2. Синдром професійного
вигорання
найнебезпечніша професійна хвороба тих, хто
працює з людьми: вчителів, соціальних
працівників, психологів, менеджерів, лікарів,
журналістів, бізнесменів і політиків, — всіх, чия
діяльність неможлива без спілкування.
Невипадково перший дослідник цього явища
Кристина Маслач назвала свою книгу:
«Емоційне згорання — плата за співчуття».
4. Психофізичні симптоми
Відчуття постійної втоми не лише вечорами, але і вранці, відразу
після сну (симптом хронічної втоми);
відчуття емоційного і фізичного виснаження;
зниження рівня сприйняття і реакції у зв'язку із змінами зовнішнього
середовища (відсутність реакції цікавості на чинник новизни або
реакції страху на небезпечну ситуацію);
загальна астенізация (слабкість, зниження активності і енергії,
погіршення біохімії крові і гормональних показників);
часті безпричинні головні болі;
постійні розлади шлунково-кишкового тракту;
різка втрата або різке збільшення ваги;
повне або часткове безсоння;
постійний загальмований, сонливий стан і бажання спати протягом
всього дня;
задишка або порушення дихання при фізичному і емоційному
навантаженні;
помітне зниження зовнішньої і внутрішньої сенсорної чутливості:
погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх, тілесних
відчуттів.
5. соціально-психологічні симптоми
Байдужість, нудьга, пасивність і депресія (знижений емоційний
тонус, відчуття пригніченості);
підвищена дратівливість на незначні, дрібні події;
часті нервові зриви (спалахи невмотивованого гніву або
відмови від спілкування);
постійне переживання негативних емоцій, для яких в
зовнішній ситуації причин немає (почуття провини, образи,
сорому, підозрілість, скутість);
відчуття неусвідомленого занепокоєння і підвищеної
тривожності (відчуття, що щось не так, як треба»);
відчуття гіпервідповідальності і постійне почуття страху, що «не
вийде» або я не впораюся»;
загальна негативна установка на життєві і професійні
перспективи (за типом «як ні старайся, все одно нічого не
вийде»)
6. Соціально-психологічні
симптомиБайдужість, нудьга, пасивність і
депресія (знижений емоційний тонус,
відчуття пригніченості);
підвищена дратівливість на незначні,
дрібні події;
часті нервові зриви (спалахи
невмотивованого гніву або відмови від
спілкування);
постійне переживання негативних
емоцій, для яких в зовнішній ситуації
причин немає (почуття провини, образи,
сорому, підозрілість, скутість);
відчуття неусвідомленого занепокоєння
і підвищеної тривожності (відчуття, що
щось не так, як треба»);
відчуття гіпервідповідальності і постійне
почуття страху, що «не вийде» або я не
впораюся»;
загальна негативна установка на
життєві і професійні перспективи (за
типом «як ні старайся, все одно нічого
не вийде»)
7. Поведінкові симптоми
Відчуття, що робота стає все важчою, а виконувати її — все складніше і
складніше;
співробітник помітно міняє свій робочий режим(збільшує або скорочує
час роботи);
постійно, без необхідності, бере роботу додому, але удома її не робить;
керівникові важко в ухваленні рішень;
відчуття даремності, невіра в краще,
зниження ентузіазму по відношенню до роботи, байдужість до
результатів;
невиконання важливих, пріоритетних завдань , посилена увага до
дрібниць;
не усвідомлюване виконання автоматичних і елементарних дій;
дистанціювання від співробітників ,
підвищення неадекватної критичності;
зловживання алкоголем, різке зростання випалених за день сигарет,
вживання наркотичних засобів.
8. Діагностика рівня емоційного
вигорання
1. Чи знижується ефективність Вашої роботи?
2. Чи втратили Ви частину ініціативи на роботі?
3. Чи втратили Ви інтерес до роботи?
4. Чи посилився Ваш стрес на роботі?
5. Ви відчуваєте стомлення або зниження темпу роботи?
6. У вас часто болить голова?
7. У вас часто болить живіт?
8. Ви втратили у вазі, ваша вага перевищує норму?
9. У вас проблеми зі сном?
10. Ваше дихання стало переривистим?
11. У Вас часто міняється настрій?
12. Чи легко вас розлютити?
13. Ви стали підозрілішими, ніж зазвичай?
14. Ви відчуваєте себе безпораднішим, ніж завжди?
15. Ви вживаєте надто багато ліків, що впливають на настрій (транквілізатори, алкоголь,
і так далі)?
16. Ви стали менш гнучкими?
17. Ви стали критичніше відноситися до власної компетентності і до компетентності
інших?
18. Ви працюєте більше, а відчуваєте, що зробили менше?
19. Ви частково втратили відчуття гумору?
Менше 10 балів – У Вас не наголошується синдром емоційного вигорання.
10-15 балів – синдром вигорання, що формується,
15 і більш – наявність синдрому
10. Особистий
чинник
- відчуття власної значущості на
робочому місці,
- можливість професійного
просування,
- автономія;
- високий рівень довіри з боку
керівництва.
11. Рольовий чинник
на розвиток вигорання істотно впливають
конфлікт ролей і рольова невизначеність;
професійні ситуації, в яких спільні дії
співробітників в значній мірі не погоджені: відсутня
інтеграція зусиль, але при цьому присутня конкуренція
12. Організаційний
чинник
- На розвиток синдрому впливає
багатогодинна робота, але не будь-
яка, а невизначена (нечіткість
функціональних обов'язків) або
відсутність належної оцінки.
13. Умови, що допомагають фахівцеві
уникнути професійного вигорання
По-перше:
хороше здоров'я і свідома, цілеспрямована турбота про свій фізичний
стан (постійні заняття спортом, здоровий спосіб життя);
адекватна самооцінка і впевненість в собі, своїх здібностях і
можливостях.
По-друге:
досвід успішного подолання професійного стресу;
здатність конструктивно мінятися в напружених умовах;
висока мобільність;
відвертість;
товариськість;
самостійність;
прагнення спиратися на власні сили.
По-третє:
здатність формувати і підтримувати в собі позитивні,
оптимістичні установки і цінності – як по відношенню
самих до себе, так і до інших людей.
14. Як уникнути зустрічі з синдромом
професійного згорання
Будьте уважні до себе: це допоможе вам своєчасно
відмітити перші симптоми втоми.
Любіть себе або принаймні прагніть собі подобатися.
Підбирайте справу по собі: згідно своїм схильностям і
можливостям. Це дозволить вам знайти себе, повірити в
свої сипи.
Перестаньте шукати в роботі щастя або порятунок. Вона
не притулок, а діяльність, яка хороша сама по собі.
Перестаньте жити за інших їх життям. Не замість людей,
а разом з ними.
Знаходьте час для себе, ви маєте право не лише на
робоче, але і на приватне життя.
Вчіться тверезо оцінювати події кожного дня.
Якщо вам дуже хочеться комусь допомогти або зробити
за нього його роботу, поставте собі питання: чи так вже
йому це потрібно? А може, він впорається сам?
