Права людини та їх реалізація в Україні

1. Нікітчук Олеся Михайлівна
учениця 11 класу
Крупецького навчально-
виховного комплексу
«дошкільного навчального
закладу – середньої
загальноосвітньої школи
І-ІІІ ступенів»

2. Права
людини та їх
реалізація

3. Права людини – це природні можливості індивіда, що забезпечують його життя, людську
гідність і свободу діяльності і всіх сферах суспільного життя.
Права людини мають
природну сутність і є
невід`ємними від індивіда,
вони позатериторіальні і
позанаціональні, існують
незалежно від закріплення в
законодавчих актах держави,
є об`єктом міжнародно –
правового регулювання та
захисту.

4. Історичне трактування людських прав у сучасній
світовій політичній думці переважає. Поняття
прав людини вживається в двох значеннях. В
широкому значенні права людини охоплюють
весь спектр, найширший копмлекс прав і свобод
особи, їх різні види. У вузькому значенні
розуміються ті права, що не надаються, а лише
охороняються надаються державою.

5. Права людини характеризуються трьома визначними пунктами:
1) Будь – яка влада має обмеження своєї діяльності.
2)У кожної людини є своя суверенна сфера, в яку жодна влада не
може втручатися.
3)Кожна людина може виступити проти держави або іншого
індивіда з метою захисту своїх прав.

6. Враховуючи важливе значення правової освіти в подальшій розбудові України як правової держави, вихованні у
громадян поваги до закону та прав людини, з нагоди річниці проголошення Загальної декларації прав людини
Указом Президента України від 8 грудня 2008 року було започатковано проведення Всеукраїнського тижня
права. 10 грудня кожного року відзначається День прав людини – присвячений проголошенню Генеральною
Асамблеєю ООН у 1948 році Загальної декларації прав людини.
Важливим засобом захисту прав та свобод людини є гарантії. Вони є системою норм, принципів та вимог, які
забезпечують процес дотримання прав та законних інтересів людини. Призначенням гарантій є забезпечення
найсприятливіших умов для реалізації конституційно закріпленого статусу людини. Таким чином, гарантії є
засобом, що забезпечує перехід від передбачених конституцією можливостей до реальної дійсності.
Ефективність гарантій залежить від рівня розвитку загальноправових принципів, стану економіки, рівня
розвитку демократичних інститутів, реальності політичної системи суспільства, наявності системи
досконалих законів у державі, ефективності механізмів реалізації законоположень, ступеня правової
свідомості, правової культури населення, узгодженості інтересів населення та суспільства в цілому і
наявності високоефективного органу конституційного контролю.
Гарантії являють собою систему узгоджених факторів, що забезпечують фактичну реалізацію та всебічну
охорону прав і свобод людини.
Здійснення прав і свобод людини, забезпечують їх охорону й захист. Згадка про такі гарантії зобов'язує державу не
тільки проголошувати, декларувати у Конституції та інших законах права і свободи, а й дбати, піклуватися
про їх здійсненність.

7. РЕАЛІЗАЦІЯ І ЗАХИСТ
ПРАВ ЛЮДИНИ В
УКРАЇНІ

8. Пріоритетом для будь – якої держави має бути дотримання прав і
свобод людини. У 1991 році Україна стала незалежною державою,
зробила перший крок на шляху до ствердження демократичності,
верховенства.
Так, в Конституції України є окремий розділ присвячений правам і
свободам людини і громадянина.
Стаття 21 Конституції України визначає, що всі люди є вільні і рівні у
своїй гідності та правах. Права людини є невідчужуваними та
непорушними. Відповідно до статті 22 Основного Закону держави
права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією,
не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і е
можуть бути скасовані. Частина 3 статті 22 Конституції України
підкреслює, що за прийняття нових законів або при внесенні змін до
чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих
прав.

9. За Конституцією України до громадянських прав і свобод відносяться: право на життя (ст. 27); право на повагу гідності
(ст. 28); право на свободу та особисту недоторканність (ст. 29); недоторканність житла (ст. ЗО); таємниця листування,
телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31); невтручання в особисте і сімейне життя (ст. 32);
свобода пересування, вільний вибір місця проживання для тих, хто на законних підставах перебуває на території
України, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законодавством
України.
Політичні права і свободи притаманні, як правило, лише громадянам України або переважно їм. Це їх суб'єктивні права і
свободи у політичній сфері або переважно у цій сфері. Вони опосередковують взаємовідносини особи і держави як
політичної організації, суспільства, особи і органів державної влади та місцевого самоврядування, особи і народу,
суспільства в цілому як носія і джерела влади, особи і політичних партій та інших інститутів держави і суспільства.
До цих прав і свобод належать: право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих
референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст.
38); право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної
влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути
звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст. 40); право на свободу об'єднання у політичні
партії і громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних,
соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної
безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей (ст. 36); право
збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно
сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування (ст. 39) тощо.

10. Соціально-економічні права і свободи — суб'єктивні права і свободи у сфері економічних (майнових) відносин. До
цих прав за Конституцією України належать насамперед право приватної власності (ст. 41); право на
підприємницьку діяльність (ст. 42); право громадян на користування об'єктами права публічної (суспільної)
власності: загальнонародної, загальнодержавної та комунальної (статті 13, 41); право на працю (ст. 43); право на
страйк (ст. 44); право на відпочинок (ст. 45); право на соціальний захист (ст. 46); право на житло (ст. 47); право на
медичну допомогу і медичне страхування (ст. 49); право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на
відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ст. 50) тощо.
Культурні (духовні) права і свободи найменш систематизовані, проте вони надзвичайно багатогранні за своєю
суттю, змістом і формами. За своїм змістом культурні (духовні) права і свободи людини та громадянина — це
суб'єктивні права особи в культурній (духовній, ідеологічній) сфері. Вони становлять межі можливого, дозволеного
для особи, її поведінки чи діяльності у цій сфері. За Конституцією України до культурних (духовних) прав і свобод
належать: право на освіту (ст. 53); право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ст. 54);
право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 54).
Система прав і свобод людини і громадянина, що гарантуються Конституцією України, розроблена з урахуванням
відповідних міжнародних правових актів: Загальної декларації прав людини (1948), Міжнародного пакту про
громадянські та політичні права (1966), Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права (1966),
Європейської конвенції про права людини і основні свободи (1950), Паризької хартії для нової Європи (1990) та ін.
Аналіз статей розділу II Конституції України дозволяє дійти до висновку, що Основний Закон України закріпив
основні міжнародно-правові стандарти в галузі прав людини.
Міжнародні стандарти в галузі прав людини — універсальний перелік фундаментальних прав людини, без
реалізації яких є неможливим нормальне існування і розвиток людини у сучасному суспільстві.

11. Залежно від характеру свободи, відображеної в правах або юридичних свободах, розрізняють
негативні і позитивні права і свободи людини і громадянина, що відображає позитивні та
негативні аспекти свободи.
Позитивні права людини фіксують обов'язки держави, осіб і організацій надати громадянину ті
або інші блага, здійснювати певні дії (право на соціальне забезпечення, освіту, охорону
здоров'я, гідний життєвий рівень тощо). Здійснення позитивних прав неможливо без наявності
У держави достатніх ресурсів. їх конкретне наповнення прямо залежить від багатства країни і
демократичності її політичної системи.
Негативні права визначають обов'язки держави та інших, людей стримуватися від тих або інших
дій у ставленні до особи. Держава в таких умовах охороняє індивіда, особу від небажаних
втручань і обмежень, що порушують їх свободу. Такі права є основні, абсолютні. їх здійснення,
реалізація не залежить від ресурсів, засобів держави, рівня соціально-економічного розвитку
суспільства, держави. Основу індивідуальної свободи людини і складають негативні права.
Юридичне закріплення такої груп прав і свобод людини є Білль про права Конституції США,
зміст якого спрямований на охорону особи від різноманітних несправедливих і небажаних
посягань з боку держави, владних структур.

12. Права і свободи людини і громадянина
залежно від спрямованості потреб
особи щодо сфери суспільних відносин
поділяються на природні, особисті,
політичні, економічні, гуманітарні,
соціальні.
До природних прав і свобод людини
належать право на життя, на свободу
та особисту недоторканність, на
безпечне для життя і здоров'я
довкілля, на охорону здоров'я та
медичну допомогу, на достатній
життєвий рівень — свій і сім'ї.

13. До категорії особистих прав і свобод включають право на вільний
розвиток своєї особистості, на повагу гідності, на свободу думки і
слова, світогляду і віросповідання, свободу пересування і вибору місця
проживання.

14. Політичними правами і свободами людини і громадянина слід
вважати право на громадянство, на свободу об'єднань у
політичні партії, право збиратися мирно без зброї і
проводити мітинги, походи і демонстрації, брати участь в
управлінні державними справами, у референдумах, вільно
обирати і бути обраними до органів державної влади і
місцевого самоврядування, рівного доступу до державної
служби.

15. Розглядають як економічні права право
володіти, користуватися і
розпоряджатися своєю власністю, право
на працю, на підприємницьку діяльність,
на заробітну плату, на страйк.

16. Гуманітарні права і свободи
людини — це право її на
освіту, на користування
досягненнями культури і
мистецтва, свобода
творчості, авторські права.

17. До соціальних Конституція України відносить
право на соціальний захист, що включає право
на соціальне забезпечення, пенсії та інші види
соціальних виплат і допомоги, право на
житло, ін.

18. За сферою реалізації прав у суспільному житті
а) особисті (громадянські) права — це природні, основоположні, невід'ємні права і свободи людини. В свою чергу вони поділяються на
такі дві групи: — фізичні права: право на життя, особисту недоторканість, свободу пересувань, вибір місця проживання тощо; — духовні права:
право на ім'я, честь і гідність та т.п.;
б) політичні — можливості (свободи) громадянина активно брати участь в управлінні державою та у громадському житті, впливати на
діяльність різних державних органів, а також громадських організаціях політичної спрямованості. Це — право обирати і бути обраним до
представницьких органів державної влади і місцевого самоврядування, право створювати громадські організації і брати участь у їх діяльності,
на проведення зборів, мітингів та т.п.;
в) соціальні — можливості (свободи) людини і громадянина володіти, користуватися та розпоряджатися соціальними благами та послугами,
наданими суспільством та державою, а також набувати і захищати їх в порядку, межах, формах і у спосіб, що передбачені Конституцією та
законами України. Наприклад: право на вільну працю (вибір виду діяльності, безпечні умови праці, гарантовані мінімальні розміри їх оплати та
т.п.), право на соціальне забезпечення, страхування, відпочинок, гідний рівень життя та т.п.;
г) екологічні — можливості і свободи користуватися природним середовищем як місцем проживання. Це право на сприятливе довкілля;
відшкодування шкоди, завданої здоров'ю і майну екологічними правопорушеннями; на природокористування тощо Громадянин має право на
одержання у встановленому порядку повної і достовірної інформації про стан довкілля і його вплив на здоров'я населення. Така інформація
ніким не може бути засекречена.;
ґ) економічні — можливості (свободи) людини і громадянина володіти, користуватися та розпоряджатися економічними благами, а також
набувати та захищати їх у порядку, межах, формах у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Це право на приватну власність,
підприємницьку діяльність, вільне розпорядження робочою силою тощо;
д) культурні — це можливості збереження і розвитку національної самобутності людини, доступу до духовних досягнень людства, їх
засвоєння, використання та участі у подальшому їх розвитку. До них належать права на освіту; навчання рідною мовою; на використання
вітчизняних і світових досягнень культури і мистецтва; на вільну наукову, технічну і художню творчість та т.п.;
е) інформаційні — це можливості користуватися розмаїтістю правових послуг, заснованих на інтелектуальних інформаційних технологіях і
технологіях зв'язку. Це права на доступ до інформації, на розповсюдження інформації будь-яким законним способом, на захист від шкідливої
інформації та т.п.

19. Реалізація прав учнів
Крупецького НВК

20. Доступність і безоплатність повної загальноосвітньої
середньої освіти в державному комунальному
загальноосвітньому навчальному закладі

21. Вибір повного загальноосвітнього навчального
закладу, форми навчання, предметів варіативної
частини навчального плану, факультативів,
спецкурсів, позакласних занять.

22. Переатестацію з
навчальних предметів.

23. Безпечні та нешкідливі умови
навчання праці.

24. Користування навчально –
виробничою, науковою,
матеріально – технічною,
культурно – спортивною та
лікувально – оздоровчою базою
загальноосвітнього навчального
закладу

25. Участь у різних видах навчальної,
науково – практичної діяльності,
конференціях, олімпіадах,
виставках, конкурсах тощо.

26. Участь у діяльності органів
громадського самоврядування
загальноосвітнього навчального
закладу.

27. Вільне висловлення поглядів,
переконань.

28. Захист від будь-яких форм
експлуатації, психічного і фізичного
насилля, від дій педагогічних та інших
працівників, які порушують їхні права,
принижують честь і гідність.

29. У нашому навчальному закладі усі права дітей реалізовані