2. Будова атома
Дослiдження Резерфорда
Корпускулярно-хвильови́й дуалізм
Дослiдження Луї де Бройля

3. Атом — найменша,
електронейтральна,
хімічнонеподільна частинка
хімічного елемента. Атом складається
з щільного ядра з позитивно
заряджених протонів та
електрично нейтральних
нейтронів,
яке оточене
набагато
більшою хмарою
негативно
заряджених
електронів.
Будоваатома

4. У 1920 році
Резерфорд
ввів поняття
про
позитивно
заряджену
частинку у
складі ядра
атома -
протон
- стабільна частинка з
позитивним зарядом +е Протон складається
з 2-х верхніх u-кварки й
одного нижнього
d-кварка

5. - елементарна частинка, яка входить до складу ядра.
Нейтрон складається з двох
d-кваркiв й одного u-кварка
У 1932 році Джеймс Чедвік
виявив в ядрі атома нейтральну
частинку - нейтрон

6. - стабільна, негативно заряджена елементарна частинка, що входить до складу всіх атомів
Термін електрон
запровадив у 1894 році
Джордж Джонстоун Стоуні.
Він вперше сформулював ідею
про те, що природа складається
із заряджених частинок ще в
1874 році.
Експериментально відкрив
електрон у 1897 році Джозеф
Джон Томсон у експериментах з
катодними променями у
вакуумних лампах. Томсон
першим довів, що проміння
складається з заряджених часток.

7. СХЕМА БУДОВИ АТОМА

8. Ернест Резерфорд вважається
найбільшим фізиком-експериментатором
двадцятого сторіччя. Він є людиною, яка
поклала початок ядерній фізиці. Крім
свого величезного теоретичного значення,
його відкриття отримали широкий
спектр застосування, включаючи, ядерну
зброю, атомні електростанції,
радіоактивні обчислення і дослідження
радіації. Вплив праць Резерфорда на світ
величезний. Воно продовжує рости і,
схоже, ще збільшиться в майбутньому. У
1908 р. ученого нагородили Нобелівською
премією за дослідження різних видів
радіоактивності. Запропонував
Планетарна модель атома(модель
Резерфорда) внаслідок експерименту з
розсіянння альфа-частинок.
Ернест Резерфорд
(30 серпня 1871 - 19 жовтня 1937 рр)

9.  історична модель будови
атома, яку запропонував
Ернест Резерфорд внаслідок
експерименту з розсіянння
альфа-частинок. За цією
моделлю атом складається із
невеликого додатньо
зарядженого ядра, в якому
зосереджена майже вся маса
атома, навколо
якогорухаються електрони,
подібно до того, як планети
рухаються навколо Сонця.
Планетарна модель атома
відповідає сучасним
уявленням про будову атома з
врахуванням того, що рух
електронів має квантовий
характер і не описується
законами класичної механіки.
Схематичне зображення
будови атома в
планетарній моделі
ЯДРО електрони
протони нейтрон

10. Ернест Резерфорд виявив, що деякі альфа-частинки, проходячи крізь золоту
фольгу, відхиляються дуже сильно,а деякі взагалі відлітають назад. Учений
ретельно порахував кількість частинок, що полетіли в кожному напрямі. Потім
шляхом математичного аналізу розсіяння на кулонівському центрі він показав
єдиний шлях, яким можна було пояснити результати експериментів: атом
золота складався майже повністю з порожнього простору, а практично вся
атомна маса була сконцентрована в маленькому центрі розсіяння, який пізніше
отримав назву «ядра» атома.

11. Порівняння моделей проходження альфа-частинок через атом у моделі
сливого пудинга Джей Джей Томсона та планетарній моделі Резерфорда
Історично планетарна модель
Резерфорда прийшла на заміну «моделі
сливового пудинга» Джозефа Джона
Томсона, яка постулювала, що від'ємно
заряджені електрони поміщені усередину
додатньо зарядженого атома.

12. Одним ударом праця Резерфорда назавжди
потрясла традиційне бачення світу. Якщо навіть
шматок металу — що здається найтвердішим зі
всіх предметів — був в основному порожнім
простором, значить, все, що вважалося
речовинним, раптом розвалилося на крихітні
піщинки, що метушаться в неосяжній
порожнечі.
Відкриття Резерфордом атомних ядер є
основою всіх сучасних теорій будови атома.
Коли Нільс Бор опублікував відому працю, що
описує атом як мініатюрну сонячну систему,
керовану квантовою механікою, він
використовував для своєї моделі за відправну
точку ядерну теорію Резерфорда. Так само
вчинили Гейзенберг і Шредінгер, коли вони
сконструювали складніші атомні
моделі,використовуючи класичну і хвильову
механіку.Відкриття Резерфорда також
призвело до появи нової гілки науки:
дослідження атомного ядра.

13. Запропонована Луї де Бройлем гіпотеза про те, що будь-яка елементарна
частка має хвильові властивості, а будь-яка хвиля має властивості,
характерні для частинки.
Він оцінив довжину хвилі частинки,
виходячи з енергетичних міркувань.
Якщо електромагнітна хвиля з
частотою ν має енергію hV, де
h — стала Планка, то схожим чином
можна визначити також частоту (а
отже, й довжину хвилі) інших
частинок, наприклад, електронів

14. Енергія частинки згідно з положеннями теорії відностності залежить від її
маси. Тоді для визначення довжини хвилі де Бройля λ можна скористатися
співвідношенням
Гіпотеза де Бройля знайшла
підтвердження, коли в 1925 р.
Ервін Шредінгер використав її
для запису хвильового
рівняння.
Експериментальне відкриття в 1927 р. явища дифракції електронів остаточно
підтвердило справедливість коспускулярно-хвильового дуалізму.
Луї де Бройль отримав Нобелівську
премію з фізики у 1929 з формулюванням:
«за відкриття хвильової природи
електронів».

15. - франц.фізик, один з творців сучасної
квантової механіки. Професор Паризького
університету, секретар Паризької АН,
іноземний член АН СРСР.
У докторській дисертації висунув ідею про
хвильові властивості матерії (хвилі де
Бройля), яка покладена в основу сучасної
квантової механіки. Бройль займався
релятивістською квантовою механікою,
теорією електронів, питаннями будови
атомного ядра, поширення
електромагнітних хвиль у хвильоводах.
Луї де Бройль
(15 серпня 1892 — 19 березня 1987 рр)

16. Французький фізик де Бройль виказав гіпотезу про існування глибокої
аналогії між властивостями світла і речовини, припустивши, що подібно до
світла речовина повинна володіти як корпускулярними, так і хвильовими
властивостями. Зокрема, кожній мікрочастинці що рухається повинна
відповідати хвиля довжиною:
де m– маса мікрочастинки; –
її швидкість; h– стала
Планка(h=6,625*10-34 Дж*с)
Дане співвідношення
називають формулою де
Бройля.
Першим експериментальним підтвердженням гіпотези де
Бройля стало виявлення дифракції електронів, відбитих
від монокристалу нікелю. Дифракція є хвильовим
процесом, тому дифракція електронів доводить існування
електронних хвиль – хвиль де Бройля.
Ni
58.69

17. Взагалі, хвилі де Бройля властиві будь-яким рухомим частинкам, в тому числі і
макроскопічним тілам. Але в тіл великої маси ці хвилі виявляються такими
короткими, що їх неможливо виявити. Наприклад, для кулі масою (m) - 9 г,
що летить зі швидкістю (V) - 400м/с, довжина хвилі де Бройля:
(M)
Таким чином, можна вважати що
макроскопічні тіла на володіють
хвильовими властивостями.

18. Дякую за увагу! Презентацію
створив та оформив студент
КДПУ ім. Винниченка
Іващенко Богдан