Життєвий шлях та творчість письменника "розстріляного відродження", якому в 2013 році виповнюється 120 років з дня народження та 80 років з дня смерті

3. «Безперечно, я такий. Я розтріпаний.
А розтріпаність тому, що надто вражливий»











Псевдонім: Микола Хвильовий
Справжнє ім’я: Микола Григорович Фітільов
Дата і місце народження: 13 грудня 1893 року, м. Тростянець
Види діяльності: літератор, публіцист, громадський діяч
Напрямок літературної творчості: «романтичний вітаїзм»
Ідеологічне мистецьке спрямування: культурна інтелектуальна Європа
Роки творчості: 1921–1933
Сімейний стан: двічі одружений
Родинна любов: прийомна донька — Любов Уманцева
Смерть: 13 травня 1933 року у Харкові покінчив життя самогубством
Характеристика: романтик за світосприйняттям, фанатик ідей, вірний друг

4. Біографія Михайла Хвильового
Дата
Подія
13 грудня
1893р.
В селі Тростяниці (тепер Сумщина) в сім’ї вчителів
народився Микола Григорович Фітільов.
1916р.
Фронти першої світової війни, член дивізійної ради
солдатських депутатів.
1917р.
Член компартії України, активна участь
громадянській війні в лавах Червоної армії.
1919р.
У Харкові, вийшло друком три збірки поезій, 1921р. до
літератури, української культури і державотворчих
змагань увійшов як Микола Хвильовий.
1923р.
збірка прозових творів "Сині етюди" ("Редактор Карк",
"Кіт у чоботях", "Болонський Яр", "Легенда", "Свиня",
"Чумаківська комуна").
у

5. 1924р.
Збірка оповідань "Осінь" ("Елегія", "Я (Романтика)",
"Силуети", "На глухім шляху" та ін.), повість "Санаторна
зона". Ці публікації і громадянська активність зробили
Хвильового центральною постаттю в літературному
процесі 20х років.
20
листопада
1925р.
Разом з однодумцями створює літературну організацію
ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури);
літературна діскусія 1925-1927рр., яка від питання про
якість літературних творів, порушеного Хвильовим,
швидко перейшла на ідеологічні засади і принципи
розвитку української культури: "Ми визнаємо українське
відродження за необхідний і неминучий етап". Микола
Хвильовий.
1927р.
Роман "Вальдшнепи", ІІІ частина якого знищена
урядовими органами.
1933р.
Поїздка по селах, де на власні очі бачить голодомор як
найбільш переконливий "аргумент" сталінського
виховання українців.

6. Травень
1933р.
Арешт Михайла Ялового, друга й однодумця,
колишнього президента ВАПЛІТЕ.
13 травня
1933р.
Зібравши друзів, Микола Хвильовий застрелився. Так
закінчила свої рахунки з життям людина, яка тричі була
під розстрілом.

7. Пам’ятник М.Хвильовому

8. Оцінки та характеристики творчості
Миколи Хвильового
Мабуть жодна література не мала такого запеклого ворога. Кількість разів
мінялись портрети вождів, сталінські холоди змінились хрущовською відлигою
і важким застоєм, а ворог української літератури і всього українського народу
лишався один - Микола Хвильовий.
У житі ми ніколи не бачили ні творів Миколи Хвильового, ні його
портретів, ні його життєпису, ні гасел, проголошуваних ним. Лише читали
підручники, монографії, енциклопедичні статті - й мусили приймати все на
віру. І.Білецький зазначив в журналі "Червоний шлях": "Микола Хвильовий основоположник української радянської літератури і української прози."
Він нічого не боявся, нічого не цурався. Визнавав помилки, бо
помилявся. Мав загонисту, шалену і неймовірно чесну душу.
Йому присвятили вірші В.Сосюра, М.Рильський, В. Стефаник - новелу
"Мережа".
Через два місяці після похорону його могилу зруйнували і тільки
недавно знайшли.

9. "…Він
свято
вірив
у
можливість рідкісного шлюбу, у
можливість
неймовірного
єднання. Він вірив, що вільна,
незалежна суверенна держава
Україна, яку він виборював усією
суттю, усім життям, може
бути пошлюблена з червоним,
справжнім, непідробним, справді
ленінським комунізмом".
Іван Драч.

10. Творча спадщина
Перші збірки
оповідань:
“ Сині етюди “ (1923)
 “ Осінь ” (1924)
•
•
•
•
•
•
•
Центральні твори:
“ Синій листопад “,
“ Арабески “,
“ Дорога й ластівка “,
“ Кіт у чоботях “,
“ Солонський Яр “,
“ Легенда “,
“ Я (Романтика) “

11. У 1923 р. вийшла його
прозова збірка "Сині етюди".
Найавторитетніші критики того
часу зустріли її захоплено,
вважаючи, що вона - значне й
цілком новаторське явище в
українській літературі.
Дорошкевич пише, що "Сині
етюди" "придбала авторові славу
першорядного письменника".
Професор В.Петров говорить, що
"Сині етюди" - це фактично
початок нової української прози".

12. • 1924 – повість “ Санаторійна зона “
• 1926 – роман “ Вальдшнепи “
• 1927 – оповідання “ Мати “
• 1928 – “ Сентиментальна історія “
• 1929 – повість “ Іван Іванович “

13. Хвильовий запропонував назву нового
творчого методу 20-х років — «романтика
вітаїзму», тобто життєстверджуючий
романтизм.
Романтика вітаїзму - експресивний,
енергійний стиль прози, жанровокомпозиційні новації, покликані
активізувати читацьке сприйняття,
навіювати читачам бадьоре, оптимістичне
світосприйняття, а відтак і активно
критичне ставлення до переродження
революційних ідеалів.

14. Хвильовизм
 Літературна
дискусія 1925–1928 років — публічне
обговорення шляхів розвитку, ідейно-естетичної
спрямованості та завдань нової української
радянської літератури, місця і ролі письменника в
суспільстві. Приводом до неї стала стаття Миколи
Хвильового «Про „сатану в бочці“ або про
графоманів, спекулянтів та інших просвітян», яка
була спрямована проти низькопробної «червоної
графоманії», що була написана у відповідь на
виступ «Про критику і критиків у літературі»
початківця Григорія Яковенка. У ході дискусії було
опубліковано понад 1000 статей. Найбільш
резонансними були памфлети Миколи Хвильового
«Апологети писаризму», «Україна чи Малоросія»,
«Думки проти течії».

15. “Я (РОМАНТИКА)”
 Присвята
: «Цвітові яблуні», новелі
М.Коцюбинського.
 Тема: автор зобразив антигуманний
руйнівний характер громадянської
війни й революції, що призвели до
зречення власного «Я»,
протиборства добра і зла в душі
головного героя, його роздвоєності:
«Я — чекіст, але і людина».
 Ідея: світ врятує любов,
усепрощення.
 Жанр: психологічна новела.
 Композиція: оповідання
складається із заспіву (короткого
вступу) і трьох частин, протягом
яких читач спостерігає зміну у
ставленні героя до вбивства.
Розповідь у новелі ведеться від
першої особи («Я»).
Малюнок Андрія Клена
«Я йшов у нікуди»

16. "Я. Романтика" має присвяту іншому творові імпресіоністській
новелі
Михайла
Коцюбинського "Цвіт яблуні". Й у творі
Миколи
Хвильового
теж
є
сильний
імресіоністський первень - створений ним
світ постійно міняється від зміни освітлення,
дня і ночі, від грози, що насувається, і від
тьмяного сонячного світла в пеленах пилу
останнього описаного в новелі дня; світ також
міняється
від зміни звуків: то звичні шуми вітру й
трави в степу й щоденний, буденний
гудок на цегельні, то звуки, що поступово
наростають
і
стають
драматичними:
військовий телефон, канонада, гуркіт
тачанок, постріли гвинтівок й маузера
головного героя, сигнали тривоги, що їх
подає броньовик на оборонній позиції.
Врешті-решт, у фіналі, коли настає ніч
розстрілу останньої групи заручників й
відступу, немовби налітає шквал вогняного світла, вибухів і громів,
розірваних почуттів і спогадів.

17. Щоб зрозуміти політичну спрямованість
Хвильового, варто уважно прочитати його
памфлет "Україна чи Малоросія?", написаний
1926 року. Там сформульована недвозначна,
категорична вимога повної суверенності
української національної культури, яка має
незаперечне право шукати свій, самостійний
шлях духовного розвитку.
Цей твір був підданий цензурній забороні,
вилучений та надрукований в Україні лише 1990
року

18. Видання творів
1. Твори. В п’ятьох томах. – Нью-Йорк Балтімор - Торонто: Укр. вид-во «Смолоскип»
ім. В. Симоненка, 1978 -1986. // Загальна
редакція Г. Костюка.
2. Сині етюди: Новели, оповідання, етюди, //
Упор. І передмова І.Ф. Драча. – К. : Рад.
Письменник1989.
3. Твори. У 2-х т. – К. : Дніпро,1990.
4. Сині етюди. – Львів: Каменяр,1991.
5. Україна чи Малоросія? Памфлети. – К. :
Смолоскип, 1993.

19. Матеріали про письменника
1. Лейтес А., Яшек М. Десять років української літератури. — Харків, 1928.— Т. 1.
Голубенко Петро: «М. Хвильовий і молодь», «Шевченко і Хвильовий», «Ідеологія і
світогляд хвильовизму» та ін.
2. Костюк Г. У світі ідей і образів.— Нью-Йорк—Мюнхен, 1983.
Гречанюк С. День повернення Миколи Хвильового. – Українська мова і література
в школі, 1987, № 12.
3. Жулинський Микола. Талант, що прагнув до зір. — В кн.: Хвильовий М. Твори: У
2 т.— К.: Дніпро, 1990.— Т. 1. С. 5—43.
4. Гриценко О. Логіка бунту проти логіки. // Вітчизна, 1991, № 7.
Харчук Р. Духовний ренесанс на Україні: Микита Шаповал і Микола Хвильовий. –
Слово і час, 1991, № 6.
5. Український письменник М. Хвильовий. 1893 – 1933: Бібліографічний покажчик.
– Харків, 1993.
6. Донцов Д. Микола Хвильовий. // Українське слово, т. 1. – К., 1994.
7. Агеєва В. Микола Хвильовий. //Історія української літератури ХХ століття: У 2
кн. Книга перша: Перша половина ХХ ст. Підручник/ За ред. В.Г. Дончика. –
К.:Либідь, 1988.- с.284 -292.
8. Микола Хвильовий. //Українське слово, т.2, - К.: Аконіт, 2001. - с. 198.
9.Леонід Плющ. Його таємниця, або "Прекрасна ложа" Хвильового. — К.: Факт,
2006. – 872 с.
10. Володимир Панченко: Два банти Хвильового //Український тиждень № 15 (180)
від 14 квітня 2011