1. Формування духовно-моральної
компетентності учнів, педпрацівників
Тиханська Тетяна Іванівна,
директор закладу,
учитель-методист,
Відмінник освіти України

2. Вступ
Найголовніша, а може, єдина
основа всього буття людства
є моральність.
Ф.Достоєвський
 Хто я більше: директор чи учитель? В основу цих видів діяльності
покладені завдання удосконалення моєї власної професійної
майстерності як педагога, організація постійного педагогічного
пошуку в педагогічному колективі і методичного навчання
педагогічних кадрів щодо удосконалення їх професійної
кваліфікації.
 Формування духовно багатої і всебічно розвиненої особистості є
важливою моєю метою і в той же час необхідною умовою
розбудови Української держави.

3.  формування соціально-культурного та оздоровчого
простору учнів засобами навчальних дисциплін,
позаурочної предметної та оздоровчої роботи;
 психолого-педагогічна діагностика і проектування
рівнів фізичного, психологічного, інтелектуального та
креативного розвитку учнів;
 вироблення в освітньому процесі цілісної єдності
педагогічного та учнівського колективів;
 усвідомлення місця закладу як Школи культури
здоров’я – підготовка висококультурної,
інтелектуально розвиненої здорової людини;
 забезпечення середовища, яке формує, підтримує
здоров’я дітей, гімназійного персоналу, місцевої
громади.

4.  Такого простору, де є духовна співпраця
вихователя і вихованця, де дитину зрозуміють,
допоможуть, підтримають; де лунає атмосфера
добра, радості, творчості, де формується і
розвивається духовно багата, морально зріла
особистість, здатна жити і творити за законами
Честі, Краси, Гармонії, Людяності, Любові,
Милосердя.
 Я дарую дітям любов і добро – і цим роблю їх
щасливими, радісними – і як наслідок – вони
починають творити.

5.  забезпечення здорового способу життя для
всього шкільного контингенту шляхом
створення середовища, яке сприяє зміцненню
здоров’я;
 гуманізація навчально-виховного процесу;
 єдність загальнолюдського і національного;
 розвивальне навчання;
 співробітництво, співтворчість учителя й учня;
 диференціація та індивідуалізація навчання;
 оптимізація навчально-виховного процесу.

6. Пошук і знаходження себе – це душевна мета,
а рух до Високого – мета духовна.
 Я пробую виховувати розум через любов.
 Любов робить розум стратегічно
мудрим, тактовним, гнучким, благородним. Через любов
людина приходить до вищої мудрості.
 Любов учить розум благородству – допомоги, якої не
афішують, а роблять так, щоб про неї не дізналися і не
помітили.
 Часто запитують: «А що значить - правильно жити?».
Виявляється все дуже просто: жити за трьома правилами:
по совісті, по любові і по розуму. Просто... та цьому треба
вчитися все життя.

7. Люди страждають не від того, що відбувається, а від свого
відношення до того, що відбувається.
Монтень
 Перефразувати цей вираз можна так: наша перемога в ситуації
залежить не від обставин, з яких ця ситуація складається, а від
нашого відношення до них.
 Характер мислення – причина фізичного й морального здоров’я
чи нездоров’я, внутрішнього комфорту.
 Коли людина переживає позитивні взаємозв’язки в собі самому,
пізнає себе та навколишній світ, відчуває себе творцем, який
створює щось змістовне, відчуває внутрішню опору, тоді у неї є
шанс стати здоровою тілесно, душевно, духовно та соціально і не
зламатися під тягарем життєвих іспитів.
 Як допомогти вчителю, учню йти шляхом духовності? Як змінити
ставлення до себе, колег, учнів, батьків? Щоб покращити життя,
потрібно гармонізувати себе самого.

8. Хорошими манерами володіє
той, хто найменшу кількість
людей ставить у незручне
становище.
Д.Свіфт
Людина серед людей, якщо вона справді
Людина, намагається не завдавати ніяких неприємностей
іншим людям, у жодному разі не стане демонструвати
своїх переваг (навіть тоді, коли вони є), намагатиметься не
показувати, що вона засмучена, щоб не пригнічувати
інших. Можна сказати, високий дух мають ті люди, які
якомога менше привертають увагу до своєї
екстраординарності, до своєї справжньої значущості.

9. Почуття передує знанню;
хто не відчув істини,
той не зрозумів і не збагнув її.
В.Г.Бєлінський
А ще треба пам’ятати про усмішку. Її ціна дуже висока. Дейл
Карнегі про неї казав так: «Вона нічого не варта, але багато дає;
вона збагачує тих, хто її одержує, не збіднюючи при цьому
тих, хто її дарує; вона триває мить, а в пам’яті залишається інколи
назавжди; ніхто не багатий настільки, щоб обійтися без неї, і
немає такого бідняка, який не став би від неї багатшим; вона
створює щастя в домі, породжує атмосферу доброзичливості в
ділових стосунках і служить паролем для друзів; вона -
відпочинок для втомлених, денне сяйво для тих, хто упав
духом, сонячний зайчик для засмучених. А також найліпша
протиотрута, створена природою від неприємностей».
Сміх - прекрасні ліки.

10. Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.
Народна мудрість
 Вихованість – якість особи, в якій органічно поєднані культура
спілкування, культура зовнішності й культура задоволення потреб
(по­бутова культура). Серцевиною в цій тріаді є культура
спілкування.
 Стрижнем, основою справжньої культури спілкування є гуманне
ставлення людини до людини. Тому формування в дітей позиції
відвертості, довір’я, дружелюбності – неодмінна умова виховання
культури спілкування.
 Спілкування - це обмін почуттями, а вони загальні для всіх,
певною мірою рівні, як у дорослих, так і в дітей. Поважаймо
почуття наших дітей!

11. Емоційна насиченість процесу навчання, особливо сприймання
навколишнього світу, – це вимога, що висувається законами
розвитку дитячого мислення.
В.О. Сухомлинський
Любов до літератури, на мою думку, виховується в учнів тільки
тоді, коли вчитель уміє забезпечити емоціонально-естетичний
вплив твору на учнів.
«Ніщо - ні слова, ні думки, ні навіть вчинки наші не виражають так
ясно і правильно нас самих і наше ставлення до світу, як наші
почуття: в них видно характер не окремої думки, не окремого
речення, а всього змісту душі нашої та її ладу», - сказав
К.Д.Ушинський.
Спостерігаючи протягом багатьох років розумову працю учнів, я
переконалася, що в періоди великого емоційною піднесення
думка дитини стає особливо ясною, а запам’ятовування
відбувається найінтенсивніше... Думка учня невід’ємна від
почуттів і переживань.

12. Виховання серця - це цілий світ турбот і тривог,
про які ми, дорослі, ніколи не повинні забувати.
 Я переконана, що морально вдосконалювати людину
покликані саме уроки літератури. Бо то ж уроки життя, під час
яких на дитячих обличчях повинні з’являтися і спалахи радості, і
глибока задума, і навіть чиста сльоза жалю і співчуття.
 Зрозуміти людину, її взаємини з іншими людьми, зрозуміти
наше сучасне життя – це і є ключ до уроку літератури.
 Література – скарбниця благородних ідей, захоплюючих образів.
Вона є підручником життя і джерелом естетичної насо­лоди.
 Одна старовинна приказка говорить: «Освіта є тим
невеликим, що залишається у нас після того, як ви забуваєте все,
чому вас вчили». Тобто запам’ятовування фактів не є
найважливішою частиною навчання. Що залишиться у дитини,
коли вона забуде фактичний матеріал уроку? Можливо, вона
погано напише контрольну роботу, але якщо ставлення до
навчання, до праці, до оточуючих, до природи зміняться на
краще, то учитель досяг своєї мети.

13. Поет, звичайно, може зовсім і не згадувати нічого про музику,
але все ж таки дійство поетичне буде у нього музикальним.
Б. Асаф’єв
Кожен письменник глибоко відчув мелодійність слова.
Наведений далі матеріал я використовую на уроках української
літератури.
Г.Сковорода
Г.Сковорода відомий світові не тільки як філософ, поет, педагог,
а й як талановитий співак і композитор. Ще за життя його пісні
співали скрізь по Україні кобзарі та лірники. Г.Сковорода ніколи
не розлучався з музикою, навіть під час мандрівок його
супутником була сопілка. Змалку в нього проявилась палка любов
до народної пісні. Під час перебування в Петербурзі Г.Сковорода
співає в придворній капелі і, маючи гарний голос, чудово виконує
свої твори. Він грав на багатьох інструментах: на сопілці, яку сам
вдосконалив, флейті, скрипці, гуслях, на бандурі.

14. Г.Квітка-Основ’яненко
 Згадаймо палкого любителя музики письменника Г.Квітку-
Основ’яненка, який був чудовим знавцем народної пісні і
хорошим музикантом. Народна пісня й танець органічно
входять до його п’єс з народного життя. Він грав на
фортепіано, флейті й деяких інших музичних інструментах,
складав фортепіанні п’єси, робив оранжировки романсів для
інструментального виконання.
І.Котляревський
 І.Котляревський глибоко розумів музику, використовував у
своїх творах народні пісні. Він був музично обдарованою
людиною, грав на скрипці і співав. В «Енеїді» Котляревський
використовує музичні образи головним чином змалювання
побуту троянців, для того щоб показати їх любов до народної
пісні. «Енеїда» - перша на Україні опера-сатира, створена
М.Лисенком.

15. Т.Г.Шевченко
 Творчість Т.Г.Шевченка глибоко зв’язана з музикою і
образотворчим мистецтвом.
 Поет записував народні пісні і, маючи непоганий голос, сам
добре виконував їх. Український фольклор зробив великий вплив
на поетичні твори Т. Шевченка. Відомий український
музикознавець М. Грінченко писав, що «вся творчість поета
виросла з пісні, із музики».
 Балада «Причинна» глибоко ліричний твір. Більша його частина
написана формою коломийок, переважає вільний пісенний ритм.
Поезія багата на звукові образи.
 Багато ранніх ліричних поезій Т. Шевченка, покладених на
музику видатними композиторами, сьогодні звучать як народні
пісні. Серед них «Думка» («Вітре буйний, вітре буйний» в
му­зичному оформленні композитора В. Заремби), «Думка»
(«На­що мені чорні брови») М. Лисенка та ін.
 На текст «Заповіту» написано близько 40 музичних творів.

16. Марко Вовчок
 Марко Вовчок постійно дбала про розвиток музичного
мистецтва на Україні. Думки письменниці про музику,
висловлював листах, статтях і художніх творах, - яскраві
приклади того, що розуміла специфіку цього виду
мистецтва, свідчення обізнаність вітчизняною і зарубіжною
музичною культурою.
 Мати Марка Вовчка добре грала на фортепіано.
 Про знання української музики, особливо народної пісні,
свідчить хоча б те, що письменниця записувала багато
народних мелодій.
 Збагаченню музичної культури Марка Вовчка дуже
допомагав чоловік О.Маркович. Письменниця, маючи
гарний голос, брала участь в аматорському гуртку, яким
керував О.Маркович .

17. Панас Мирний
 Панас Мирний добре знав і любив музику, але на музичних
інструментах не грав. У листі до композитора М.Лисенка
Мирний говорить про те, що музика, порівняно з
художньою літературою, здатна з найбільшою силою
виражати людські почуття: «За словом наставала черга і
задля співу. Хтось давно ще сказав, що спів то мова душі,
то голос серця, бо ними визначає найтендітніші людські
почування, бурхливі хвилі та несамовиті перебої його
серця, найнепримітніші одгуки душі до всього, що збагнув
мовою-словом».
 У романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні» за допомогою
музики передусім відтіняються окремі риси в характері
героїв.

18. І.Я.Франко
 І.Я.Франко ще маленьким наслухався багато народних пісень від
матері, що заколисувала його співаючи, а пізніше виводила
переважно сумовиті пісні про жіночу неволю. Сам він грав на
сопілці, любив співати, мав добрий слух і брав участь у хорі.
 У старшому віці праця на прожиток не давала Франкові змоги
співати чи ходити на концерти. Але спів він завжди любив,
прислухався до співанок на весіллях, записував фольклорні
твори, зокрема пісні. Написав і видав велику працю «Студії над
українськими народними піснями».
 Ще в сільській школі, маючи гарний слух і непоганий голос,
 І. Франко співав у хорі. У гімназії він співав у вокальному квартеті,
старанно вивчав теорію музики, цікавився творами відомих
українських, російських і зарубіжних композиторів.
 Іван Франко збирав і досліджував народні пісні. Не випадково
одним з перших поетичних творів І.Франка був вірш «Народна
пісня», а перша повість - «Петрії і Довбущуки», яка побудована на
народних піснях. Драма «Украдене щастя» написана на основі
народної пісні «Про шандаря». На тексти поезій Івана Яковича
створено близько 200 музичних творів.

19. М.М.Коцюбинський
 М.М.Коцюбинський ще юнаком, подорожуючи по селах
Поділля, любив слухати і записував пісні в окремий зошит.
 У Михайла Михайловича відбувались літературні
«понеділки», згодом їх називали «суботами». Учасники цих
зібрань не тільки обговорювали політичні новини, читали
літературні твори, а й грали та співали.
 М.Коцюбинський очолював у Чернігові музично-драматичний
гурток.
 Про глибокі почуття, що їх викликала в нього пісня, читаємо в
творі «На крилах пісні»: «Не знаю, чи то з усіма таке діється, чи то
лише зі мною, спраглим усього рідного, тепер далекого від
мене, але звуки пісні, що торкалися мого вуха, лягали перед
очима фарбами, малювали мені з дивною яскравістю цілі образи.
Я перелітав на крилах пісні в давноминуле, я жив у минулому, я
бачив, чув, з тріпотанням сердечним відчував смуток, радість та
всі перипетії тих почувань...».
 Яскрава, глибоко емоціональна музична мова «Intermezzo».

20. Леся Українка
 Леся Українка чудово грала на фортепіано, глибоко розуміла музику,
записувала мелодії народних пісень. Про музичну обдарованість поетеси
свідчать її слова в листі до М.Драгоманова: «Мені часом здається, що з
мене вийшов би далеко кращий музика, ніж поет...». Поетеса була
впевнена в тому, що слово в поєднанні з музикою з найбільшою силою
відтворює думки і почуття.
 Музика органічно поєднувалась з поетичною творчістю Лесі Українки.
Поетеса нерідко декламувала свої твори, імпровізуючи їх музикою, іноді
писала вірші за роялем.
 У більшості віршів, поем і драм Леся Українка звертається до музичних і
звукових образів. Є в неї окремі поезії, що мають навіть назви музичних
творів: «Пісня флорентійська», «Східна мелодія», «Голосні струни», «Сім
струн», «Мелодії», «Ритми», «Романси» та ін.
 Цикл «Сім струн» Леся Українка пов’язала з ступенями гами, маючи намір
створити своєрідну музично-словесну сюїту.
 Мелодія вірша «Слово, чому ти не твердая криця» напружена, багата на
глибокі роздуми ве­ликої емоційної сили.
 «Лісова пісня» Лесі Українки - це справжня музична ораторія. У драмі
засобами музики письменниці вдалося яскравіше відтворити побут і
характер народу Полісся, глибоко розкрити духовну красу героїв.

21. П.Г.Тичина
 П.Г.Тичина заявляє, що коли б він не був поетом, то став би
композитором, а може, художником.
 У малого Тичини був гарний голос (дискант), за що в сім’ї Павла
прозвали «співучим хлоп’ям». Батько везе хлопця до
Чернігова, влаштовує в Єлецький хор, щоб він мав змогу
безкоштовно вчитись в Чернігівській бурсі. Згодом П.Тичина
співає в Троїцькому хорі разом з Г.Верьовкою.
 Навчаючись у Чернігівській семінарії, Павло грає в оркестрі на
кларнеті і гобої. У1912-1913рр. П.Тичина - регент семінарського
хору. У 1921 - 1923 рр. у Києві поет керував робітничим хором
району Новобудови.
 Щоб учні ще раз впевнились у музичності поезії П.
Тичини, бажано окремо спинитись на чудовій збірці «Сонячні
кларнети».
 У світлих, радісних тонах сприймає поет природу в поезії «Гаї
шумлять».
 Одним з кращих доробків у творчості П. Тичини є поема
«Похорон друга». У ній широко використано музичні образи.

22. М.Рильський
 У сім’ї Т.Рильського ніхто не навчався музики, проте всі співали
(три сини і мати – селянка, яка знала багато пісень). Брати були
досить обізнані на тогочасних операх. Не випадково, як зазначає
сам поет, він «успадкував від батька і братів замилування в
народні пісні...».
 Навчаючись у гімназії, молодий Рильський пильно цікавиться
музикою.
 Коли читаєш поетичні твори М.Рильського про
Л.Бетховена, Ф.Шопена, М.Лисенка і М.Леонтовича, знайомишся з
висловлюваннями поета про
М.Глінку, П.Чайковського, О.Бородіна, вражає насамперед те, що
він глибоко розуміється на самобутності їх музики, її значенні для
людства.
 З великою любов’ю і повагою ставиться поет до
основопо­ложника національної української музики М.Лисенка.
 У творах, присвячених композиторові («Пісня», «Лисенко», «Рицар
української пісні», «Микола Лисенко»), в окремих висловлюваннях
поета Микола Віталійович постає в образі «музики-
громадянина, людини, що символізувала і втілювала відродження
української пісні, – а ширше беручи, й відродження української

23. Андрій Малишко
 Андрій Малишко увійшов у літературу як самобутній поет-лірик і
пісняр.
 Глибоко полонила майбутнього поета краса народних пісень,
почутих від матері.
 Поезія Андрія Малишка близька до музики. І не дивно, що багато
пісень («Колгоспний вальс», «Київський вальс», «Білі каштани»,
«Пісня про рушник», «Ми підем, де трави похилі» та ін.),
написаних на слова поета, увійшло в золотий фонд сучасної
народної музики. У дусі українських дум написані, «Дума про
богатирів», «Бійці», «М.Коцюбинському», «В по­ході».
 Під час Великої Вітчизняної війни великим успіхом кори­стувались
пісні Андрія Малишка на партизанську тематику: «Засвистали
партизани», «Як збирались хлопці до загону», «Що за вітер з-за
гори», «Ми не маєм поля й хати» та ін. Андрій Малишко – автор
лібретто до відомої опери Ю.Мейтуса «Молода гвардія»,
співавтор лібретто до опери Г.Майбороди «Арсенал».

24.  Особиста поведінка педагога – вирішальна річ. Не думайте, що ви
виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте, або
навчаєте її, або наказуєте їй. Ви виховуєте її кожної миті вашого
життя... Як ви одягаєтесь, як розмовляєте з іншими людьми і що
кажете про інших людей, як ви радієте або сумуєте, як ви
поводитися з друзями і з ворогами, як ви смієтеся – все це має
для дичини велике значення. Найменші зміни в інтонації дитина
бачить або відчуває, всі повороти вашої думки доходять до неї
невидимими шляхами, яких ви не помічаєте.
 Але як непросто проживати свій шкільний день за цією
програмою. Наше учительське життя не розписане ніякими
сценаріями і сповнене несподіванок. Не розгубитися, не загубити
себе в цих несподіванках, особливо якщо вони пов’язані зі
вчинками дітей, які не вписуються в межі звичайного, – це,
мабуть, одне із важких випробувань, які випадають на долю
вчителя. Як багато таких випробувань на самому початку нашої
роботи! Зберегти гідність – і свою, й дитячу – це значить зробити
крок назустріч собі як вихователю. Мабуть, жодна сфера нашої
діяльності не вимагає від нас такого мистецтва володіти собою,
як спілкування з дітьми. Наш талант, наша майстерність
починається саме з цього мистецтва.