2. 2
Зміст
1.Вступ…………………………………………………………………..……………2
2. Презентація проекту «Знамениті люди села
Зоряне»…………………….…..……………………………………………………...5
3. Святковий захід «Знамениті люди нашого села» (презентація.)
……………………...………………………………………………………………..18
4.Прислів’я та приказки про Україну (додаток 1)
……………………………………..…………………………………………………19
5. Твір-міркування «За що я люблю свою Батьківщину?» (додаток 2)
………………………………………………………………………………………..20
6. Твори про Батьківщину (додаток3)……………………………………………26
7.Використаналітература…………………………………………………………27
3. 3
Патріотичневиховання – це сфера духовного життя, яка проникає вусе,
що пізнає, узнає, робить, до чого прагне, щолюбить і ненавидить
людина, яка формується.
В.Сухомлинський
Сучасна українська школа знаходиться в процесі швидкого розвитку та
постійного пошуку. Школа постає як для учня, так і для вчителя місцем
духовного збагачення, де формується громадянська зрілість, особиста
відповідальність за внесок у національно-культурне відродження нашої
держави. Тому величезну роль у цьому відіграє саме патріотичне виховання
молодших школярів.
Звідси – важлива проблема критеріїв патріотичної вихованості. Не можна
забувати, що особливо сильно і яскраво патріотичні почуття і переконання
виражаються в силі духу, у волі людській тоді, коли Батьківщина в небезпеці, в
годину найтяжчих випробувань.
У патріотичному вихованні найяскравіше виявляється проектування людини.
Виховуючи юного патріота, ми уявляємо собі, яким би виявився наш
вихованець під час важких випробувань. Виховуючи вірних синів Батьківщини
ми вбачаємо моральну доблесть, без якої немислиме патріотичне бачення світу
сьогодні. Усі ці рухи і пориви духу, всі прагнення і праця – без гучних слів, без
сподівань на похвалу або нагороду, а лише з почуття виконаного обов’язку, із
задоволення моральної потреби, без якої життя було б порожнє і беззмістовне.
У цьому суть патріотичного виховання.
Виховання патріотизму в сучасній школі передбачає взаємопов’язану роботу
вчителя і учня з розвитку певних моральних норм та рис поведінки, тобто:
любові до Батьківщини, примноження трудовихзвичаїв рідної держави, поваги
до традицій рідного краю. Школа має дуже великі можливості для здійснення
патріотичного виховання. Під час навчального процесу учні початкової школи
знайомляться зтрадиціями українського народу, його історією,
багатонаціональною культурою, звичаями й обрядами.
Вивчаючи традиції рідного народу, школярі починають цікавитися минулим
своїхпредків. Саме таким чином розпочинається відродження культурирідного
краю ,що спонукає дітей до пізнавальної активності і є обов’язковим у
вихованні любові до української мови та рідної землі.
Світ дитини – це, насамперед, природа, яка оточує її в дитинстві, піклування
матері й батька, казка й пісня. Спогади про цей світ накладаються на все
наступне життя, надають емоційного забарвлення усім прагненням, помислам і
поривам.
4. 4
Азбука патріотичного виховання полягає в тому, щоб утвердити в людській
душі багате, яскраве, незабутнє дитинство, закарбувати в ньому образи рідної
природи, які хвилювали б усе життя.
5. 5
Презентація проекту «Знамениті люди села Зоряне»
(Для початкових класів)
У всякого своя доля і свій шлях широкий.
Т. Шевченко.
Проблема. Чи знають нащадки знаменитих земляків нашого села?
Мета проекту:поглибити знання дітей про життєвий та патріотичний шлях
наших земляків. Продемонструвати цікавість до знаменитих людей нашого
села,любов і повагу до їхньої справи,розвиватимовнукомпетентність, сприяти
національному вихованню учнів,формувати почуття гордостіза наших
земляків. Виховувати любов і повагу до спадщини, яку залишили люди нашого
села.
Ключове питання:Що тобівідомо про наших земляків?
Тематичніпитання:
Знамениті люди нашого села.
Чи пам’ятають і цінують їхні досягнення?
Змістові питання:
Герої війни 1941-1945р.
Учасники Афганської війни і зониАТО.
Люди праці
Навчальні предмети: читання, розвиток мовлення,українська мова,
математика.
Тип проекту:
За основноюдіяльністю–ознайомлювально-інформаційний;
За тривалістю – 5 місяців
За характером контактів – серед дітей початкових класів;
За предметною галуззю – міжпредметний (література,розвиток
мовлення,українська мова, математика)
За характером координації – з прихованою координацією;
За кількістю учасників – груповий;
За формоюпроведення – святковийзахід.
Освітній продукт:створення збірника цікавих матеріалів про наших земляків.
Хід роботи над проектом
І. Організаціяпроекту. Визначеннятеми і завдань проекту:
Розширитиуявлення дітей про життєвий та патріотичний шлях наших
земляків.
Для чого це потрібно?
Дізнатися більше про життя наших земляків
6. 6
Вчитися шанувати спадщину видатних людей.
ІІ. Планування діяльності, визначеннянапрямківроботи, створення
робочихгруп.
І група Герої 1941-1945р.
ІІ група Учасники Афганської війни
ІІІ група Учасники зони АТО
ІV група люди праці
ІІІ. Реалізаціяпроекту.
1.Визначення джерел інформації(робота в музеї, бібліотеці, розповіді жителів
села)
2.Самостійна пошукова робота
3.Аналіз зібраних матеріалів,обробка даних.
4.Створення збірника.
5. Підготовка до презентації результатів проектної діяльності.
ІV. Підсумок роботи. Презентаціярезультатів проекту.
7. 7
Є багато країн на землі
В них озера, річки і долини,
Є країни великі й малі,
Та найкраще- завжди Батьківщина!
Сценарій святковогозаходу
«Знаменитілюди нашогосела»
Мета:
- патріотичне виховання учнів.
- формування мовної компетентності.
-виховання любові та поваги до земляків.
На сцені – символи України (прапор України,плакати з символами
України, живі квіти-символи України). На сцену виходять учні,які беруть
участь у святі. Всі вониодягнені у вишиті сорочки.
Ведучий : Шановні гості! Запрошуємо вас на свято , яке приурочененашим
односельцям , які живуть поруч з нами, про їхні досягнення, патріотизм.
Сьогодніми почуємо відповідь на запитання « Чи знають нащадки знаменитих
людей нашого села?» І свій виступ пропонують члени першої групи «Герої
1941- 1945р.»
1.Учень:Наша мала батьківщина славиться своїмилюдьми, які зробили багато
хороших справ, що запам’яталися надовго. Ми повинні пам’ятати своїх
героїв,яківіддали своєжиття за наше щасливе і безтурботне
дитинство. Дорогоюціною заплатив українськийнарод у найстрашнішій за всю
світову історію війні 1941-1945 років.
Вже минуло цілих 72роки з тієї травневої ночі, коли замовкли останніпостріли
гармат, настала тиша, прийшов мир, довгожданий, вистражданий, оплачений
найвищою ціною, ціною крові і сліз.
Все далі відходять грізні і важкі рокиВеликої Вітчизняної
війни, але не згасаєпам’ять про тих хто віддав своє життя і захистив рідну
землю від ворогів. .
Давайте згадаємо наших земляків,які загинули, захищаючи с. Зоряне в 1943
році від фашистських загарбників і поховані у братській могилі.
Це:
Лейтенант
Сідих Іван Якович
8. 8
Сержант Старший лейтенант
МохарьовІван Іванович ЛебеденкоІван Гаврилович
-Вшануємо пам'ять про наших земляків хвилиною мовчання.(Всіприсутні
встають.)
2 Учень:Під час Другої світової війни
на фронтах воювало
80 жителів навколишніх сіл.
36 – загинули смертю хоробрих;
27 – воїнів нагороджено орденами і медалями.
Серед них орденом Червоної Зірки:
Хівренко Н.В.,
Гонтар В.М.,
Петренко В.Г.,
Репринцев Д.А.,
Гасин Н.М.,
Попов С.І..
Медаллю «За відвагу»:
Петренко В.Г.,
Прошин І.Г., Шеремет П.І.,
Пашков І.П.,
Зінов’єв Н.Ф..
Медаллю «За бойові відзнаки»: Попов С.І.,
Зінов’єв Н.Ф., Петренко В.Г..
3.Учень:У рокифашистської окупації на території Ленінської сільради діяла
підпільна група на чолі з вчителем с. ТишенківкиСемеренко П.Д.
До складу підпільників входили місцеві жителі: Гонтар М.С., Хівренко В.А.,
Єрмак К.С. – вчителька німецької мови Тишенківської семирічної школи. Члени
групи проводили серед населення антифашистську пропаганду, перешкоджали
вивезенню з району продовольства, здійснювали диверсії на залізничній колії.
У квітні 1943 року Павло Семеренко став керівником Красноградського
підпільного об’єднання.
У серпні 1943 року, за доносом, Семеренка та найактивніших підпільників
було заарештовано.
Після нелюдськихкатувань фашисти їх розстріляли.
4.Учень:Вони захищали свою землю від фашизму.
9. 9
Вони вчились у нашій школі.
Гнідий І.Ф.
Залісний В.І.
Д’яконов П.М.
Попов Г.І.
Овсянніков С.І.
Санжаровський Б.І.
Мокляк Ф.Д.
Середа Л.П.
РепринцевМ.А.
АмпиловІ.Є.
СотніковВ.Р.
Щиголев М.Н.
Кучинський І.Ф.
Кучинський Ф.Ф.
Несторенко Н.А.
Ми завжди будемо їх пам’ятати !
Життя торжествує в новім поколінні,
Та болі минулі – довіку нетлінні.
З граніту волає грізно і люто:
«Ніхто не забутий, ніщо не забуто».
Вічна слава солдату-герою
І солдату без нагород-
Хто загинув хоробровід бою,
Захищаючи рідний народ.
Вічна слава бійцю рядовому,
Як і маршалу слава отця,
Хто поліг біля отчого дому
Смертю мужності, смертю бійця.
Скільки їх полягло серед бою!
І однаково боляченам.
Бо в бійців рядовихі героїв
Смерть оцінена рівно – життям!
Вічний вогонь палає,
Дзвонить у далі століть.
Вічний вогонь закликає:
«Щастя живих бережіть!»
Вічний вогонь клекоче
«Люди, не треба війни
10. 10
Щоб не вмирали дочки,
Сестри, брати, сини.
Вічний вогонь палає
Тужать берізки над ним
Вічний вогонь вимагає:
«Миру і щастя живим».
(звучить пісня «День Перемоги» муз. Д.Тухманова,сл.В.Харитонова)
Ведучий:
Минули страшні часи Другої світової війни.
Проте для широкого загалу залишається невідомим те, що після 1945року
війська СРСР приймали участь у 24 локальних війнах і збройнихконфліктах на
території 16 іноземних держав. Найбільш масштабною,тривалою та трагічною з
локальних воєн була в Афганістані. Вона розпочалася 25 грудня 1979 рокуй
закінчилася 15 лютого 1989 року. Тривала 3340 пекучих днів і холодних ночей.
У цей період кожної добигинув один і отримували поранення два вихідці з
України. Близько 160 тисяч призваних з України пройшли через Афганське
пекло. З 1979 до 1989 року 290 українців не повернулися з Афганістану, 62-
вважаються зниклими безвісти або потрапили в полон. Отримали поранення
більш ніж 8 тисяч українців,4687 з них повернулися до батьківських будинків
інвалідами.
А чи знають нащадки про тих земляків, які брали участь в Афганській війні?
Надаємо слово другій групі дослідників «УчасникиАфганської війни»
ІІ ГРУПА.
1.Учень:
Минають дні, ідуть роки…
Життя листки перегортає,
А біль Афгану навіки
В душі чомусь не замовкає
(під час виступу проектуються зображення)
15 лютого всі ми відзначили 28 - річницю виведення радянськихвійськ з
Афганістану та День вшанування учасників бойовихдій на території інших
держав.
Не одним сивим пасмом закосиченаця дата – 15 лютого - день, коли нарешті
в далекому 1989 році закінчилась для народів колишнього РадянськогоСоюзу
10- річна кривавиця трагічної війни в Афганістані.
Посивіли до строку юні наречені й молоді дружини, чекання вибілило скроні
батьків і косиматерів, і, здається, навіки крейдяний пил і пісок осіли в молодих
чубах воїнів – інтернаціоналістів.
Закінчилася ніким і нікому неоголошена трагічна війна. А в людській пам’яті
вона буде жити довго. Ми маємо більше знати про героїчністорінки нашої
історії, і пишатися мужністю, героїзмомвірних синів Вітчизни. Ніхто та ніщо
не має бути забутим, аби не забути – треба пам’ятати, а щоб пам’ятати – треба
знати.
11. 11
2.Учень:
З нашого села також служили хлопці в цій далекій сонячній країні. Це
Анахін Володимир Вікторович, Анахін Микола Васильович, Анахін Сергій
Миколайович, Мельник Микола Іванович, Гонтар Сергій Миколайович, Меркулов
Геннадій Іванович. Зараз вони мають свої сім’ї, своїх дітей і розповідають їм
про роки своєї юності, які опалила війна.
Анахін Микола Васильович народився в селі Ленінка
Красноградського р-ну Харківської області 26 вересня
1961року.
Закінчив Ленінську школу, навчався в
Красноградському технікумі механізації сільського
господарства.
В 1980 році службу проходити довелось у
Афганістані. Вдома на нього чекали мама, тато,
бабуся, сестричка. А він,безвусий юнак, пішов
прокладати в пустелі сотні кілометрів доріг, зводити
над гірськими прірвами надійні
мости,з ризиком для власного життя розміновувати кишлаки та перевали. Хіба
міг Микола подумати, скільки випробувань випаде на його долю . Він витримав
це страшне дев’яте коло пекла, він йшов на війну не за орденами і медалями,а
за вірою,що братньому афганському народу потрібна допомога і підтримка.
Зараз Анахін Микола працює механізатором. Свою працьовитість, свою
старанність,свою надійність він віддає рідній землі.Ці кращі риси свого
характеру він заклав у душі своїх дітей - Максима і Олі.
Афганістан залишився невтихаючим болем для випускника нашої школи -
Анахіна Миколи Васильовича.
3.Учень:
Він мало розповідає про ті часи, події, які
повністю змінили його молоде безтурботне життя.
Напевно, так краще, адже не кожен здатен витримати ті
страшні спогади. Та що говорити, коли війна вбирає в
себе сльози, кров, розруху, розпач в очах сиріт, вдів,
тисячі непотрібних жертв, життів, що обриваються в
самому розквіті.
Анахін Сергій Миколайович. Випускник Ленінської восьмирічної школи 1978
року. Випускник Красноградського медичного училища 1983 року за фахом
«фельдшер». 6 травня 1983 року його було призвано на службу в армію.
Служити Сергійові довелось в Афганському місті Джелалабаді. Там він зумів
довести, що в українських хлопців не вичерпалися вірність обов’язку,
прагнення до перемоги, відвага й мужність.
За відчайдушність та героїзм Сергія пам’ятають друзі, за сміливість ніколи
не забудуть вороги.
Часто просинається Сергій від пострілів та вибухів, які ще довго будуть
йому снитись, тому що Афганістан для нього - незагоєна рана.
12. 12
4.Учень:
Сонячний ранок 25 травня 1981 року. Останній дзвоник в Ленінській
восьмирічній школі. Серед випускників - Гонтар Сергій, який мріє стати
механізатором. Його мрії здійсняються - він вступає до Красноградського
технікуму механізації та електрифікації сільського господарства. Далі на юнака
чекає служба в армії. Сергію, як і його однокласнику Мельнику Миколі, доля
приготувала суворий урок - проходження служби на Афганській землі.
Служив Сергій в афганському містечку Пяндж
водієм. Там він зрозумів справжнє значення слів
«честь», «обов’язок», «дружба», «вірність
Батьківщині». Два роки йшов він через пекельне
афганське горнило. Скільки страждань та горя
принесла ця війна близьким та рідним Сергія.
Зараз Сергій працює водієм. Він є прикладом
чесної і мужньої людини для своїх дітей, для сучасної
молоді. Але спогади часто тривожать його душу.
5.Учень:
В сім’ї Анахіна Віктора Федоровича росло три сини. Їх
дитинство проходило безтурботно. Любили допомагати батькові
в тракторній бригаді. Взимку грали в хокей на сільському ставку.
В 1979 році старший Володимир закінчив вісім класів
Ленінської школи. Як і всі юнаки в його віці мріяв про світле та
мирне майбутнє. Але доля приготувала йому зовсім інше.
Виконувати свій військовий обов’язок йому довелось в Афганістані - в пеклі
страшної війни. А додомулетіли листи, що служба йде добре, настрій бадьорий.
А насправді нелегким був шлях Володимира,як і всіх учорашніх школярів, які
тільки-но відірвалися від учнівських парт і потрапили на війну в чужу країну.
Замість авторучки тепер руки тримали автомат, а жовто-бурі скелі злилися з
кольором гімнастерки. Там за кожним каменем їх спостерігала небезпека, а
друзі-пуштуни, посміхаючись удень,уночі перетворювались на ворогів-
душманів.
Важко згадувати Володимирові про роки своєї служби, про загиблих
друзів. Найбільше бажання, щоб українське небо було мирним та спокійним.
6.Учень:
1981 рік. Мельник Коля – випускник Ленінської школи. За покликом свого
серця вступає до Харківського музичного училища, по закінченні якого юнак
йде виконувати свій громадський обов’язок - служити в армії.
Два з половиною роки, з 1984 по 1987 роки, його служба проходить в
Афганістані, в одній з найгарячіших точок країни - в місті Кандагарі. Кожен
метр цієї землі, просякнутийпотом і кров’ю наших хлопців. Військова частина
знаходиться за 60 км від Пакестану. Служити Миколі довелось у військах ВПС.
На своєму бензовозі він об’їздив увесь Афганістан – підвозив авіаційне паливо
до літаків.
13. 13
Бойові нагороди
Мельника Миколи - показник відваги, сміливості та
героїзму молодого солдата.
В 1987 році Микола вступає до Ризького мореходного
училища, після закінчення якого працює моряком
дальнього плавання.
Щасливо склалось мирне життя Миколи Івановича.
У нього прекрасна дружина, два чудових сина.
Кажуть,що час лікує рани,але рани серця, які
опалив Афганістан, будуть ще довго й довго кровоточити.
7.Учень:
Ти – вічний біль,Афганістан,
Ти – наш неспокій.
І не злічить глибоких ран
В борніжорстокішій
І не злічить сліз матерів, дружин, дітей –
Не всі вернулися сини із тих ночей…
Вже багато літ, як прийшли назад додому,
Та до цих пір чує душа війни оскому,
Та до цих пір ще стогнуть ночі, ниють рани,
А у снах – «духи» налітають, мов шайтани.
Ведучий:Ну все,здавалося усілихі незгодискінчилися. Можна спокійно жити,
виховувати своїхдітей,але події які сталися в Києві у лютому 2014року
призвели до нових випробувань – зона АТО.
«Здавалося, загибель Небесної сотні в лютому 2014 - це найгірше, що могло
очікувати Україну. Українцізмінили владу, поплатилися за це десятками
життіві сподівалися на світле майбутнє. Не виключено, що воно таким і буде,
але спочатку нам довелося пережити гіркотувтрати Криму, гіркотувтрати
близьких на такій незрозумілій, але такій справжній війні. Сотні загиблих
військовослужбовців, сотні загиблих мирнихжителів, тисячіпотерпілих, сотні
зруйнованих будинків, шкіл, лікарень, мільярди збитків - ось ціна помилкової
політики минулих років. Сьогодні ця рана почала кровоточити, і платити
довелося всім.
З вірою в перемогу йдуть в цей котел нові батальйони, знадією на швидкий мир
ми їх проводжаємозі сльозами на очах. Тисячі добровольців пішли служити в
розвалену українську армію, сотні мільйонів гривень пожертвували на їх
потреби ті, хто служити не може, рівень патріотизмув країнізашкалює,
навіть у звільнених містах Донбасу все частіше чутно «Слава Україні!».
Кажуть, саметак будується справжня нація.»
( Головний редактор «Хроніки 112»Сергій Звиглянич)
Хто із наших земляків брав участь у АТО? На це запитання нам дасть
відповідь третя група дослідників «Учасники зони АТО»
ІІІ група
1.Учень:
(під час виступу проектується зображення)
14. 14
Станом на 1 липня 2015 року
Учасники антитерористичноїоперації – мешканцінашої територіальної
громади
Секретарьов Є.О.
Гаман В.М.
Горбань О.В.
КовальчукМ.М.
Лашуня О.В.
Пльотка М.І.
Скрипник О.С.
Кривонос В.Є.
Зінов’єв І.В.
Перепелиця С.В.
2.Учень:
(під час виступу проектується зображення)
У недалекому минулому, випускник Ленінської школи
Домбровський Віктор самовіддано боронив нашу
Батьківщину.
Студент Харківської академії залізничного транспорту
в 2013 роцістав солдатом-строковиком, як тоді говорили,
останнього призову у танкових військах. Тато і мама, а
особливо менші брат і сестричка чекали на нього вдома.
Та у червні, замість демобілізації, Віктор Олегович пішов
добровольцем в АТО.
Захищав разом із побратимами
Луганщину.
18 серпня 2014 року був тяжко поранений. Переніс
декілька операцій.
Військовішпиталі, тривала реабілітація, проблеми зі
здоров’ям - не похитнули віри
хлопця в перемогу, не змінили переконань в тому, що
справжній патріот повиненборонити свою землю,
цінувати її понад усе.
3.Учень:(під часвиступу проектується зображення)
15. 15
Зінов’єв Іван 20 лютого 2015 року пішов служити за
покликом своєї душі. Звичайно, Іван Володимирович, як
батько чотирьох дітей, не став чекати поки хтось
захистить українських дітей, вбереже наше мирне небо.
Напевно, бути рішучим і небайдужим навчили його
батьки Володимир Іванович та Олена Іванівна.
У 1997 році закінчив 9 клас Ленінської ЗОШ І-ІІІ ст. Того
ж року вступив до Красноградського медичного училища.
По закінченню навчання отримав диплом
зі спеціальністю «лікарська справа».
Зараз у лавах української армії, 93 ОБМр
часто виконує обов’язки фельдшера.
Передає свої вітання учням школи.
Бажає всім миру над головою. Говорить
про те, щоб захищати український Донбас
не обов’язково бути великим героєм.
Достатньо бути простою ЛЮДИНОЮ. І
наше завдання - пам’ятати про це.
4. Учень: (під час виступу проектується зображення)
У 2006 році, дивлячись на одинадцятикласника Женю
Секретарьова, легко можна було припустити, що цей
хлопець буде гордістю своїх батьків, молодшого брата,
друзів.
Строкову службу проходив у військах швидкого
реагування при штабі оборони України у м. Києві.
Євгенію добре давалися дисципліни та і фізичну
підготовку мав добру. Тож залишився в армії на
контрактній основі. Від самого почату
антитерористичної операції виконував свій обов’язок у
Донецькій області.
У липні 2014 року
СекретарьовЄвгеній
Олександрович був поранений. Проходив лікування.
Зараз наш Женя виконує роботу інструктора з
тактики на військовому полігоні в Житомирі.
Навчає новобранців, щоб наші захисники були
вмілими, гідними слави України!
5.Учень:
ВОЇНАМ
Ви — гордість народу, ви — суть його й сіль,
Ядро покоління і сила залізна,
Вогнисте і щедре буяння весіль,
Натхнення, цвітіння, опораВітчизни.
16. 16
Ви — воля, якої ніхто не скорив,
Для миру ви сила й опорасвященна,
Ви — спокій солодкийсвоїхматерів,
Ви — радість і гордість своїхнаречених.
Усе, що я маю,— готовийоддать
За ваші квітучі, озоренівесни.
Ви — днини ясної небачена рать,
Ви — в дальнє майбутнє прозріння чудесне.
Ви йдете — й лягає на землю трава,
І жде вас домівка, і квіти, і води...
У шумі тополь — чуєм ваші слова.
А стан ваш — то посох, опоранароду.
Ви дня золотогодзвінкі ковалі,
Мислителі й воїни,зодчій поети.
Ви — щастя, ви — слава, ви — мир на землі,
Ви — спокій Вітчизни, ви — доля планети!
Гафур Гулям.
Ведучий:Найбільша цінність с.Зоряне – це люди,які насамперед,славляться
своєю працьовитістю, мудрістю та гостинністю. Наполегливими зусиллями
вони творять власний добробут і благополуччя,активно працюють на славу
України. Про них нам розповідатиме ІV група дослідників « Люди праці»
1.Учень:
(Під час виступу проектується зображення)
Євген Сергійович Шмигерін із дитячихліт був привченийдо праці. У
с. Чапаєво, де пройшло його дитинство, роботивистачало всім. Батько, Сергій
Кирилович,працював колгоспним бригадиром.Мати, Олександра
Варфоломіївна- дояркою. У сім’ї виховувалося троє дітей :старша сестра
Галина та молодший брат Іван.
Віроломна і підступна війна внесла свої корективи у розмірене життя родини.
З перших її днів батько пішов на фронт і загинув смертю хоробрихна
Смоленщині.
Після загибелі батька, керівництво господарства, в якому він працював,
направляє Євгена на навчання до Красноградського технікуму механізації та
електрифікації сільського господарства.
Початок хрущовськоївідлиги співпав із цілинною епопеєю. Саме тоді 80 тисяч
українців поїхали освоюватипівнічний Казахстан, де їм довелося працювати в
екстремальних умовах. Серед них був і Євген Шмигерін. Він трудився у
зерновомуколгоспі«Бозайгірський» бригадиром тракторноїбригади,
завідувачем ремонтнимимайстернями, головним інженером. Там він знайшов
своюдолю. Там народилися діти: син Валерій і донькаТетяна. Через суворий
клімат, який не підійшов дітям, родинаШмигеріних повернулася на малу
батьківщину. Завдякивласному сумлінню,неабиякій працелюбностіЄвген
17. 17
Сергійович на Красноградщиніпройшов шлях від рядовогодо керуючого
підприємством «Сільгосптехніка».
Держава високо відзначила трудові заслуги
Є.С.Шмигеріна. Його було нагороджено орденом «Знак
Пошани», медалями «За трудову доблесть», «Заосвоєння
цілинних земель», «Ветеран праці» та багато інших.
Він завжди був і залишається у гущі подій. Зумів
зберегти свої кращі риси: небайдужість, доброту,
природженупорядність, делікатність у стосункахіз
людьми. Євгену Сергійовичує чим пишатися, бо ніколи не
пасував перед труднощами, не зраджував, не йшов на
компромісиз власною совістю…
(звучить пісня «Моигода, мое богатство»)
2.Учень:Сіяч доброго,вічного,розумного.
Репринцева Ніна Іванівна- ветеран педагогічної праці.
Всю своюдушу свій розум,серце,здоров’я, впродовж
багатьох років віддавала своїм вихованцям. Як мама,
проводжаючив дорогудітей, віддає з рушником частинку
свого серця, щоб зігрівало воно на життєвих перехрестях,так
і Ніна Іванівна передавала з частинкою серця знання своїм
учням. Мабуть велике воно,учительськесерце,раз на стільки
вистачає його.
З 1985року Ніна Іванівна – директор Ленінської школи і
одночасновчитель української мови. Завдячуючи
наполегливій праці, умілому керівництву , вимогливостідиректора, Ленінська
школа стала однією з кращих в районі серед сільськихшкіл. Всього
педагогічній праці присвячено 32 рокисвого життя.
Ніна Іванівна зуміла до серця кожної дитинизнайти стежку, зацікавити,
навчити. Лагідність, переконливість та повага до учнів - відмінні якості її
характеру. В 1988 роціотримала почеснунагородуМіністерства освіти УРСР-
нагрудний значок«Відмінник народної освіти». А випускники школи
нагородилисвого улюбленого директора саморобнимимедалями«За
материнську турботу», «Задоброту»..
Зараз Ніна Іванівна на заслуженому відпочинку. Та сімейних турбот не
зменшилося, а навпаки- додалось. Діти, онуки не дають сумувати.
(звучить пісня «Вчителькомоя»)
3.Учень:ДомничОлександр Євгенійович – керуючий Ленінським відділком
ТОВ «АПК Докучаєвські чорноземи».
Народився 1 грудня 1981 року в селі Наталине
Красноградського району Харківської області у
простій селянській родині, в якій цінувалася
людська праця, адже ще з діда-прадіда династія
Домничів віддавала все своє життя хліборобській
праці , а діти змалку мали свої обов’язки . Але
18. 18
особливу любов до землі Олександру Євгенійовичу прищепив його батько
Євген Миколайович, який все своє життя пропрацював на землі, був
заслуженим працівником сільського господарства та неодноразово
нагороджувався державними нагородами. Тож, коли настав час вибирати
професію, то Олександр Євгенійович не вагаючись вступив до
Красноградського технікуму механізації сільського господарства, а потім до
Харківського державного технічного університету сільського господарства.
Свій трудовий шлях Олександр Євгенійович розпочав ще в 2000 році,
працюючи механізатором на комбайні. Потім працював інженером по ТБ ,
заступником голови з питань переробки, а з 2010 року керуючим Ленінського
відділку ТОВ «АПК Докучаєвські чорноземи» Олександр Євгенійович живе та
працює за принципом : «Совість – найкраща повчальна книга з тих, якими ми
володіємо, в неї слід заглядати частіше».
Поза роботоювін люблячий чоловік та турботливий батько , який разом з
дружиноюГалиною виховують двох діток : сина Дмитра та донечкуКсюшу.
Ведучий:(під час виступупроектується зображення)
Свою історію та звичаї ленінці люблять і цінують. Торкаючись до
минулого, вони краще усвідомлюють важливість сьогодення,повсякденної
праці на благо нашої Батьківщини. Цьому сприяє природа села,яка своєю
чарівністю захоплює всіх гостей цього краю. Кожен,хто хоча б раз відвідав цей
благодатний куточок,повертається сюди знову і знову. Боже благословіння
огортає село, яке потонуло в зеленому буянні садів , чарівному жеботінні
чистих джерел води. Тільки тут ви матимете можливість милуватися
мереживом павутиння, в тонких струнах якого народжується літо, відчути
лагідне тепло сонячних променів, почути надзвичайну пісню солов'я, а в
чистому небі побачити лелеку- символ продовження родоводу та життя на
землі.
Полотно вишиванки, аромати свіжоспеченого хліба і свіжоскошеної
трави, самобутність побуту та етнографії – все це с. Зоряне.
Шановні гості! Ось і закінчилось свято. Ми дуже вдячні вам за те, що
розділили з нами радість і гордість за наших жителів села. Бажаємовсім Вам
здоров’я,щастя, миру,душевного спокою, злагоди, добробуту великому домі,якій
зветься Україна.
(Звучить пісня «Моє рідне село»)
Примітка: с.Ленінка з 2017р. отримало нову назву - с. Зоряне.
19. 19
Додаток 1.
- Про любов до Батьківщини народ склав багато прислів’їв та
приказок. Давайте послухаємо і спробуємо їх
зрозуміти.(Читання учнями прислів’їв та приказок)
Прислів’я і приказки про Україну
· Кожному мила своя сторона.
· За рідний край – хоч помирай.
· Кожна травинка на своєму корені росте.
· Добре тому, хто в своєму дому.
· За рідною землею і в небі сумно.
· Краще на своїй стороні кістьми лягти, ніж на
чужій слави натягти.
· Радьше впадь, але не зрадь.
· Рідна земля і в жмені мила.
· Де не є добре, а вдома краще.
· З рідної сторони і ворона мила.
· Нема кращого в світі, ніж своя сторона.
· Що країна, то родина.
· За морем тепліше, а вдома миліше.
Без відваги зазнаєш зневаги.
Грудка рідної землі дорожчазазолото.
З рідної землі і воронамила. Рідна земля- мати,а чужа – мачуха.
Та земля мила,де мати народила.
У чужій стороніне так світить і сонце.
В чужий край не залітай,щоб крилечка мати.
В чужім краю і солов’ї не цвірінькають.
Де рідний край ,там і під ялиноюрай.
За рідний край життя віддай.
За морем тепліше,та вдомамиліше.
За народ і волю віддамо життя і долю.
За рідний край- хоч помирай .У ріднім краю, як у раю. Кожномумила своя
сторона. Жити – Вітчизні служити. Наша слава – Українськадержава.
Додаток 2.
20. 20
- Діти, вам напевно доводилося покидати рідну домівку, вирушати в
подорожі, на відпочинок. Але як би не було там добре, завжди
хочеться швидше повернутися до батьківської оселі. Бо найкраща
стежина та, яка веде додому.
Душа моя не пережила б і дня
Без тих країв, які мене зростили.
Я їх люблю, і поки буду жив,
Трудитиму і розум свій, і руки.
Щоб на землі, яку я так любив,
Жили щасливо діти і онуки.
Микола Луків.
- Багато творів присвячено нашій рідній Батьківщині. Сьогодні і ми
спробуємо з вами скласти твір - міркування « Чому я люблю свою
Батьківщину?»
Тема:твір-міркування.
Чому я люблюсвою Батьківщину?
Мета: формувати в учнів розуміння про велику і малу батьківщину; розвивати
уміння будувати текст-міркування; удосконалювати уміння висловлювати свої
почуття і захоплення, передавати їх у письмовій формі; виховувати любов до
рідного слова, народної мудрості, до краси і гармонії навколишнього світу, до
рідного краю.
Обладнання: фізична карта України, ілюстрації із зображенням рідної
місцевості, асоціативний кущ калини, словникова скринька.
Хід уроку
І. Організаційний момент
- Добрий день вам, любі діти! Сьогодні ми поведемо мову… (Чутистукіт у
двері).
- До нас на урок хтось завітав.
Інсценізаціявірша Василя Марсюка
Рідна гора
Що ти робиш, равлику,
На крутій горі,
На такому дикому
Схилі-пустирі?
Ні трави, ні дерева
Поблизу нема,
Тільки кущ малесенький
Сам-один дріма.
Я живу тут, хлопчику,
На крутій горі,
На такому гарному
Схилі-пустирі,
Це не кущ малесенький,
21. 21
Це для мене – гай.
Тут моя хатинонька,
Тут мій рідний край.
- Чи здогадалися ви, про що ми будемо говорити на уроці?
- Як називається найкраща земля, де ви народилися?
ІІ. Актуалізація знань учнів
- Батьківщина – це земля, на якій ти народився, де народилися і твій дід, і твій
батько, і всі ми.
Є багато країн на землі,
В них озера, річки і долини…
Є країни великі й малі,
Та найкраща завжди – Батьківщина.
Є багато квіток запашних,
Кожна квітка красу свою має.
Та гарніші завжди поміж них
Ті, що квітнуть у рідному краї.
Є багато пташок голосних,
Любі й милі нам співи пташині.
Та завжди наймилішими з них
Будуть ті, що у рідній країні.
І тому найдорожчою нам
Є і буде у кожну хвилину
Серед інших країн лиш одна –
Дорога нам усім Україна.
Д. Павличко
- Яка ж країна є найдорожчою для нас?
- Україна – це чудовий і мальовничий край. Це наша велика Батьківщина. Це і
земля наша, і люди, і рідна мова, і історія нашого народу, і його пісні та мрії,
вся наша держава – рідна Україна. Вона для кожної людини, як рідна ненька, її
не можна ані купити, ані заслужити, вона у кожного одна. Коли ми говоримо
про нашу державу Україну, нашу велику Батьківщину, то слово «Батьківщина»
пишемо з великої букви.
- А від якого слова утворилося слово «Батьківщина», і що воно
означає?(Відповіді дітей).
- Якщо замислитись над самим цим словом, його значенням, можна побачити,
що воно має спільні корені зі словами батько, батьки. Воно означає те місце, де
живуть твої батьки, де поховані твої прабатьки, де є твої корені. Це місце і є
твоєю маленькою батьківщиною.
Для кожного з нас маленька батьківщина – це рідна домівка, це той куточок на
землі, де ти народився і виріс, де минають найкращі роки твого життя, де
проходить твоє дитинство. Дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською
22. 22
ласкою у затишній батьківській оселі. Це родинне вогнище. Маленька
батьківщина починається з першого в житті крику, першої краплини молока,
першого слова «мама». А далі з турботи про тебе в сім’ї, товаришів та друзів, з
навчання і роботи, з першого кохання і власної сім’ї. Якщо слово батьківщина
вжито в значенні малої батьківщини, то воно пишеться з малої літери.
Таким чином, ми допомогли Знайкові і Незнайкові вирішити їхню суперечку:
коли слово батьківщина пишеться з великої літери, а коли з малої.
(Якщо це слово вжитоу значенні малої батьківщини, то пишемо з малої букви.
А якщо воно урочисто називає нашу державу Україну, то пишемо з великої
букви).
ІІІ. Оголошення теми і мети уроку
- Про те, чи любите ви свою малу батьківщину, чому любите, в чому ця любов
проявляється, ви напишете сьогодні твір-міркування.
ІV. Робота над складанням тексту-міркування
1. Бесіда за малюнками
- Розгляньте ілюстрації, подумайте і скажіть, що ви називаєте своєю малою
батьківщиною.
(Це берег мого дитинства, батьківський поріг, розквітла калина під вікном
рідної хати, усміхнене віконце теплої домівки, під яким ростуть і цвітуть
вогнисті мальви, соняшники, вишні. Це барвінок, який ніжно стелиться в
садочку. Це і околиця села, і отара овець за селом, протоптана стежина до
сусіда, лелече гніздо на стрісі. Над хатою синє високе, безкрає, бездонне небо.
Це сяйво незрадливої маминої усмішки, суворий, але справедливий батьків
голос…)
2. Словникова робота
а) Якими ще словами близькими за значенням ми можемо замінити слово
«батьківщина»?
(Рідний край, земля батьків, отчий дім, рідний дім, рідний берег, рідна сторона,
берег дитинства, рідне село, рідне місто…)
б) Знайко запропонував вам слова із своєї скриньки. Виберіть і підкресліть ті,
які відображають ваше ставлення до своєї батьківщини.
Люблю, любуюся,
охороняю, бережу,
збагачую, прикрашаю,
пишаюся, хвалюся, поважаю,
боюся, шукаю.
в) З двох іменників утворіть словосполучення іменника з прикметником:
мама, ласка – мамина ласка;
казка, дитинство – казкове дитинство;
оселя, батько – батьківська оселя;
родина , вогнище – родинне вогнище;
вишня, цвіт – вишневий цвіт.
г) Складіть «асоціативний кущ». На місці листочків калини впишіть слова, які
народилися у вас, коли ми почули слово «батьківщина».
23. 23
Варіанти:
Домівка, вулиця, стежка, поле, гай, парк, річка, двір.
Родина, мати, тато, бабуся, дідусь, Петрик, Оксана.
Пісня, казка, легенда, колядка, гопачок.
Соловейко, шпачок, горобчик, Мурчик, Дружок.
Мальви, чорнобривці, жоржини, айстри.
Дитячий садок, школа, театр, церква.
ґ) Робота в парах.
Завдання для першої пари.
- Дібрати найбільше епітетів до слова «батьківщина». (Люба, кохана, дорога,
прекрасна, мила, рідна…).
Завдання для другої пари.
- Дібрати порівняння:
рідна, як… (мати);
прекрасна, як … (квітка);
єдина, як … (сонце);
вільна, як … (птиця).
3. Робота з мовним матеріалом.
Гра «Мікрофон»
- Діти, а ви любите свою маленьку батьківщину? Чому?
(Ми любимо землю своїх батьків, вона для нас дорога та рідна. Хіба є що на
світі краще за милий серцю край, хіба є що дорожче за рідну батьківщину?
Батьківщина починається з рідного порога, а отже, - з отчого дому. Рідний
дім, дорога батьківська хата, рідна оселя… Які дорогі і близькі нам ці слова.
Саме тут звучить рідна серцю материнська колискова пісня. Тут ми
народились, вперше побачили світ, уперше ступили крок. Тут на нас завжди
чекають і радісно зустрічають.
Як не любити природу рідного краю! Куди не глянь, усе тебе чарує,вітає,
радісно всміхається. Тішить серце рідна батьківщина. То споглядає на тебе
гарячим сонцем, то притуляється пахучим холодком із темного лісу, то
промовить веселою піснею, то озветься трелями солов’я. Так стає весело, так
легко, мов у раю. Найкращі хвилини нашого життя проходять саме тут. Де б
ми не були, куди б не поїхали, завжди пам’ятаємо про милий нашому серцю
куточок рідної землі).
- Поясніть, як ви розумієте прислів’я: «Любибатьківщину не словом, а ділом».
(По-справжньому любить свою батьківщину лише той, хто чесно і старанно
працює,щоб збагатити її, звеличити і прославити).
- А що ви зробили корисного для своєї батьківщини чи мрієте зробити?
24. 24
(Я люблю свою маленьку батьківщину – своєрідне село. Хочу, щоб воно було
найкращим. Я ще маленький, але стараюсь, щоб завжди був чистим поріг до
нашої оселі, щоб не заростала стежина до криниці, щоб завжди палахкотіли
квіти на нашому подвір’ї. Коли я стану в майбутньому будівельником, то
обов’язково побудую в рідному селі красиві будинки).
4. Усне складання тексту за поданим планом.
План
1. Де ти живеш?
2. Як ти ставишся до рідного краю?
3. Чому ти любиш свою батьківщину?
4. Що ти хочеш для неї зробити?
Чому я люблю свою батьківщину?
Народився я у невеличкому селі Зоряне. Мабуть, кожен подумає: дивне слово
та й годі. А для мене воно звучить, ніби музика. Я люблю своє рідне село,
пишаюся своєю маленькою батьківщиною.
Це найпрекрасніше місце на землі. Це справжній райський куточок. З одного
боку простягаються лани і поля, з іншого – ліси. Розкішні сади оточують
чепурні охайні будиночки. Красиво тут у кожну пору року. Гарно навесні, коли
тільки-но з’являється молоденька травичка і всі подвір’я потопають у
вишневому цвіті. Взимку зачаровує очі сріблястий іній на деревах. Влітку все
буяє густою розкішноюзеленню. А восенивкривається багрянцем, вдягається в
золоті шати.
У нашому краї споконвіку живуть тихі стримані працелюби, з діда-прадіда
хлібороби. Працюють зранку до вечора, аби скрізь був порядок, абивсього було
вдосталь. Найдорожчими людьми для мене є мої тато і мама, а найтеплішим
куточком – наша рідна домівка.
Коли я виросту і здобуду професію, обов’язково повернуся в свій рідний край.
Буду старанно працювати, щоб моя маленька батьківщина стала ще
прекраснішою і багатшою.
V. Фізкультхвилинка
Ми мандруєм, (2р.)
25. 25
Україною крокуємо.
Ось побачили Карпати,
Як вершину нам дістати?
Заглядаємо в озерця,
Не торкнутися до дінця!
Так ми довго йшли
І до класу знов прийшли.
VІ. Самостійне написання твору
- З яких частин складається текст-міркування?
Структура тексту-міркування
Твердження. Речення, в якому міститься необхідна для доведення думка.
Доказ. Речення, в яких міститься аргументація для твердження.
Висновок. Речення, в яких міститься оцінка, враження тощо.
VІІ. Перевірка написаного
VІІІ. Підсумок уроку
Гра «Розмова по телефону»
- Візьміть в руки телефони і розкажіть один одному, що вам сподобалось на
уроці, про що дізналися, які труднощі виникали під час роботи, які враження
отримали.
- Cьогодні ви ще раз переконалися в неповторній красі нашої великої і малої
батьківщини, розповіли про свою любов до рідного краю. А зараз давайте
трішки помріємо і перенесемося у майбутнє. Якою б ви хотіли побачити свою
батьківщину? Що для цього нам треба зробити?
- Справді, для цього треба любити природу, берегти і примножувати її
багатство, берегти історичніі духовні пам’ятки нашого народу, вивчати історію
рідного краю, традиції, культуру, обряди. А ще треба здобувати знання, багато
знати, вміти, щоб ваші душі були відкриті для добра і любові, бо ж вам
будувати майбутнє нашої держави.
Тож старайтеся вчитися так, щоб ви стали хорошими людьми і вами гордилася
Україна.
- А тепер подаруйте своїй Україні тепло своїх сердець.
(Під мелодію пісні учні прикріплюють на карту України зображення
долоньок і сердець)
Додаток 3.
Що таке Батьківщина?
26. 26
Батьківщина – це земля, на якій ти народився, де народилися і твій дід, і твій
батько, і всі ми.
Коли дивитися на карту, то можна побачити і гори Карпати, і Дніпро, і Чорне
море, і Дністер. Це все - твоя Батьківщина. А крізь твоє вікно видно лише
вулицю. І ще – дерева. І ще – ставок, де плавають качки. Але це теж куточок
нашої країни, хоч його не знайдеш на карті, такий він маленький. Але саме з
таких невеличких куточків і складається Батьківщина.
Батьківщина – це рідне твоє село, вулиця, де стоїть твій будинок.
Батьківщина – це твоя рідна мова, якої навчили тебе мама й тато. Батьківщина –
єдина в нас, як мати…
На безкраїх ланах визріває зерно, якого вистачає на теплий запашний
коровай для всіх людей.
Батьківщина – це й пісні, жартівливі і сумні. Пісня єднає нас, бо її гарно
співати разом. Вона супроводжує нас від народження. Мама співала колискову
й нам, коли ми були немовлями… З піснею й дорога коротша і цікавіша.
Батьківщина – це й казки, які розповідає тобі бабуся. Їй теж розповідала
казки її бабуся. До тебе вони приходять із книжок, телепередач, із кінофільмів.
Це й зелена трава, на якій можна бігати, співати, лежати й дивитися в
небо, де пливуть білі хмаринки.
За що я люблю свою Батьківщину?
Чи можливо жити без Батьківщини?
Моя Батьківщина – славна Україна. Україна – це велика держава. Вона одна з
найбільших у Європі. Мій рідний край – найкращий у світі. Навесні сади
вкриваються цвітом. Влітку поля золотяться пшеницями. Восени наш парк
зачаровує своєю різнобарвною палітрою. А взимку ми весело зустрічаємо
зимові свята з щедрівками, колядками, розвагами. Я захоплююсь казковістю
замків і фортець, подорожуючи з батьками рідною землею.
А ви коли-небудь відчували радість від побаченого? Та й ще, коли звучить
рідна пісня, зрозуміла кожному мова. Ось за що я люблю свою незрівнянну
Україну.
А ще я люблю своє село. Люблю тому, що тільки тут найяскравіше сонце,
тільки тут найзеленіша трава,тільки тут найблакитніше небо, тільки тут
найкращі люди. Люблю тому, що тут живуть мої мама і тато, мій маленький
братик, якому вже 2 роки. І хочеться,щоб час зупинився, але він нещадно
рухається вперед. Ми ростемо, дорослішаємо, але малу свою батьківщину ми
ніколи не забудемо. Ми будемо любити і шанувати її аж до останніх днів свого
життя.
27. 27
Використана література:
1. Архівні дані з Красноградськогоархіву.
2.БобнєваГ.І. «Сузір’я талантів рідного краю» 1997р.
3.Відомості з Красноградського краєзнавчого музею.
4.Книга «Красноградщина: час, події, люди…» Харків 2005р.
5.«Кольцо Памяти»Харков 2010г.
6. Хрестоматія для позакласного читання 4клас Харків 2005р.
7. Матеріали з Інтернету.
8.Спогадимісцевих жителів.
9.Пономарьов А., Артюр Л. Українськаминувшина. Ілюстрований
етнографічний довідник.- Київ: «Либідь»,1994.-254с.
10.http://dovidka.biz.ua/
11. http://teacher.at.ua/ 12. http://go.mail.ua/
