111111

1. Моє рідне село Турія
Шумлять плакучі верби без утоми,
Купають ніжні віти у росі.
І лебеді на плесі голубому
Милуються в любові і красі.
Чарівний куточок моєї землі,
Що десь у віках розчинився.
Та радісно й гордо на серці мені,
Бо саме я тут народився.
Тут рід мій далекий стежини топтав
І землю плекав, як дитину.
А сурми заграли – до бою повстав
За волю, за правду єдину.
В глухих лісах стрічались «тур» і я,
А ще від турків предки боронились.
Тепер є дивна назва – Турія,
Що з давньої легенди народилась.

2. Мальовниче і гарне село,
А колись, кажуть, містом ще звали.
Промисловим центром було,
І євреї у нім проживали.
Тут вівчарством, гончарством займались,
Будували великі човни.
А на полі млини красувались –
гордість сивої давнини.
Чи було так, чи ні – я не знаю,
Бо лишилось в минулому все.
Та сьогодні село розквітає
І надію на краще несе.
Знає все моє рідне село:
Голод , злидні і біль та розруху;
Як палало в огні і гуло,
Як терпіло страждання і муки.

3. Все вляглось, відгриміло й нема,
Лиш рубці залишились на серці,
Й скорботна мати, що сама
Піднялась у свинцевому герці.
Я пишаюсь тобою , мій краю,
Бо живе трудовий тут народ.
І від щирого серця бажаю:
Хай ніколи не буде незгод.
Хай хліба колосяться зернисті
І лунають дзвінкі голоси.
Пахнуть у лузі квіти барвисті –
Не згубить би цієї краси.

4. «Ю.П.ХРАМАЛЮК – ВИДАТНА
ОСОБИСТІСТЬ: КРАЄЗНАВЕЦЬ,
ФОЛЬКЛОРИСТ, ІСТОРИК
МАЛЬОВНИЧОГО СЕЛА ТУРІЇ,
НОВОМИРГОРОДСЬКОГО
РАЙОНУ»

5. Високі поняття «батьківщина»,
«національна гідність», «патріотизм»
починаються зі знання рідного краю, історії
села чи міста, вулиці, батьківського порогу
та свого роду, тобто місця, де людина
народилася, зросла, де пройшло її босоноге
дитинство.
І тільки знаючи свій родовід, свою
історію, своє коріння, ми можемо будувати
власне життя свідомо, розуміючи
відповідальність не тільки перед нащадками,
а й перед тими , хто жив до нас.

6. Юрій Петрович Храмалюк залишив
пам’ять по собі як видатний
краєзнавець та етнограф.
Він народився 28 листопада 1938
року в селі Данилова Балка,
Ульянівського району, Одеської
області (тепер Кіровоградської).
У 1956р. вступив до
Кіровоградського педагогічного
інституту на історичний факультет,
але закінчив Одеський педагогічний
університет, факультет історії та
правознавства в 1961 році.

7. У 1968 році, коли відкрили в Турії нову школу,
Юрій Петрович і розпочав у ній свою трудову
діяльність. Він - прекрасна, скромна, інтелігентна,
високоосвічена людина. Працюючи вчителем
фізкультури та музики в Туріянській школі, на
добровільних засадах цікавився історією села, вивчав
архівні матеріали, збирав цінні відомості у старожилів
місцевості.
Тоді ж його запрошують
на посаду сільського
голови в 1973 році.
З 1975 по 1987 роки
він працює на посаді
парторга колгоспу
«Прогрес».

8. Відкрив історико –
краєзнавчий музей в
Туріянському сільському
будинку культури.

9. Наш музей був і є
улюбленим місцем
зустрічі ветеранів, бійців і
командирів 6 – ої
Орловської Хінганської
дивізії, визволителів
Новомиргородщини, які
постійно 9 травня
збиралися в нас у селі Турії
Вони згадували ті
далекі дні війни,
вклонялися братським
могилам воїнів –
побратимів, які загинули
під час визволення
нашого рідного краю.

10. Багатьом з них приємно було
бачити себе і своїх побратимів
на фотознімках воєнної і
повоєнної пори молодими,
почути слова подяки за ратний
подвиг, ознайомитися з
експозиціями музею. Зараз їхні
онуки і правнуки не забувають ці
місця. Вони з гордістю приїздять
до Турії на місця героїчного
подвигу їхніх дідів і прадідів.

11. Одна з таких трепетних зустрічей на туріянській
землі відбулася в 1984 році біля братської могили, в
якій покоїться прах воїна-визволителя села Турії
Аполоніна В.В. З російського міста Ярославля приїхали
рідні сестра і племінниця солдата.

12. Історико – краєзнавчий музей села Турії має такі експозиції :
1. Історія заснування села та події
XVІІІ – XІX століття.
2. Віхи історії села в XX столітті.
3.Турія в роки Великої Вітчизняної війни. 4. Гордість села.

13. Але в душі Юрій Петрович
завжди був педагогом , і
любов до дітей повернула
його до школи. В 1987 році
викладав географію, історію та
суспільствознавство в
Туріянській школі.
В 1987 року був засновником
краєзнавчого музею в школі.
Приваблював молодь, перш за
все, як людина.
Незвичайний розум, величезна
ерудиція, рідкісний талант,
надзвичайно широкий загальний
розвиток поєднувалися в ньому з
незвичайною добротою,
делікатністю почуттів, скромністю,
привітливістю, вражаючою
працездатністю.

14. Шкільний історико –
краєзнавчий музей, який
знаходиться у приміщенні
Туріянської ЗШ І – ІІІ
ступенів заснований
колишнім вчителем історії,
нині покійним Храмалюком
Юрієм Петровичем
Мета створення музею -
це відродження історичної
пам'яті та національної
свідомості, розкриття
культурного і духовного
багатства життя українського
села, збереження та
передача пам'яті про
історичне минуле села Турії
молодому поколінню.

15. Коли рознеслась по селу чутка про музей, вчителі та школярі
вишукували старовинні речі, щоб віддати в музей, який і до
сьогоднішнього дня працює на добровільних засадах та
обслуговується вчителями і учнями школи. Експозиції поділяють
на наступні розділи:
1.Наш край в давнину 2. Минуле і теперішнє села

16. 3. Вони боролися за волю
і кращу долю України
4.Ними пишається наше село

17. До роботи музею залучені учні
школи. Цінними експонатами
музею є знаряддя праці , що
перебували на території села
близько 10 тис. років тому, а
саме крем’яні рубила, ножі,
пластинки, скребки,
наконечники стріл та списів,
кам’яні мотики, а також
фрагменти глиняного міцного
посуду трипільської культури.
знаряддя обробки рослинного
волокна, жіночий та чоловічий
одяг, ткацькі вироби,
документи, які відносяться до
періоду Великої Вітчизняної
війни, а також уламки зброї.
Музей поновлюється новими
експозиціями культурно-
побутового характеру.

18. Великий внесок у
створенні шкільного
краєзнавчого музею
вклали ветерани Великої
Вітчизняної війни, вони
часто приїжджали в
Турію допомагали
збирати цінний матеріал,
фотографії, вирізки з
газетних статей. Багато
разів організовувались
зустрічі з ветераном
Великої Вітчизняної війни
Самаренком Володимиром
Семеновичем.

19. Зустрічі зі старожилами, їхні спогади про
людей, які боролися за волю України, дуже
впливають на учнів, виховують в них почуття
національної гідності, доброти, милосердя, гордості
за своїх односельчан, за своє село.

20. В музеї систематично проводяться екскурсії. За
звітний період проведено 98 екскурсій для учнів
школи, вчителів, директорів шкіл Новомиргородського
району, Кіровоградської області. Свої відгуки
залишили учасники районних та обласних семінарів,
випускники школи різних років та інші відвідувачі.

21. На базі музею проводяться
шкільні заходи, районні та обласні
семінари. Організовуються щорічні
зустрічі з ветеранами війни, уроки
пам’яті, тематичні виставки до
урочистих подій та інших масових
заходів. Музей неодноразово
запрошував до школи відомих
людей – вихідців з села Турії.

22. Музей постійно підтримує зв'язок з заслуженими
працівниками села та залучає їх до просвітницької
діяльності та різноманітних масових заходів.

23. Музей нагороджено Почесною
грамотою райдержадміністрації за
змістовну дослідницько-пошукову
роботу серед школярів у справі
національного відродження.
Учні нашої школи доглядають за
пам”ятними знаками у скверах і
парках, які були відкриті на честь
борців за волю України.

24. Юрій Петрович своє дозвілля
завжди проводив у народному
фольклорному ансамблі
«Туріяни», який під його
художнім керівництвом став
пісенно – музичною візиткою
нашого села.

25. Навряд чи знайдеться людина,
яку б не цікавив світ, де вона
живе. В ньому приховано багато
таємниць, які нам ще належить
розпізнати. Зворушливими є
зустрічі на туріянській землі з
представниками влади,
нащадками воїнів-визволителів
та настоятелем Храму Різдва
Пресвятої Богородиці.

26. Відновити правду, ліквідувати
«білі плями» історії, повернути добре
ім'я тим людям, які були несправедливо
забуті - це основне завдання
історичного краєзнавства
Фотографії минулих років –
відблиск далекого минулого –
своєрідного, загадкового, неповторного!
Нехай кожен із нас несе у своєму
серці цей неповторний світ минулого
і прекрасного у майбутнє!
Хочеться вірити, що все буде якнайкраще.
Ми впевнені, що робимо для рідної землі
потрібну справу.
Удачі всім. Хай щастить!