презентація музею 2.11.2021.pptx

1. Комунальний заклад «Харківська спеціалізована школа №166 «Вертикаль»
І-ІІІ ступенів Харківської міської ради Харківської області.»
Участь етнографічного музею «Світлиця»
в районному етапі Всеукраїнського конкурсу екскурсоводів музеїв
Оглядова екскурсія Батьківська оселя - Берегиня роду.

2. Ласкаво запрошуємо на вогник рідної хати

3. • Берегинею людської турботи і злагоди називали старі люди свою хату. А ще –
скарбницею родинної мудрості і ремесла.
• Поняття “хата” – багатогранне. Словник Б. Грінченка тлумачить його так: це і
дім, це і окрема кімната, і могила.
• О. Довженко називав її праматір’ю пристановища людського, а Тарас
Шевченко пише: “Хати біленькі виглядають, мов діти в білих сорочках у
піжмурки в яру гуляють…” Німецький географ Йоган Георг Коль, подорожуючи
1838 року по Україні, писав про “білі українські хати, неначе свіжовибілене
полотно”. На Полтавщині її називали мазанкою, на Поліссі – хижа, на
Гуцульщині – гранда (хата з брамами).
• Етнографічний музей при ХСШ №166 «Вертикаль» засновано на базі
народознавчої кімнати в читальній залі шкільної біблітеки зусиллями
бібліотекаря, педагогічного колективу й учнів закладу та їх батьків. Профіль
музею – етнографічний. Експозиція відображає особливості побуту та
культури краю. Серед експонатів чільне місце посідають предмети
селянського побуту, меблі, зразки одягу, посуд, знаряддя праці, рушники
тощо.

4. • Мета створення музею - відкривати для учнів
красу і багатство історико-культурної
спадщини українського народу. Залучати дітей
до збереження пам`яті про покоління, до
збереження і поповнення фонду музею,
розвивати творчий потенціал дітей, формувати
вміння і навички творчої діяльності,
національної свідомості.
• Провідна ідея роботи Світлиці – збереження
національного досвіду в сучасних умовах
двомовності регіону.

5. Керівник Світлиці– Полякова Алла Олександрівна,
• вища освіта,
завідуюча
бібліотекою,
категорія –
вища, стаж
роботи в
Світлиці – 16
років. Група
екскурсоводів з
числа учнів 11-а
класу.

6. • У
Короткі історичні відомості:
 Світлиця була створена у вересні 2005 року;
 Урочисте відкриття відбулося на Різдво 2006 року;
 У березні 2006 р. на базі нашої бібліотеки був проведений районний семінар на
тему: «Виховання читачів на основі відродження національних традицій».
 Освячена в квітні 2007 року священником храму Іоанна Хрестителя батюшкою
Віктором.
 В квітні 2009 року на базі нашої школи був проведений семінар за участю делегації
педагогів із міста Вустеншір (Велика Британія), на якому в Світлиці учениця 8-А
класу Маргарита Малюкова провела екскурсію «Хата моя, рідна хата, рідна моя
сторона» на англійській мові.
 У2012 році наша Світлиця отримала статус «Енографічний музей Світлиця»
 У 2014/2015 році пройшов районний семінар «Використаннянаціонально-обрядових
звичаїв Слобожанщини в бібліотечній роботі.
 В грудні 2014 року нашій Світлиці була подарована ікона Чорнобильський Спас.

7. Хата моя,рідна хата,рідна моя сторона
У центрі експозиції – інтер'єр селянської хати
кінця 19 - початку 20 століття. Селяни завжди з
великою любов'ю ставилися до хати, адже
вважали її не лише дахом над головою, а й
колискою свого роду, що зберігає старовинні
традиції. Як і в давні часи, на чільному місці в
музейній кімнаті розміщено піч-годувальницю.
Вона – центр житла, його душа. Де тепло – там і
добро, і достаток, і злагода. Поряд із піччю –
рогачі, коцюба, хлібна лопата, стіл, покуть із
образами у вишитому рушникові, дідух, скриня,
мисник із посудом, ліжко.

8. Маленькі сіни ,ясна світлиця,всюди чистенько,так,як годиться,
стукає в вікна груша
крислата – се наша хата,се наша хата
• Характеристика приміщення : кількість кімнат -1, площа –
15 м2. Під Світлицю виділена окрема кімната
читального залу бібліотеки.

9. Фонди Світлиці: загальна кількість одиниць збереження
– 120
Основні (оригінальні пам`ятки культури українського
народу):
• 1. Скриня;
• 2. Дерев`яний стіл, лава, ослін;
• 3. Дерев`яні вироби;
• 4. Зразки українського національного одягу – сорочки,
спідниці, лапті;
• 5. Вишивані рушники;
• 6. Ікони;
• 7. Дитяча колиска, іграшки;
• 8. Глиняні вироби – глечики, макітри, куманці;
• 9. Прядка, чесало, решта ткацького станка;
• 10. Рогачі, чаплія.

10. «Диво святого кута». В музеї представлений традиційний
для української ментальності святий кут.Покуть
• На покуті стоїть і невеликий пшеничний сніп, заквітчаний барвистими
стрічками. Це- Дідух - дід, старійшина роду, найповажаніший символ
багатодітної родини, символ урожаю, добробуту, багатства, безсмертного
предка, зачинателя і оберега роду, духовного життя українців.

11. Завжди тепло малечі біля нашої печі
• Піч займала майже четверту частину хати і розміщувалась у правому або лівому кутку від
дверей. Вона здавна готувала для людей страви, обігрівала їх у холод. Піч будували із
цегли-сирцю пічники – люди, які навчились цьому ремеслу. Її розмальовували чудовими
візерунками. Вважалося, що нечиста сила, задивившись на цей розпис, забуває про своє
лихе діло.

12. За чистотою печі пильнували господині й підмазували тоді, як прибирали в хаті, тобто до
Вербної неділі або в Чистий Четвер, перед Великоднем; напередодні Зелених свят; між
Пречистими, щоб нечисть не водилася. Не мазали піч у пятницю або якщо в хаті був хворий;
не мажуть комин і припічок, коли там горить вогонь .Люди вірили, що Домовик любить
жити в печі, через що в хаті остерігались говорити лихі слова: «Сказав би, так піч у хаті».

13. Особливу роль у хаті відігравав стіл: за столом на
обід чи вечерю збиралася уся сім’я, а на свята –
велика рідня
Почесне місце за столом займали найстарші: батько чи дід, як глава роду. На
столі, застеленому скатертиною (з полотна в буденні дні, вишитою – у свята)
завжди лежав хліб, накритий рушником. Стіл також має магічну силу,
символізує достаток родини. Його першим заносять до нової хати. На стіл гріх
сідати, класти шапку. Назва стіл походить від стародавнього звичаю стелити
рушник, а пізніше – скатертину, щоб на нього класти їжу. Незастелений стіл –
символ бідності або скупості господарів.

14. Скриня — традиційний для України вид меблів, у якій
зберігали одяг, коштовні речі, прикраси, полотно.
Дівчині на виданні батьки купували скриню, яку вона разом із матір'ю
поступово наповнювала різними речами, необхідними для майбутнього
подружнього життя: вишиваними рушниками, хустками, сорочками,
стрічками. Скриня була частиною дівочого посагу: чим більша й
красивіша скриня, тим багатша наречена. Дівчина, залишаючи
батьківський дім, вивозила свою скриню до хати чоловіка, де
користувалася нею все життя.

15. При запічній стіні (у найтеплішому місці) – розташовували
високий піл – місце для відпочинку, а пізніше це місце
стало займати ліжко.
• Для спання в Україні здавна використовували дерев’яні ліжка, лави, полики.
Піл або полик – це дерев’яний настил, який встановлюють від печі або
лежанки до протилежної стіни. Ліжко викладали м’якою соломою та зверху
застеляли рядном. На ліжку – традиційно «гори» подушок, прикрашених
тканням, вишивкою.Саме ліжко прикрашали різьбленням, різноманітними
фігурками округлої форми.Над ліжком до стелі кріпилася люлька, або колиска.

16. «Колисочка яворова,колисочка з горішка
нехай в ній бавиться маленька потішка….»

17. Прялка
Жінки займалися домашніми справами: пряли пряжу ,чесали
вовну і в цьому їм допомагали гребінь і днище, виготовляли
нитку за допомогою веретена, ткали домашнє полотно.

18. Мисник був у кожній хаті і знаходився навпроти
печі.
• У кожної господині було багато різноманітного посуду. Був чавун для
приготування їжі худобі, великі горшчики для перших справ,
маленькі горнята для каші і макітри для вареників. У весь посуд
купували на ярмарку, а виготовляли спеціально навченні люди-
гончарі, а ще були тикви для олії та вина. Було багато різноманітного
посуду: кухлики, тарелі, дерерв’яні ночовки для просіювання
борошна. Крім спеціального посуду молода господиня обов’язково
купувала декаративні тарелі для прикраси своєї оселі.

19. Хліб-сіль на вишитому рушнику – одвічні людські
символи.
• Прийняти рушник, поцілувати хліб – символізувало духовну єдність,
злагоду, глибоку пошану тим, хто виявив її. Це звичай пройшов віки і
став доброю традицією в наш час.Хліб – був мірилом життя, культури.
Будь-який обряд не обходився без хліба. Народжувалася дитина –
йшли з хлібом, виряджали сина в далеку дорогу – мати загортала в
рушник житній окраєць, справляли весілля – пекли коровай, йшли на
поминки – несли з собою паляничку, дорогих гостей зустрічали
хлібом-сіллю.

20. Рушник на стіні – давній наш звичай
• Не було, здається, жодної на Україні оселі котрої не прикрашали б
рушники. Хоч би яке убоге судилося їм життя – хай то була єдина хатина
вдови, чи затісна багатодітна оселя, приземкувата мазанка на півдні
України, або курна хата поліщука – всюди палахкотіли багатством кольорів
рушники.. Рушник з давніх-давен символізував не тільки естетичні смаки,
він був своєрідною візиткою, а якщо точніше обличчям оселі, відтак і
господині. По тому, скільки і які були рушники, створювалася думка про
жінку, її дочок. Ніщо, здається, так предметно і наочно не
характеризувало жіночу вправність, майстерність, зрештою, охайність і
працьовитість, ніж ці вимережені рукотвори.
•

21. Хата без рушників, казали в народі, що родина без
дітей.Наша експозиція містить в собі і подаровані вишиті
картини

22. Вишиванка
• Оздоблення одягу, зокрема вишивання сорочок, - це багатюща
культура, що в кожній місцевості мало самобутні форми у
надзвичайному їх розмаїтті. Навіть в одно селі важко знайти дві
однакові сорочки: кожна жінка давала простір власній фантазії,
імпровізуючи в межах усталеної місцевої традиції.

23. До дня української хустки

24. Предмети хатнього вжитку

25. • Лялька-мотанка відома з незапам’ятних часів і була оберегом в
українській родині. Головне призначення ляльки – берегти душу свого
власника від зла й нечистих помислів. Це могутній магічний талісман
та символ зв’язку між поколіннями, знана в багатьох культурах земної
кулі. В давнину такі ляльки використовувалися як ритуальні, обрядові,
а потім колекційні.
Обережні ляльки

26. Подорожі православними святами

27. Хата моя, біла хато!
• Мені жаль розлучатися з тобою. В тобі так гарно пахне давниною,
рутою-м’ятою, любистком, печеним хлібом і різними стравами,
сушеними яблуками та насінням, зіллям і корінням. У твої маленькі
вікна так приязно заглядає сонце і хочеться сказати :
Заходжу тихо до світлиці,
Мене стрічає дух віків.
Бабусь моїх казкові птиці,
Майстерність рук моїх дідів.
Тут дише все старовиною,
І не пройти нам стороною
Повз нашу сиву давнину.
Коріння роду впізнаю.
Бо з роду в рід кладе життя мости ,
Без коріння саду не цвісти
Без стремління човен не пливе
Без коріння сохне все живе.