Західноєвропейське сереньовіччя

1. ЗахідноєвропейськеЗахідноєвропейське
середньовіччясередньовіччя

2. План:
1.Історичні умови формування та розвитку
культури. Християнство та його роль у
культурних процесах.
2. Розвиток освіти та науки.
3. Середньовічне лицарство.
4. Мистецтво середніх віків. Романське і
готичне мистецтво.
5. Література. Героїчний епос середніх
віків. Лицарська література. Міська
література та театр.
6. Середньовічна музика.

3. Початок Середньовіччя був пов’язаний з великим
переселенням народів наприкінці IV ст.
Періодизація:
раннє
Середньовіччя
- V-ХІ ст.
високе
Середньовіччя
— XI - XIII ст.
пізнє
Середньовіччя
- ХІV-ХVІ ст.
На територію Західної Римської
імперії вторгалися вандали, готи,
гуни та інші народності. Після
розпаду в 476 р. Західної
Римської імперії на її території
утворилося багато недовговічних
держав, які складалися з племен,
що змішалися з корінним
населенням (кельтами і так
званими римлянами).

4. Франки розмістилися в Галії і Західній Німеччині,
остготи — на півночі Італії, вестготи — на півночі
Іспанії, англосакси - у Британії.

5. Фактори розвитку раннього
Середньовіччя
• традиції греко-римської культури, яка
зберігалася, головним чином, у містах, заснованих
римлянами;
• дух варварства, носіями якого були жителі колишніх
провінцій Рим-ської імперії і прикордонних районів,
більшість з них належали до німецької групи народів;
• християнство, що особливо вплинуло на розвиток
культури Європи, несучи в собі сліди впливу східних
культів і східної культури.
• ірраціоналізм і містика, низький рівень
освіченості населення, символізм

6. високе Середньовіччя
XI - XIII ст.

7. Роль християнства у культурних процесах.
Новий Завіт
В XI—XIII ст.
Найважливішим
чинником
формування та
розвитку
культури
Середньовіччя
була
християнська
релігія та її
головний
інститут
церква

8. Новий Завіт
• 4 Євангелія («добра
звістка»), написаних
апостолами Матвієм,
Марком, Лукою та
Іоанном;
• книги Діянь апостолів
(Лука);
• Послань апостолів: до
християн усього світу, до
окремих церков та осіб;
• Апокаліпсис або
Одкровення апостола
Іоанна
• Апокріфи - книги, які не
увійшли до складу Нового
Завіту

9. Становище церкви
• Середньовічна культура
мала яскраво виражений
церковно-релігійний
характер. Це позначалося в
усіх галузях культури - в
науці, літературі, школі,
мистецтві.
• Укріпленню авторитету
церкви сприяли: Нікейський
(325) та
Константинопольський
(381) Вселенські собори, на
яких було прийнято наріжні
засади християнства,

10. Отці церкви, які жили й
творили в II—VIII ст.
• Іларій Піктавійський,
• Амвросій Медіоланський
• Ієронім - автор
латинського перекладу
Біблії - Вульгати.
• Августин (пом. 430), що
учив про порятунок через
благодать в лоні церкви
• Сандро Ботічеллі
Святий Августин в молитві

11. 1054 р.1054 р.
Розкол ХристиянстваРозкол Християнства
 Найбільший землевласник
у кожній з європейських
країн (1/3 земель),
 Велика політична сила
(повна самостійність у
вирішенні релігійних і
світських питань),
 Ідеологічний вплив
(освячення феодалізму,
теократія)
Західна (католицька)
церква

12. Єретики

13. боротьба
з непокірними
• Інтердикт - це тимчасова
заборона проведення
церковної служби та обрядів
на певній території.
• Відлучення - це виключення
людини з релігійної общини,
(не було змоги отримати
відпущення гріхів, охрестити
дитину, взяти шлюб, бути
похованим за християнським
обрядом).

14. Хрестові походи
• В області, де було багато
єретиків, церква організовувала
воєнні походи, обіцяючи
учасникам прощення гріхів.
• На поч. XIII ст. – покарання
єретиків-альбігойців в багатих
областях Південної Франції, які
вважали, що земний світ і церква
– породження сатани.
За 20 років війни багато міст було
пограбовано і знищено, а їх
населення перебито. Загалом
загинуло більше мільйона людей.
Коли папського посла запитали,
як відрізнити єретиків від «добрих
католиків», він відповів:
«Убивайте всіх. Бог на небі своїх
упізнає!»
• Альбігойська фортеця
• Вигнання альбігойців

15. Інквізиція
(від лат. розслідування)
називався спеціальний
церковний суд, організований
для викорінювання єретиків.
Суд інквізиції був таємним,
обґрунтованим свідченнями
донощиків (зазвичай
анонімних), супроводжувався
жорстокими тортурами і
закінчувався найчастіше
смертю обвинувачених шляхом
спалювання і конфіскацією
їхнього майна. Спалювання
єретиків набуло масового
характеру. Сама страта їх
перетворювалася на своєрідне
релігійне публічне
«святкування»

16. Монахи-проповідники
при папі Інокентії III (1198—
1216) – заснування нового
чернечого ордену домініканців
або «братів-проповідників»
іспанським дворянином
Гусманом Домініком спеціально
для боротьби з єретиками.
Інший чернечий орден
францисканців був заснований
у 1209-1210 рр. італійцем
Франциском Асизьким. Метою
цього «жебракуючого ордена»
було відвернення від єресі
міської бідноти. Францисканці
повинні були одягатися в грубий
одяг, оперізуватися мотузком
тощо

17. Розвиток освіти та науки
Середньовіччя знало
три види шкіл:
-Нижчі школи при церквах та
монастирях, підготувати
елементарно грамотних
духовних осіб – кліриків
(латина, молитви і
богослужіння).
-У середніх школах, які
існували переважно при
єпископських кафедрах (7
вільних мистецтв: граматика,
риторика, діалектика,
арифметика, геометрія,
астрономія і музика)
Вища школа – «загальні
науки» - університети

18. Університети
Найдавніші уні­верситети
в Європі ХІІ ст.:
•Па­ризький (Сорбона),
•Болонська юридична вища
школа (Італія),
•Салернська медична
(Італія),
•Оксфорд і Кем­бридж в
Англії,
•Саламанкський в Іспанії
і Неаполітанський в
Італії
•У XIV ст. були засно­
вані університети в
містах Прага, Кра­ків
1500 р. - 65.
Університети були
незалеж-ними від місцевої
влади, мали свій суд,
право обирати посадових
осіб. Факуль-тети
очолювали декани, а
університет - ректор.
Середньовічна
університетська наука –
схоластика.

19. Схоластика
Професори:
П’єр Абеляр - заснування
Паризького університету
Альберт Великий, шанувальник
Арістотеля, автор багатьох творів
богословського та природничо-
наукового характеру;
Тома Аквінський, відомий своєю
«Сумою богослов’я»,
енциклопедією середньовічного
світогляду,
Роджер Бекон, одним із перших
став наполягати на необхідності
поглибленого вивчення природи.

20. алхімія, астрологія, магія
• Мета алхімії - пошук
«філософського каменя», за
допомогою якого людині
можна було б впливати на
природу для задоволення
своїх потреб, зокрема
перетворювати неблагородні
метали на благородні,
сприяючи їх «дозріванню» в
штучних умовах.

21. Середньовічне
лицарство
• особливий проміжний
суспільний статус: клятва
васальної вірності і
незалежність, не є персоною
духовного звання, але і не
мирянин, образ рицаря-
захисника: слабких і
безпорадних від реального
зовнішнього ворога, а потім -
вже як захисника
християнського світу в цілому.

22. Середньовічне
лицарство
• куртуазність,
• лицарські турніри,
• лицарська література
(трубадури – поети-рицарі:
любовна лірика, кансона, плач,
баллада, рицарський роман)

23. Мистецтво середніх віків.
Романське і готичне
мистецтво• Дороманське мистецтво
(У-Х ст.)
• Романське мистецтво
(ХІ-ХІІ ст.)
• Готичне мистецтво
(ХІІІ-ХУ ст.)

24. Дороманське мистецтво
Після Міланського едикту про
віротерпимість 313 р., християнство
стало офіційною релігією, і культові
споруди, що раніше
розташовувалися в катакомбах,
стають наземними. З’являються
перші Християнські храми –
базиліки.
• У їх внутрішній прикрасі
використовувалися мозаїка і
фреска, в яких виявилися
основні риси
середньовічного
живопису:
• відрив від реальності;
• символіка;
• умовність зображення;
• містична наповненість
образів за допомогою таких
формальних елементів, як
збільшення очей,
безтілесність зображень,
молитовні пози, жести.

25. Романське мистецтво
Архітектура
• У XI та XII ст. католицька церква
досягла вершини могутності. Її
вплив на духовне життя того часу
був безмежний.
• Перевага духовного над тілесним
• створення кам’яного,
монастирського храму. Головним
його типом є тип базиліки.

26. Базиліка
- центричні храми, виконані в
камені, дереві або змішаною
технікою. Внутрішній декор
складають мозаїка і фреска.

27. • Суворість і потужність
• масивні форми з каменю,
дуже вузькі віконні та
дверні отвори,
• прості вертикальні або
горизонтальні форми
• напівциркульні арки
• Рельєфи, орнаменти
• Площа семи чудес в Пізі (Італія)

28. Готичне мистецтво
З другої половини XII ст. у
Західній Європі, і перш за все в
Північній Франції, з’являється
архітектура нового стилю, що
значно відрізняється від
романської й отримала назву
«готика».
Формується новий бюргерський
світогляд, звернений до людини-
творця, творця матеріальних
благ, однією із специфічних рис
якого є гордість за своє рідне
місто і прагнення
прославити його. Символом
міста стає собор, що втрачає свої
оборонні функції.

29. • Загострені арки
• Вузькі і високі башти
• Багато оздоблений
фасад
• Вітражні стрільчасті
вікна

30. Собор Паризької Богоматері

31. Шартрський собор

32. Кельнський собор
(Німеччина)

33. Міланський собор
(Італія)

34. Середньовічна література
• Геро­їчний епос ­ великі
віршовані поеми про
героїв­воїнів.
• Виконавців таких сказань у
Франції називали
жонглерами, а в Гер­манії ­
шпільманами. Зазвичай це
акробати­фокусники, які
розважали народ на шляхах і
площах.
Фр.«Пісня про Роланда»,
іс­п. «Пісня про мого Сіда»
нім. «Пісня про нібелунгів».

35. Пісня про Нібелунгів
• Отримала назву за іме­
нем міфічного народу ­
карликів, влас­ників і
хранителів скарбу.
• Перша частина поеми
оповідає про подвиги і
смерть богатиря
Зігфрида, друга ­ про
помсту його дру­жини
Крімхильди.

36. лицарська поезія
Залишаючись воїном, лицар у
той же час повинен був
володіти прекрасними
манерами, бути залученим до
культури, поклонятися
Прекрасній дамі, бути взірцем
придворного етикету.
лицарі­поети оспівували її красу
і бла­городство, а знатні пані
вельми при­хильно ставилися
до куртуазної поезії, яка
піднімала їх на високий
п’єдестал.
­­­­кансона, балада, пасторела,
плач і сирвента.

37. Лицарський роман
• У XII ст. виник новий
літературний жанр ­
лицарський роман.
• Кретьєн де Труа «Івейн, або
Лицар з левом».
• Жозеф Бедьє «Тристан та
Ізольда»,

38. Середньовічний театр
• З XII ст. виникають нові
теат­ральні жанри ­
містерії, фарси, міраклі,
мораліте.
• Зміст містерії складали
сюжети Біблії і Єван­гелія.
Сцени релігійного характеру
чер­гувалися з вставними
комедійно­побу­товими
епізодами
• Фарси (від французького
farce ­ начинка, фарш) ­ вид
народного театру,
розважальні сценки, що
розігру­ються акторами­
масками