблять ходити до школи … і зі школи … От
тільки ці години між ходьбою, для них, найчастіше, самі нудні і неприємні. То чи
можна в принципі зацікавити дитину навчанням, і що для цього потрібно
зробити?
Перш за все, як зазначають психологи, є те, чого робити не потрібно:
• Не потрібно залякувати і карати, цим ви прищепите дитині не любов до
навчання, а відразу до неї і страх перед вами.
• Не потрібно ―платити‖ за гарне навчання - цим ви розвинете у дитини
споживацьке ставлення до життя взагалі, і до вас зокрема.
• Не потрібно ставити умови і обмеження в категоричній формі - нічого, крім
негативних емоцій у дитини це не викличе.
З іншого боку, потрібно і навіть необхідно:
• З самого дитинства заохотити дитину до постійного здобуття нових знань.
• Сприяти йому в навчальному процесі, але не робити нічого за дитину, і не
намагатися позбавити його від навантажень взагалі.
• У випадку якщо є проблеми з вчителями, залагоджувати їх по можливості
дипломатично, не даючи педагогам приводу ―зриватися‖ на дитині.
• У разі проблем з однолітками в школі, намагатися вирішити їх разом з
дитиною, з найменшими втратами для останнього, щоб він не зненавидів школу
вже за саме її існування.
• Пояснити дитині, наскільки важливий результат отримання знань з
соціальної точки зору.
1

2. • Спробувати всебічно розвивати дитину, щоб вона могла самостійно
надолужити те, чого недоотримав у школі.
• Не перетворювати процес навчання в ―битву за відмінні оцінки‖.
• Спробувати, щоб дитина зрозуміла - навчання важлива - з тих чи інших
причин - передусім для нього, і вже потім - для його батьків.
І, нарешті, батькам необхідно пам’ятати, що життя людини не може
складатися тільки з роботи і навчання, навіть якщо цій людині всього сім,
дванадцять чи п’ятнадцять років.
***
Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще.
Анней Луцій Сенека
***
Той, хто припиняє вчитись є старим, незалежно чи в 20 чи в 80
років. Той, хто постійно вчиться залишається молодим. Найчудовішою
річчю в житті є вічна молодість думки.
Генрі Форд
2

3. Як пояснити дитині необхідність вчитися
Як стверджують вчені, батьки намагаються перенести стосунки зі своїми
батьками на відносини своїх дітей.
Вони мимоволі повторюють цю модель. Але ще гірше, коли вони хочуть
виправити колишні помилки в нових відносинах.
Що хочеш від життя? Це є вічним батьківським питанням. У всі часи батьки
нарікають, що їхні діти не хочуть вчитися. Тата і мами із завидною завзятістю
повторюють це питання і не хочуть розуміти, що діти взагалі не хочуть вчитися.
Батьківський талант проявляється саме в тому, що дитину необхідно зацікавити в
навчанні.
Батьки, стурбовані небажанням дитини вчитися, дуже активно захоплюються
процесом навчання своєї дитини. Можна сказати, що такі батьки майже займають
місце своєї дитини за партою. Роблять за нього всі завдання, контролюють і
укладають йому рюкзак. Повинні ж коли-небудь такі "божевільні" батьки
зупинитися і пояснити дитині необхідність вчитися?
Кожен батько впевнений, що хороша освіта та успішне навчання забезпечать
їх дітям прекрасне майбутнє. Батьки, природно, мають рацію. Але є зворотний бік
медалі. Інтенсивне навчання, страх стати невдахою і бути розкритикований
батьками або отримати "почесне" звання "ботаніка" можуть перетворити шкільні
роки в справжнє пекло. Вчитися щодня "з-під палки" неможливо, у постійному
стресовому стані не можна полюбити навчання.
Спочатку дитина буде намагатися якомога швидше закінчити навчання, а
потім все життя буде ненавидіти школу, батьків і вчителів, які змушували його
вчитися. Виходить, що силою можна досягти абсолютно протилежних
результатів. Не помічали, що більшість дітей навіть не підходять до піаніно після
навчання в музичній школі.
Сьогодні сучасна освіта є складним і важким справою. Цю "тягар" можна
відчути, піднявши портфель учня. Додайте до цього ще ненаситні амбіції батьків,
непомірні вимоги вчителів і т. д. Перед дитиною ставиться нереальне завдання -
3

4. здійснити нездійснені плани своїх батьків. При цьому батьки не замислюються
навіть на мить, що їхнє бажання може перевищити здібності їхніх дітей. Іноді
батьки приходять в жах, коли отримують "задоволення" спостерігати за своєю
дитиною, якій вдалося на деякий час "відірватися" від батьківського контролю.
Більшість батьків переконані, що їхня дитина просто лінується і хоче лише
відхилитися від своїх обов'язків. Звичайно, подібна переконаність має під собою
підстави. Однак не всі діти думають однаково, насправді більшість з них готові
вчитися. Вони можуть займатися і ділом, і відпочинком, розумно їх поєднуючи.
Діти теж мріють про успішне майбутнє. Вони здатні добре вчитися і сумлінно
займатися справою. В таких випадках дитині необхідність вчитися пояснювати не
потрібно і залишається тільки радіти. Як же досягти цього?
Насамперед, батьки самі повинні зрозуміти, що все і завжди контролювати
неможливо і не все підвладне регулюванню. Якщо батьки зможуть зрозуміти, що
перемоги, прорахунки і поразки дітей не тільки їх успіх і помилки, але й дітей.
Вони зможуть це пояснити і своїм дітям. Необхідно дати дитині трохи свободи і
навчити його самоорганізації. Дитина набагато швидше відгукується, коли йому
надають деяку самостійність, коли він зайнятий справою, яка їм же організовано і
позитивний результат буде залежати тільки від того, як він зможе розподілити
свої дії і час.
Виходить, що перед батьками не повинно гостро стояти питання, як пояснити
дитині необхідність вчитися? Часто така задушлива турбота про свою дитину
виникає у мам, які не працюють і живуть тільки проблемами своєї дитини. Маючи
багато вільного часу, мама починає "допомагати" вчитися своїй дитині. Наймає
купу репетиторів, записує дитини у всілякі секції та групи. Від такої інтенсивної
життя дитина стає ще більш слабким і неуважним, а у відповідь мама починає
посилювати контроль. Натомість мама повинна навчити дитину нехитрим
способам керувати собою. Неуважними і гальмуваннями діти стають через те, що
батьки все вирішують за них і роблять замість них. Їх опіка не має взагалі жодних
обмежень. Ще до школи батьки не дають дитині можливості проявити себе і
зробити щось самому, а зі вступом до школи проблема лише загострюється.
4

5. Свої дії батьки підкріплюють виправданнями типу: "Дитина не справляється
ж сам!" Саме батьки не бажають помічати, що джерело всіх проблем не в дитині,
а в них. Школяр зростає, а з ним і посилюється контроль і вимога старших.
Дитину спочатку умовляють, потім лякають, що буде в майбутньому помсти
двори, потім переходять до покарань і роблять все за нього. У результаті дитина
взагалі перестає вчитися. Батьківські бажання і воля відбиває тягу дитини до
навчання.
Завдання батьків – зрозумітидитину і його стан, чому він чинить опір
навчанню. Поставте на місце дитини себе, а потім уявіть, що хтось постійно вас
контролює і перевіряє: їли ви, чи взяли необхідне, виходячи з дому, чи заплатили
за рахунками, порозумілися чи з подругою, чи не забули документи і т. д .? Все це
буде відбуватися з вами не моментами, а постійно. Цікаво, скільки пройде часу,
перш ніж Ви почнете бунтувати проти такої опіки і ненавидіти контролюючого? !
Все це ж саме дитина відчуває проти батьків. Тепер уявіть, скільки сил витрачає
дитина на опір, навіть на саме пасивне. Так, йде дуже багато сил та енергії для
цього. У результаті дитина слабшає і втрачає мотив до навчання.
Що ж робити? Не можна зовсім не контролювати дитину? Крім того,
надання сучасній дитині повної свободи є абсурдним рішенням з боку батьків.
Батькам потрібно буде вибрати або прекрасні оцінки в школі, або формування в
ньому якості самоорганізації, самоконтролю та самоврядування. Батьки повинні
сформувати в дитині смак до перемоги і успіхам. Важка задача, а й батькам ніхто
не обіцяв простий і легкого життя.
5

6. Формування у дитини емоційно-позитивного ставлення до навчання
Інтерес до навчання може з'явитися у дитини лише, якщо з першого дня
дорослі створять умови для формування у неї прагнення пізнавати, а також
почуття обов'язку, відповідальності тощо.
Важливе значення у формуванні у дітей цінностей і мотивів мають запитання
дорослих. Якщо одразу після повернення малюка зі школи бабуся насамперед
запитує: «Чим вас сьогодні годували?», дитина, не бажаючи того, поставить
навчання на друге місце.
Коли батьки маленького учня запитують: «Ти відповідав сьогодні?»; «Які
оцінки одержав?»; «Тебе похвалила вчителька?», то у дитини, відповідно,
формується інтерес до оцінки, похвали, а не до навчальної праці. З такою
мотивацією перші невдачі у неї викличуть негативне ставлення до школи,
оскільки школа не змогла задовольнити її амбіцій. Отже, першими і
найголовнішими запитаннями батьків, які хочуть сформувати у дитини інтерес до
навчання, мають бути: «Що ви сьогодні вчили на уроках?»; «Що ти нового
дізнався?»; «Щонайбільше сподобалося?»; «А що виявилося склад­ним?» тощо.
Такі бесіди поставлять на перше місце навчальну діяльність як найважливішу в
школі.
Як відомо, ключем до будь-якого виду навчання є читання. Що ж робити у
разі, коли дитина не хоче читати? Жоден учень не зможе залюбки робити те, що
завдає йому неприємностей. Що робити, аби у дитини не виникла відраза до
читання? З цього приводу можна дати батькам кілька найпростіших порад.
 Не сварити за погане читання, а навпаки, захоплюватися ним, хвалити малюка
за те, що сьогодні він прочитав краще, ніж учора.
 Просити малюка читати щодня не тому, що він погано це робить, а тому, що
вам дуже приємно його слухати, що, мовляв, у вас краще виходить
приготування вечері, коли він читає вам на кухні.
 Під час читання корисно зупинити дитину, висловити свої враження від
прочитаного. Цим ви вносите у процес читання емоційно привабливий момент
6

7. діалогу, допомагаєте зрозуміти текст і водночас даєте дитині можливість
відпочити.
 Не слід забувати, що дітям читати ще важко, і тому недоцільно змушувати
читати одразу весь текст.
 Якщо дитина не хоче читати, то не потрібно змушувати її робити це більш, ніж
п'ять хвилин поспіль. Краще поділити завдання на невеличкі частини, між
якими давати можливість відпочити. У такому разі дитина не
перевантажується домашнім завданням і має можливість виконати його
досконало та якісно.
Усі перелічені прийоми рекомендується використовувати з перших днів
навчання, адже виправляти негативне ставлення дитини до школи, яке вже
склалося, значно важче, ніж сформувати позитивне.
Найтиповішими причинами зниження інтересу у дітей до навчання є:
• завищені вимоги батьків;
• неадекватне оцінювання діяльності, догани в сім'ї та школі;
• часті конфлікти з приводу навчання дитини.
Великі надії щодо своєї дитини є природними: всі батьки бажають, щоб їхня
дитина вчилася тільки на «відмінно», тим більше що й здібності має, і до школи
добре підготовлена. Помилкою є те, що багато хто з батьків намагається навіяти
дітям свої неабиякі споді­вання: «Я в школі була відмінницею, тато вчився
відмінно, і ти повинен бути відмінником!» Що приховує у собі така помилка?
Слід пам'ятати, що самі тальки здібності та знання ще не гарантують
шкільних успіхів. У дитини можуть бути не виховані працелюбність, уміння
переборювати труднощі — навчання даватиметься їй нелегко.
На фоні навіяних учневі великих сподівань будь-який бал, нижчий за «10»,
змусить її зненавидіти навчання, опустити руки, адже сприйматиметься як
несправедливе покарання: «Я працював, старався, мені „9" поставили». Такий
настрій заважає дитині поступово підвищувати успішність, тому що вона
зорієнтована тільки на негативний успіх, якого чекають її батьки.
7

8. Друга типова причина зниження інтересу до школи в молодших школярів
зумовлена тим, що багато батьків мають неправильне уявлення про можливості
дітей цього віку і схильні надто високо оцінювати успіхи своєї дитини. Те, що
одна й та сама робота вдома викликає захоплення, а в класі оцінюється
«задовільно», звісно позначається на ставленні до школи. Дитина дуже швидко
робить висновок, що вчитель навмисне занижує їй оцінки, що до неї
несправедливо ставляться в школі, її не люблять... Таким чином, батьки самі
виробляють у дітей негативне ставлення до школи замість того, щоб своєчасно
дізнатися про критерії оцінювання роботи учнів і скоригувати свої вимоги з
вимогами педагога.
Часті конфлікти з приводу шкільних невдач чи домашніх завдань не тільки
завдають невиправної шкоди взаєморозумінню в сім'ї, не лише привчають дитину
до сварок, псують її характер, негативно впливають на нервово-психічне здоров'я
малюка, а й безпосередньо позначаються на навчальній діяльності.
По-перше, навчання, що стало причиною домашніх сварок, втрачає
привабливість в очах дитини; по-друге, страх перед невдачею (докорами,
погрозами, покараннями) різко знижує вірогідність успіху в навчальній роботі.
Конфлікти з приводу домашніх завдань виникають, якщо:
• дитина зволікає з виконанням домашніх завдань: «Дві години йому можна
довбати, що час сідати за уроки, а він і вухом не веде»;
• невиправдано великі витрати часу на виконання домашніх завдань:
«Годинами сидить, чим завгодно займається — тільки не уроками»;
• незадовільна якість виконання завдань: «По сто разів змушую
переписувати, й умовляю, і караю, а все робить будь-як. Йому бракує
старанності».
Цих конфліктів можна уникнути, якщо відразу встановити час початку
виконання домашніх завдань і будь-що дотримуватися його. Тоді замість того,
щоб боротися з невдоволеною дитиною і підкоряти її собі, дорослий може навіть
виступати на її боці, разом із нею «підкорятися часові», розуміти дитину,
співчувати їй, змушеній такого чудового дня йти не на прогулянку, а вчити уроки.
8

9. Унаслідок такої зміни позицій стосунки батьків і дитини помітно
поліпшаться, адже дитину розуміють, їй співчувають, просто нічим не можуть
допомогти — вона сама призначила цей час! А головне — дотримання такого
режиму занять протягом місяця допомагає виробити відповідне психологічне
ставлення до часу: готовність до занять, яка виявляється в тому, що ігрова
діяльність гальмується, а пізнавальні процеси активізуються.
Значні витрати часу на виконання домашніх завдань пов'язані з тим, що
молодші учні ще не вміють зосереджено працювати, часто відволікаються,
виконують багато зайвої роботи. Але якщо в цьому віці не привчити дитину
економити свій час, працювати на повну силу, то в майбутньому, коли обсяг
домашніх завдань зросте, вико­нати їх буде просто неможливо. А щоб увага
відволікалася якнайменше, необхідно організувати дитині постійне місце для
занять — без ілюстрованих календарів, картинок і листівок під склом та іграшок
на столі. Краще, щоб вона не сиділа біля вікна, з якого добре видно, як у дворі
граються товариші.
Обов'язковою умовою стосунків у системі «батьки — дитина» є взаємна
повага й довіра. Дорослим варто бачити в дитині самобутню особистість, а не
об'єкт виховних дій, шанобливо ставитися до неї, розвивати в собі вміння підійти
до дитини з позитивною наста­новою.
9

10. Як вчитися на відмінно і зберегти здоров'я?
Здоров'я дитини багато в чому залежить від того, наскільки успішним і
благополучним він себе відчуває. У початковій школі йому дуже важливі його
шкільні результати і ставлення батьків до його зусиль. Ось про що варто
пам'ятати, якщо ви хочете, щоб дитина мала бажання йти до школи і відчувала
психологічний захист в сім'ї.
Починайте ранок з чогось хорошого - смачного сніданку, приємної розмови.
Розповідайте дитині історії про той час, коли ви самі були школярами, як ви
збиралися вранці (теж не завжди бадьоро і швидко), чи проводжав вас хтось, чи
ні. Постарайтеся не лаятися і не дратуватися, якщо дитина збирається повільно,
краще придумайте щось на кшталт конкурсу: хто встигне зібратися за 20 хвилин -
отримає приз! Нехай ранок заряджає хорошим настроєм!
Цікавтеся шкільним життям дитини, розпитуйте її про шкільні справи -
уроки, перерви, про шкільних друзів і не турбуйтеся, якщо малюк не буде
розповідати багато. Це якраз нормально, йому треба навчитися описувати,
узагальнювати і виражати в словах свій новий досвід.
Якщо у вчителя є претензії до вашої дитини, не об'єднуйтеся з ним проти
малюка ні подумки, ні емоційно. Навіть якщо ваша дитина дійсно нашкодила. З
учителем, звичайно, сперечатися не потрібно. Все вислухайте, усвідомте для себе
точку зору вчителя, а з дитиною поговоріть вдома. Пам'ятаєте, у малюка вдома
має бути надійний тил, місце, де він може відпочити душею і набратися сил.
Дуже важливо пояснити першокласнику (а заодно і гарненько засвоїти це
батькам), що не треба боятися помилок, що помилки - це добре! Помилки завжди
і всі робили і роблять, і здорово вміти вчитися на помилках, вміти аналізувати
причини помилок. Можна частіше повторювати такі крилаті фрази, як «Не
помиляється той, хто нічого не робить», «Успіх радує, а помилка вчить»,
«Розумний не прагне уникати помилок, але прагне їх виправити».
Частіше хваліть дитину і вірте в неї! Відзначайте всі її успіхи, навіть
найменші. Нехай дитина росте з відчуттям, що все у неї обов'язково вийде, що всі
10

11. труднощі переборні. Щоб дитина росла успішною і впевненою у собі, важливо,
щоб навколо неї звучало багато різноманітної позитивної лексики, а не тільки
«молодець» і «добре». «Сьогодні ти повів себе дуже сміливо», «Знаєш, але ж ти
зробив такий благородний вчинок», «Дорогий мій, ти так мудро відповів на це
питання», «Треба ж, як здорово і швидко ти навчився це робити» - нехай похвали
буде багато і різної.
Нехай у житті дитини буде щось цікаве, приємне і захоплююче, що не
пов'язане ні зі школою, ні з сім'єю. Прекрасне будь-яке хобі - катання на роликах,
ковзанах або лижах, малювання, шахи... Нехай навіть захоплення змінюються -
лише б вони були. Заради того, щоб зайнятися своєю власною цікавою справою,
дитина навчиться концентруватися і робити уроки набагато швидше.
11