В Україні Олександра Антоновича Кошиця вшановують за значний внесок у розвиток національної культури та за її поширення за кордоном. Українська Республіканська Капела, на той час найкращий в Україні музичний хоровий колектив, засобами мистецтва інформував світ про Україну, боротьбу українського народу за незалежність, популяризував українську культуру, народну творчість, пісню. Завдяки провідництву Олександра Кошиця «Щедрик» Миколи Леонтовича і українська музична культура здобули світову славу в багатьох країнах світу.

1. «На мою долю випала честь показати всьому світові
душу нашого народу…»
(віртуальна виставка до 145-ї річниці від дня народження Олександра Кошиця)

3. Неординарна особистість, один з
Великих українців, котрий зробив значний
внесок у розвиток національної культури,
був одним із визначних діячів
національно-культурного руху першої
половини XX ст. в Україні.
Він – корифей української хорової
культури, геніальний диригент,
композитор, етнограф, педагог, організатор
і керівник кількох відомих українських
хорових колективів в Україні, Європі,
США, Канаді, організатор і диригент
першої державної Республіканської
Капели Української Незалежної
Республіки. Завдяки концертам,
проведеним колективом у 20-ті роки XX
ст., багато народів світу дізнатися, що є
така держава Україна, що є український
народ, пісенний талант якого
неперевершений і незрівнянний. з жодним
народом.

4. Кошиць, О. З піснею через світ / О. Кошиць. – Київ :
Книга Роду, 2008. – 432 с. : фот.
Олександр Кошиць є автором надзвичайно цікавих
мемуарів про час, в якому йому довелося жити й
творити. «З піснею через світ» – розповідь про турне
Української Республіканської Капели під його орудою,
яке з ініціативи Симона Петлюри розпочалося 1919
року і тривало протягом кількох літ. Виступи Капели в
країнах Західної Європи та на Американському
континенті не лише принесли заслужену славу
колективові хору та його дириґентові, але й через
пропаганду української пісні знайомили світову
громадськість з культурою народу, що мешкає по
обидва береги Дніпра. Волею обставин Кошиць став
емігрантом, оскільки не схотів скніти під владою
російсько-комуністичного режиму. Одначе, як свідчать
його «Спогади» та їх логічне продовження –
щоденникові записи, духовно він ніколи не поривав із
своєю батьківщиною.
Спогади про Вінницю можна переглянути за
посиланням https://youtu.be/8XtfVeS4ODM

5. Кошиць, О. Українські народні пісні для хору [Ноти]
/ О. Кошиць. – Київ : Музична Україна, 1967. – 75 с.
Усе своє життя митець працював на
ниві хорової культури. Завдяки його
таланту і праці, на незнану височінь
піднялася культура українського
хорового мистецтва, змінилося уявлення
про художню спроможність хорових
колективів, які талановито представляли
музичній громадськості неперевершені
твори українського композитора.

6. Релігійні твори О. Кошиця [Ноти] / за ред. Зіновія
Леська. – Нью-Йорк : Вид-во ім. З. Лиська, 1970. – 736 с.
В Україні твори О. Кошиця, як
«політичного» емігранта, довго не
друкувались та не виконувались. Тому
зберігання пам’яті і спадщини лягло
обов’язком на українську еміграцію,
особливо творів церковно-релігійної
тематики. Адже радянські чиновники
вважали такий жанр за ідеологічно
чужий, ворожий.
Олександр Антонович походив із
стародавньої родини священників. Тому
найбагатша і найважливіша частина
творчості митця пов’язана з його
професійною духовною освітою і
особистими нахилами.

7. Кошиць, О. Музичні гобелени : французькі пісні в
обробці для хору. Вип. 1. [Ноти] / О. Кошиць, упоряд. О.
Міньківський, пер. з фр. В. О’Коннор-Вілінської. – Київ :
Музична Україна, 1969. – 64 с.
Олександр Кошиць працював над
піснями різних народів світу,
головним чином над французьким
фольклором. Звертався до пісенної
творчості і інших народів. Іноді сам
здійснював переклади на українську
мову, робив високохудожні музичні
обробки щоб скомпанувати цей
коштовний доробок в одне зібрання.
Протягом 1969-го–1972-го років в
Україні вийшли 4 збірки, об’єднаних
назвою «Музичні гобелени».

8. Головащенко, М. І. Феномен Олександра Кошиця
/ М. І. Головащенко. – Київ : Музична Україна, 2007. –
588 с. : фот.
Ексклюзивна, неперевершена праця
блискучого і всесвітньо відомого
українського музикознавця Михайла
Головащенка. За багатством поданого
матеріалу, за якістю ретельного й
тактовного його опрацювання вона не
знає собі рівних. Про постать
Олександра Кошиця, який вперше
відкрив світові красу нашої народної
пісні і хорового мистецтва, увійшли
спогади колишніх хористів, друзів,
колег, вірші, присвячені пам’яті
великого Маестро, його власні спогади,
музикознавчі розвідки, рецензії,
інтерв’ю.

9. Щербаківський, В. Життя і діяльність Олександра
Антоновича Кошиця / В. Щербаківський. – Лондон :
Укр. видав. спілка, 1955. – 53 с. : портр.
Мистецтвознавець, археолог, етнограф
Вадим Щербаківський змалював
незабутнього генія вокальної музики через
матеріали, вибрані з рецензій талановитих
музичних спеціалістів, розкиданих по
різних європейських часописах. «Ці рецензії
настільки повні захоплення і дали митцю
таку високу оцінку, що ледве хто із нас міг
би написати щось подібне на основі своїх
споминів», – писав автор видання.

10. Пересунько, Т. Культурна дипломатія Симона Петлюри: «Щедрик»
проти «русского мира». Місія Капели Олександра Кошиця (1919–1924)
/ Т. Пересунько ; НАН України, Ін-т укр. археографії та джерелознавства
ім. М. С. Грушевського, Центр. держ. архів вищ. органів влади та упр.
України. – Київ : АртЕк, 2019. – 312 с. : іл., фот. – Бібліогр.: с. 304-305.
Як всесвітньо відомий «Щедрик» М. Леонтовича
потрапив за кордон? Хто спродюсував мистецьку
інтервенцію «української весни»? Чому Україна не сьогодні
розпочала культурно-інформаційну протидію російській
пропаганді у світі і чи не була вона більш успішною 100
років тому?
У виданні вперше оприлюднюється унікальна хроніка
тріумфального турне Української Республіканської Капели
під орудою диригента Олександра Кошиця у країнах
Західної Європи, Північної та Південної Америки у 1919–
1924 роках.
Авторкою зібрано та оприлюднено кількасот унікальних
рецензій європейської та американської преси, листи
політичних і культурних діячів світу з відгуками про
Україну і українську культуру. Подаються фрагменти з
щоденників учасників турне, листування С. Петлюри і О.
Кошиця, урядові документи культурної політики УНР.
Опубліковано понад півтисячі архівних документів, що
демонструють тяглість державних традицій України в
галузі культурної дипломатії і спроможність української
культури на світовий резонанс.

11. Українська пісня за кордоном
Українська Капела під
орудою О. Кошиця,
зформована у Києві на поч.
1919 р. виїхала за кордон з
Кам’янця-Подільського в
кін. березня того ж року. З
січня 1921 р. вона
перетворюється в приватний
«Український Національний
Хор». Концертова подорож її
простягається на такі країни:
Чехословаччину, Австрію,
Швейцарію, Францію,
Бельгію, Голандію, Англію,
Німеччину, Польщу, Іспанію,
держави Північної Америки,
Канаду, Кубу, Мексику,
Бразилію, Уругвай і
Аргентину.
Протягом 1919–1926 рр.
було дано до 1 000
концертів.

12. Проєкту «Світовий тріумф «Щедрика» – 100 років культурної дипломатії»
на доказ глобального резонансу мистецького генія Олександра Кошиця
зібрав деякі відгуки світової преси 1919 – 1924 р. про видатного українця.
(http://www.nas.gov.ua/EN/Messages/News/Pages/View.aspx?MessageID=4480)
– Швейцарія: «Немає нікого в світі, хто б у такій високій
майстерності, як Кошиць, володів мистецтвом трактувати
хор як оркестр» («Basler Anzeiger», 14 жовт. 1919 р.);
– Польща: «Українська народна пісня у виконанні пана
Кошиця може стати непереможним і першорядним
інструментом пропаганди. Це є глибокий вияв народної
душі» («Narod», 23 жовт. 1920 р.);
– Бразилія: «Треба дійсно колосальних студій, аби здобути
у нашої публіки той надзвичайний успіх, на який
спромігся вчора маестро Кошиць» («Rio Jornal», 22 вер.
1923 р.);
– Аргентина: «Кошиць є дійсно геніальний
інтерпретатор» («Ultima Hora», 4 лип. 1923 р.);
– Канада: «Маестро Кошиць дуже мальовничий диригент
– він робить ритмічні татуювання рухами рук, тож вся
аудиторія була захоплена таким виконанням» («The
Winnipeg Evening Tribune», 12 груд. 1923 р.).

13. Кошиць Олександр // 27 емігрантів, які прославили Україну : до 27-річчя
незалежності України : біобліогр. покажч. / Упр. культури Терноп. облдержадмін. ;
Терноп. обл. б-ка для молоді ; уклад. І. Грицишин. – Тернопіль : [б. в.], 2018. – С. 38 –
42. – Бібліогр. 40-42 : Режим доступу: https://issuu.com/ternopilyouthlib/docs/27___________
(дата звернення: 10.09.2020). – Назва з екрана.
У виданні подано історії 27-ми українців, які
прославили нашу державу на весь світ. Відомо, що за
радянських часів імена багатьох видатних діячів
України були під суворою забороною, бо вони носили
клеймо буржуазних націоналістів, а отже, були
ворогами народу.
Насправді ж ці люди були прикладом самовідданого
служіння народу і рідному краю, і в більшості
випадків, ставали емігрантами не з власної волі.
Гіркої долі емігранта зазнав і Олександр Кошиць.
Його ім’я десятки років було в Україні під суворою
забороною. Якщо деякі обробки українських
народних пісень митця і виконувалися, то ім’я їх
автора не називалося. Його ж власні, високохудожні
світські та духовні твори, не виконувалися взагалі.
Наше хорове мистецтво, наша культура зазнала
величезних втрат, бо цілий її пласт було вирвано на
десятки років.

14. Послухайте твори Олександра Кошиця
https://parafia.org.ua/person/koshyts-oleksandr/alisten/
Олександр Антонович Кошиць народився 31 серпня
(12 вересня) 1875 р. в с. Ромашки Київської губернії
(нині Миронівський район Київської області) у родині
священника.
Пам’ять про відомого українця збереглася не лише
завдяки книгам, дослідницьким виданням, музичним
творам.
У Канаді Кошицю встановлено бюст, у США –
пам’ятник. За радянських часів ім’я талановитого
українця не згадували, але з набуттям Україною
незалежності його ім’я і творчість повертаються до
рідного краю.
У 2000 р. для увічнення пам’яті диригента в
Тарасівці (Черкаська обл.) відкрито меморіальну
стелу. Шанують пам’ять митця в Богуславі, де вчився
Кошиць: є вулиця його імені (як і в Києві, Львові та
Каневі). У Києві діє музей Олександра Кошиця.
Знаменитому композиторові присвячено одну з вітрин
Музею Однієї Вулиці на Андріївському узвозі,
перевидаються його твори.

15. Дякую за перегляд!
Підготувала зав. відділу мистецтв Н. А. Войтюк