1. Василь Андрійович
СИМОНЕНКО
08.01.1935 — 13.12.1963
Скільки б не судилося
страждати,
Все одно благословлю завжди
День, коли мене родила мати
Для життя, для щастя, для
біди.
В.Симоненко

4. Серед літераторів трапляються й
такі,… чия творчість стає мовби
часткою нашого буття, часткою
повітря, яким ми дихаємо… Симоненко
такого типу поет!»
Олесь Гончар

6. поглибити знання про життя і творчість
Василя Симоненка
проаналізувати поезію «Лебеді материнства»
з’ясувати поняття «ліричний герой»
удосконалювати вміння виразного читання
поезії

7. В. Щербань,
С. Василенко,
Симон
Ми не безліч стандартних «я»,
А безліч всесвітів різних.
В. Симоненко, «Я», 1955 р.

8. Народився 8 січня 1935 року в селі Біївцях
на Полтавщині
Ти приймала і щастя і лихо,
поважала мій труд і піт,
із-під сірої теплої стріхи
ти дивилася жадібно в світ.
Пам’ятник Василеві Симоненку
біля садиби в Біївцях

9. Проста сільська хата під стріхою, тільки табличка блакитна
праворуч з написом: “У цій хаті народився і виріс відомий
український поет Василь Симоненко”. Підлога вкрита сухою
травою. Простий сільський дубовий стіл, козацька скриня, піч.
Особистих речей поета тут не збереглося. Коли Василь забрав
матір до Черкас, хату продали і деякий час вона стояла пустою.

10. Я таку тебе завжди бачу,
Образ в серці такий несу —
Материнську любов гарячу
І твоєї душі красу.
Я хотів би, як ти, прожити,
Щоб не тліти, а завжди
горіть,
Щоб уміти, як ти, любити,
Ненавидіть, як ти, уміть.
14.09.1955

11. Навчатися було нелегко…
П’ять класів закінчив у Біївцях, а решту – в
сусідніх селах: Єнківцях і Тарандинцях
Був членом двох гуртків – літературного і
фізичного
Любив математику й розв’язував складні
задачі…
Багато читав, почав писати вірші
Був старанним, наполегливим, скромним

12. Василь Симоненко.
Кінець 1940 – початок
1950 років
«Василь Симоненко вчився в
школі, коли я прийшла
працювати учителем
математики 5—7 класів. Мені
довелося вести уроки
креслення в старших класах... Я
добре готувалася до уроків,
але у своїх силах була не
впевнена. І коли я заходила до
класу, то найбільшу увагу
звертала на парту, за якою
сидів Василь. Він же якось
спідлоба поглядав на мене й
поволі, але красиво, креслив.
Як пізніше я дізналася, він
одночасно креслив і читав з-під
парти художню книжку. А
поглядав на мене, аби я не
спіймала його на гарячому...
Вчителька Василя –
Уляна Миколаївна
Демченко:

14. Юність – час
відваги…
Студент факультету журналістики Київського
університету імені Т. Шевченка
Працює у редакціях газет «Молодь Черкащини»,
«Черкаська правда»
Власний кореспондент «Робітничої газети»

15. Життя в Черкасах
27 квітня 1957 року одружився з
Людмилою Півторак
1962 року вийшла перша збірка
«Тиша і грім»
22 лютого 1958 року народився син
Олесь

17. Василь Андрійович Симоненко був одним із
лідерів палких, схмелілих від подиху волі
молодих поетів-шістдесятників, які за
короткий час зуміли створити в українській
ліриці свою школу.

20. Грудень 1963 року.
Похорон Василя Симоненка

21. У березні 2006 року у Черкасах на
площі, по вулиці Хрещатик, навпроти
редакції газети «Черкаський край», де
свого часу працював поет встановили
тимчасовий пам'ятник Симоненку,
однак він був гіпсовий і дуже низької
художньої якості (риси скульптури не
були не схожими на поета), через що
його доволі швидко демонтували.
17 листопада 2010 року у сквері за
Палацом одружень відбулося урочисте
відкриття пам'ятника поетові авторства
скульптора Владислава Димйона.

23. Присвячена поетові, прозаїку,
журналісту, який посів гідне місце в
плеяді “шістдесятників”, Василю
Андрійовичу Симоненку

25. Казки
 «Цар Плаксій та Лоскотон»,
 «Казка про Дурила»,
 «Подорож в Країну Навпаки»
Збірки поезій
 «Тиша і грім»,
 «Земне тяжіння»,
 «Лебеді материнства» (удостоєна
Державної премії імені Т. Г. Шевченка)
 Збірка оповідань і новел «Вино з
троянд»
Творча спадщина В.Симоненка:

28. Біля могили посаджено кущ
калини
Навіки зупинилося його молоде серце, що преболіло усіма
людськими болями і кривдами. Та остання Симоненкова
дорога не зупинилася біля його могили у Черкасах. Адже
лишилася ще одна дорога у людське безсмертя, де буде
звучати Симоненків заповіт:

30. • Це особа, думки й почуття якої виражаються
в ліричних творах.
• Це умовне літературознавче поняття, яким
позначається коло ліричних творів певного
автора, форма втілення його осяянь, думок,
переживань.
• Ліричний герой не ототожнюється з поетом,
з його душевним станом, як було сказано
вище, він живе своїм життям у новій
художній дійсності.

34. Образи-символи

35. Лиман - затока з морською водою в гирлі річки або озеро поблизу моря, іноді
багате на грязі з лікувальними властивостями.
Сургучевий від «сургуч» - забарвлена тверда смола, віск, що легко
плавиться й застигає; уживається для опечатування пакетів, посилок,
приміщень.
Шибка – віконне скло.
Марево - зорове явище в атмосфері, за якого на горизонті з'являються
уявні зображення наземних предметів або ділянок неба; міраж.
Мавки - міфічні істоти, злі духи, різновид русалок. Вони часто постають у
вигляді молодих красивих дівчат, що танцями і співом заманюють хлопців
у ліс, де залоскочують їх до смерті.
Лоскотати - м'якими дотиками до шкіри викликати легке нервове збудження;
впливати, діяти на кого-небудь; бентежити, хвилювати когось.

40. Андрій
Пашкевич
Микола
Литвин
Олексій
Чекаль
Ігор
Морозов

42. Я поглибив поняття…
Я вмію …
Я можу в поезії визначити…
Мені сподобалося…
Найбільше я запам’ятав…
Я переконаний, що…

44. Хочу завершити наш урок віршем Василя Бута, директора середньої
школи на Полтавщині, у якій навчався В.Симоненко.
Свій шлях у всіх колись кінчається,
І майже кожному до ніг кладуть вінки.
Одні жили, помруть і забуваються,
А інші пам'ять залишають на віки.
На їх могилах виростають бур’яни і квіти,
Бо тіло тлінне, та душа жива,
І для народу вічно будуть жити —
їх пам'ять, совість і палкі слова.
Ти знав тоді, якщо тебе не буде,
То в кожнім слові кожного вірша —
Живий поет, поки живі є люди,
Бо в кожного із нас живе твоя душа.
І хоч землею стисло тобі груди,
Та голос твій лунає звідтіля:
«Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Поки живий він буде — житиму і я».

47. 1. Великий тлумачний словник сучасної української мови ( Уклад, і голов, ред.
В.Т.Бусел. — К.: Ірпінь: ВТФ „Перун", 2004.— 1440 с.
2. Відлуння десятиліть. Українська література другої половини XX ст.: Навчальний
посібник (Упорядник М.О.Сорока. — К.: Грамота, 2001. — 463 с.
3. Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник. — 2-е вид.
(А.П.Пономарьов, Л.Ф.Артюх та ін. — К.:Либідь, 1994.— 256 с.
4. Авраменко О.М. Українська література. Підручник для 7 класу.- К.: Грамота,
2007.– 296с.
5. Життя, мов спалах блискавки. (Спогади рідних, друзів і колег пр. Василя
Симоненка. – Студія «Черкаспресфото». Черкаси: «Інлес». – 1999. – 140 с.
6. Симоненко В.А. Твори: У 2т. ( Упряд. Г.П.Білоус, О.К.Лищенко.– Черкаси: Брама-
Україна, 2004.
7. Українська література: Кн. для вчителя: 7 кл. (Наук. ред., упорядкув.
Р.В.Мовчан.– К.: Генеза, 2007. – 288 с.
8. Холодний яр. Часопис Черкаської обласної організації Національної Спілки
письменників України. – Черкаси: «Відлуння-Плюс», 2004. – №4. – 320 с.
Список використаних джерел: